Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2003 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 15.08.2003
УКРАЇНСЬКА ГОРДІСТЬ ВЕЛИКОРОСІВ...
Олександр КИСЛИЙ

або російські генії українського походження

Наш північний сусіда вже не одне сторіччя настирливо говорить і пише, що він завжди ніс високу культуру іншим (поневоленим) народам. В Україну - теж. Ось тільки дві інсинуації такого штибу.
1. ХІХ століття - це доба найбільш благодійного впливу російської культури на українську (Велика Радянська Енциклопедія).
2. Причиною віковічного прагнення українського народу до об'єднання з Росією була не лише сила Москви, а також і вища культура Москви, яка виявляється вже в XIV - XV ст. (радянські історики К. Г. Гуслистий, Ф. О. Ястребов і А. А. Дьяченко).
В час, коли Україна вже стала незалежною, і московські і місцеві росіяни на всі лади пророкують загибель нашої культури, якщо вона втратить міцні зв'язки з російською. Що ж насправді? Яку культуру вони могли принести? Що стосується "благодійного" впливу російської культури на українську в XІV - XVІІ ст., я судити не берусь, бо не маю матеріалів на цю тему, а про період починаючи з XVІІ ст. і до цього часу дещо надам.
Московський патріарх Никон заходився виправляти церковні книги, де за довгі часи переписувань російськими священиками, які були дуже "освічені", накопичилось занадто багато помилок не тільки граматичних, а й змістовних.
Російський історик Микола Костомаров в книзі "Русская история в жизнеописании её главнейших деятелей" (Москва, 1991 р., кн. ІІ, стор. 167) писав: "Наскільки були підготовані до своєї справи тодішні московські справники показує думка про них грека Арсенія - "иные из этих справщиков едва азбуку умеют, а уж наверное не знают, что такое буквы "согласные", "двоегласные" и "гласные", а чтобы разуметь восемь частей речи и тому подобное, как то, род, число, времена, лицо, наклонение и залоги, то это им и на ум не приходило".
Розігнавши дві комісії таких справників, патріарх Никон був вимушений доручити цю справу київській братії. М. Костомаров в тій же книзі на стор. 386 - 388 пише: "Перенесення київської вченості в Москву було дуже важливою подією в історії російської просвіти в XVІІ ст. За проханням Москви до неї приїхало декілька вчених монахів служити справі духовної освіти. Головним серед них був ієромонах Братського монастиря Єпіфаній Славинецький. Важко було знайти людину більш здібну для того, щоб відкрити собою в Москві ряд вчених". Патріарх Никон відправив всіх своїх "високосвічених" справників додому і доручив цю справу Славинецькому з його київською братією та греку Арсенію, передавши їм і друкарню.
На стор. 519 - 536 книги ІІ читаємо: "Говорячи про найважливіших історичних діячів XVІІІ ст., неможливо не сказати про духовну особистість митрополита Ростовського Дмитрія Туптала (в ми-ру - Данила). Він мав важ-ливе значення не тільки для свого часу, а й для наступних поколінь. Народився в м. Макарів, недалеко від Києва в родині козацького сотника Сави Туптала. Наказом царя Петра І був відправлений в Москву, а потім в Ростов.
В книзі ІІІ на стор. 887 - 888 мовиться: "У XVІІІ ст. між особами духовного звання не було нікого, хто мав би таке важливе значення не тільки в сфері церкви, а і в усьому політичному устрої Російської держави, як Феофан Прокопович. З його особою тісно пов'язана важлива справа заснування Святішого Синоду та перша історія цього закладу". Народився Прокопович в Києві у 1681 р. Навчався в Києво-Могилянській колегії, в Польщі та в Римі. В Москву прибув на запрошення Петра І. За його проектом була створена духовна колегія, невдовзі перейменована в Святіший Синод, віце-президентом котрого він був.
Беручи до уваги те, що в ті часи в Московії знали грамоту лише церковні діячі та думні дяки, можна судити, який культурний вплив вона мала на інші народи.
Підемо далі вивчати "благодійний" вплив московської культури та науки на українську в XVІІ - ХХ ст.
Почнемо з музики. В радянській енциклопедії написано, що родоначальником російської класичної музики був М. Глинка (перша половина ХІХ ст.), котрий заклав основи російської опери. А куди ж поділися його попередники - українці Березовський та Бортнянський?
Березовський Максим Созонтович (XVІІІ ст.). "Російський та український композитор. Член Булонської філармонічної академії. Створив новий тип духовного хорового концерту. Написав оперу "Демофонт".

с. Восход Красногвардійського району АРК.
(Продовження в наступному номері)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2003 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1159

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков