Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…


ОС╤ДЛАЮ КОНЯ…
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 26.04.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 26.04.2013
СИМОН ПЕТЛЮРА ПРО МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Л╕тературознавство

…На ст. Печановка, Ю.-З. ж. д., отказали в приеме телеграммы с выражением соболезнования по поводу смерти Леси Украинки на украинском языке... На похоронах писателей М. М. Коцюбинского (в Чернигове) и Леси Украинки (в Киеве) не допущено произнесение речей... Епископом подольским Серафимом запрещены панихиды по Шевченко ввиду их демонстративного характера...
(Из ст.: Украинская жизнь в 1913 году // газета «Речь» за 1914 год)
1913 р╕к виявився руб╕жним у житт╕ ряду видатних д╕яч╕в укра╖нсько╖ культури, ╕ це спонукало громадську думку до серйозних анал╕зу й оц╕нок подвижницько╖ дол╕ славних син╕в ╕ доньок Укра╖ни. Леся Укра╖нка, Михайло Комаров, який довг╕ роки приятелював з родиною Косач╕в, «останн╕й укра╖ноф╕л 60-х» Ю. Ю. Цв╓тковський, близький до редакц╕╖ часопису «Украинская жизнь» (Москва), Михайло Коцюбинський…
Отож у стол╕тн╕й юв╕лей ╖хньо╖ св╕тло╖ Пам’ят╕ подумки поверта╓шся до ╖хн╕х д╕янь, таких нелегких в умовах царату, до об’╓ктивно╖ оц╕нки сучасник╕в ╕ нащадк╕в, до зм╕нених ╕сторичних ╕ державницьких пр╕оритет╕в.
Письменнику М. М. Коцюбинському, його л╕тературн╕й дол╕ поталанило дещо б╕льше, н╕ж його колегам-сучасникам, «затаврованим» ╕ «викресленим» з л╕тератури в радянську добу, таким, як Б. Гр╕нченко, О. Пч╕лка, М. Чернявський, А. Кримський, С. ╢фремов, М. Зеров, М. Плевако, В. Леонтович, М. Могилянський... Його ж творча б╕ограф╕я зазнала ╕деолог╕чно╖ кастрац╕╖, перекручення ╕ спрощення.
Сьогодн╕ досл╕дники-л╕тературознавц╕, з одного боку, працюють над в╕дтворенням повного ╕ гармон╕йного портрета видатного митця, а з ╕ншого, — намагаються повернути ╕ використати багату л╕тературознавчу спадщину про Коцюбинського, зокрема, з минувшини його сучасник╕в. 
У цьому план╕ хочу звернути увагу перес╕чного читача на л╕тературознавч╕ студ╕╖, як╕ з’явилися в 1913 роц╕ – як висока шана ╕ прощання з дорогим товаришем: це стаття В. Леонтовича у льв╕вському «ЛНВ». — Т. 63. — № 5. — 1913; М. Могилянського — в «Речи», М. Зерова ╕ стаття-некролог Симона Петлюри «Пам’ят╕ Коцюбинського», вм╕щена в московському часопис╕ «Украинская жизнь», № 4.
Як слушно зауважу╓ сучасний ╕сторик В. Солдатенко, сп╕вредактор «Украинской жизни» С. В. Петлюра да╓ блискучий зразок л╕тературознавчого нарису, написаного з глибоким знанням творчост╕ ╕ житт╓вого шляху письменника (див. монограф╕чне досл╕дження В. Солдатенка «Винниченко ╕ Петлюра: Пол╕тичн╕ портрети революц╕йно╖ доби». – Ки╖в, 2007. — с. 78-79).
На сьогодн╕шн╕й день ми ма╓мо достатню к╕льк╕сть необх╕дних першоджерел, аби висловлювати сво╖ переконлив╕ судження: виданих твор╕в самого Симона Васильовича, спогад╕в сучасник╕в, численно╖ л╕тератури, м╕ж ╕ншим, ╕ закордонно╖, яка переосмислю╓ ╕ переоц╕ню╓ ╕сторичну значущ╕сть, в тому числ╕ публ╕цистичну ╕ культуролог╕чну, одного з пров╕дник╕в нац╕онального в╕дродження укра╖нсько╖ державност╕. Нас дещо вража╓ незвичн╕стю той факт, що в серц╕ ╕мперсько╖ друго╖ столиц╕ — Москв╕ усп╕шно функц╕онував такий ╕дейний укра╖нський часопис, як «Украинская жизнь», сп╕вредактором якого був саме такий непок╕рливий ╕ несхитний козарлюга ╕ бурсак, як «недоучка и неудачник» Симон – «укра╖нський Бол╕вар». Про це свого часу з п╕дозрою розм╕рковував В. Винниченко (1949). В цьому питанн╕, думаю, Володимир Кирилович був необ’╓ктивним, та й як м╕г в╕н змиритися з перш╕стю Симона Васильовича Петлюри в боротьб╕ за нац╕ональн╕ пр╕оритети. А от С. ╢фремов, який часом не жалував симпат╕╓ю Петлюру, п╕сля цього (його редакторства в «Украинской жизни») р╕зко зм╕ню╓ свою оц╕нку ╕ ставлення на краще...
Про «весел╕» тогочасн╕ часи укра╖нсько╖ журнал╕стики ╕ рол╕ в н╕й С. В. Петлюри св╕дчать, прим╕ром, так╕ факти: п╕сля поразки революц╕╖ 1905-1907 рр. «…Редактора газети «Рада» було дв╕ч╕ оштрафовано на 100 крб. кожного разу: в перший раз за статтю (№ 220) «Голодна небезпека ╕ харчов╕ засоби у Ки╖вщин╕», другого разу за статтю С. ╢фремова «Темно╖ ноч╕» (№ 248)… Редактора колишньо╖ «В╕льно╖ Укра╖ни» д. Шабленка пол╕ц╕я розшуку╓, аби притягти його до в╕дпов╕дальности по ст. 126 та 129... В Ки╓в╕ Судова палата затвердила постанову прокурора притягти до суду по параграфу 129 автора п’╓си «Веснян╕ хвил╕»... Притягнено також до суду редактора укра╖нсько╖ щотижнево╖ газети «Слово» С. Петлюру за його статтю в № 24 «Нова Дума ╕ нац╕ональне питання». Автору ╕нкрим╕ну╓ться п. 2; п. 6. ст. 129…» (грудень 1907 р.).
Отже, л╕тературна оц╕нка творчого шляху М. М. Коцюбинського в «Украинской жизни» 1913 року — це важливий ╕ сво╓часний крок до ознайомлення ус╕╓╖ демократично╖ Рос╕╖ з видатним укра╖нським письменником ╓вропейського р╕вня, з творами якого рос╕йський читач на той час був уже добре об╕знаний у перекладах. В невеличку статтю-некролог Симон Васильович вклав усю свою душу, увесь св╕й публ╕цистичний талант, досв╕д написання л╕тературних портрет╕в. (В╕н був також автором нарис╕в про Т. Шевченка, ╤. Франка, М. Заньковецьку, ╤. Карпенка-Карого, М. Лисенка, К. Михальчука та ╕н., наполегливо збирав матер╕али про М. Драгоманова, про кирило-мефод╕╖вц╕в, народник╕в 80-х тощо. Все це було перевидано окремою зб╕ркою п╕сля 1917 р.).
В оц╕нц╕ творчого доробку Коцюбинського Симон Петлюра, зокрема, зазначав: «В╕н був справжн╕й митець ╕ сп╕вець краси, шукач правди ╕ творець естетичних ц╕нностей... Ми читали з захопливим ╕нтересом цю «книгу життя», що ╖╖ опоетизував Коцюбинський, ╕ на власн╕ оч╕ переконувались, що на кожн╕й стор╕нц╕ ╖╖ допитлив╕сть митця зупиня╓ться на нових, дос╕ не порушених ним темах, поширюються меж╕ його творчост╕, заповню╓ться вона новим ╕ багатим зм╕стом… (╕ т. д.) // Украинская жизнь. — 1913. — № 4. – с. 5.
Редактор «Украинской жизни» пода╓ стислий огляд творчо╖ лаборатор╕╖ письменника, роблячи наголос «на продуману зр╕л╕сть думки ╕ ф╕л╕гранну обробку форми.., до цього дода╓ться значущ╕сть зм╕сту, ц╕кава новизна тем, ориг╕нальне розроблення ╖х, глибоке розум╕ння психолог╕╖ геро╖в ╕, нарешт╕, яскрава барвист╕сть, багатство мови, що створили Коцюбинському славу найкращого стил╕ста серед укра╖нських письменник╕в». (Симон Петлюра. Статт╕, листи, документи. — Нью-Йорк, 1956. – с. 157).
Не зна╓ш, чому тут б╕льше дивуватися: чи самому майстерному портрету митця, чи так╕й об’╓мн╕й л╕тературознавч╕й характеристиц╕, вм╕щен╕й на трьох з половиною стор╕нках тексту! Чи тому, як сучасн╕ молод╕ досл╕дники «в╕дкривають» давно винайдене «колесо».
Окрем╕ тези автор присвятив сполученню в творах М. Коцюбинського психолог╕зму ╕ пейзажно╖ л╕рики, «музичности й пестливо╖ мелод╕йности стилю», зупинився на прижитт╓вих перекладах французькою, н╕мецькою, шведською, чеською, польською та рос╕йською мовами. В╕н в╕дзначив особливу зд╕бн╕сть письменника по╓днувати во╓дино нац╕ональне ╕ загальнолюдське, а також вид╕ля╓ як головне у вс╕й його творчост╕ — «…це любов до людини ╕ глибока в╕ра в не╖».
Як л╕тературний критик Симон Петлюра заклав методолог╕чн╕ основи подальшого досл╕дження творчост╕ М. М. Коцюбинського. В╕н розгляда╓ ╖╖ в контекст╕ процесу «зростання укра╖нсько╖ культурно╖ творчост╕» взагал╕. Звичайно, все це орган╕чно перепл╕та╓ться з тим, що написали про Михайла Коцюбинського ╤ван Франко, Микола Зеров, Микола Чернявський, Серг╕й ╢фремов, Олександр Дорошкевич та ╕нш╕ видатн╕ л╕тературознавц╕.
* * *
Крим – це ун╕кальне м╕сце, т╕сно пов’язане пам’яттю про життя ╕ творчий доробок Михайла Михайловича Коцюбинського. Тут в╕н працював у протиф╕локсерн╕й експедиц╕╖, тут набирався вражень в╕д чудово╖ природи, сусп╕льного життя ╕ соц╕альних зм╕н на злам╕ ХIХ ╕ ХХ стол╕ть, тут напрацьовувався цикл кримських сюжет╕в, тут в╕дбувалися зустр╕ч╕ з укра╖нськими та рос╕йськими д╕ячами культури, тут перебував з с╕м’╓ю на короткочасному в╕дпочинку…
А тому не дивно, що саме в Криму набира╓ сили культурно-просв╕тницька хвиля популяризац╕╖ творчого доробку таких укра╖нських митц╕в, як С. Руданський, О. Кониський, талановита с╕м’я Алчевських-Бекетових, М. Коцюбинський, Л. Укра╖нка, М. Чернявський, В. Сосюра, Остап Вишня, М. Зеров та багатьох ╕нших. До реч╕, зауважу, що вищезгаданий Симон Васильович Петлюра мав кримське кор╕ння. Декому з кримських кра╓знавц╕в буде ц╕каво, що його бабця була сп╕взасновницею та ╕гуменею Топловського монастиря (п╕д Феодос╕╓ю). ╤ще одна ц╕кава деталь: гарний переклад рос╕йськомовно╖ статт╕ С. Петлюри зробила Наталя Л╕вицька-Холодна, прекрасна поетеса з д╕аспори, подруга Олени Тел╕ги, надзвичайна людина, як╕й доля в╕дм╕ряла 103 роки життя.
Як в╕домо, чимало плану╓ться найближчим часом щодо вшанування пам’ят╕ М. М. Коцюбинського кримчанами. Вже зараз с╕мферопольськ╕ б╕бл╕отеки № 7 (Н. В. Каржав╕на), № 4 (╤. В. Рейдер) та ╕нш╕ провели л╕тературн╕ «години пам’ят╕» Коцюбинського з учнями-старшокласниками. В середин╕ травня в Сонячног╕рському п╕д Алуштою готу╓ться третя науково-практична конференц╕я: «М. М. Коцюбинський – людина, громадянин, наш сучасник» (орган╕затори В. В. Навроцький з Ялти та В. В. Олеф╕ренко з Донецька). Наприк╕нц╕ травня на баз╕ Кримського гуман╕тарного ун╕верситету та С╕ме╖зького музею М. М. Коцюбинського збира╓ться Всеукра╖нська наукова конференц╕я: «Кримський текст Михайла Коцюбинського» (орган╕затори Н. Костянець, С. Кочерга та ╕н.). Традиц╕йно в цих заходах беруть участь учн╕ ╕ студенти Ялти, С╕ме╖зу, Малореченського, Рибачого, С╕мферополя та ╕нших м╕ст, педагоги, журнал╕сти, письменники, аматори-кра╓знавц╕ тощо. Кра╓знавц╕ ╕ педагоги Велико╖ Ялти (М. Мисяк, В. Навроцький, В. Овс╕йчук, С. Регрут та ╕н.) порушують питання про надання школ╕ в С╕ме╖з╕ ╕мен╕ письменника М. М. Коцюбинського. Журнал╕ст, письменник ╕ видавець ╕з С╕мферополя Валер╕й Басиров долучився до ун╕кального видання опов╕дань М. М. Коцюбинського укра╖нською ╕ кримськотатарською мовами. Будемо спод╕ватися ╕ цього разу на пл╕дну роботу вс╕х шанувальник╕в творчост╕ Михайла Михайловича Коцюбинського, творчих зустр╕чей ╕з шк╕льною та студентською молоддю, екскурс╕йних мандр╕вок, ц╕кавих пов╕домлень ╕ особливо виходу в св╕т «Матер╕ал╕в юв╕лейних конференц╕й».

Петро БАБЕЦЬ,
╕сторик-кра╓знавець
Дн╕пропетровщина

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 26.04.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11704

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков