Версiя для друку Обговорити в форумi

Історія у Севастополі і в Криму досі суперечлива і є фактором, який замість того, щоб об’єднувати, розділяє суспільство півострова упередженими інтерпретаціями драматичної історії Криму. Такий історичний підхід та взаємовиключні історичні течії в історичній науці не тільки не сприяють політико-економічному розвитку, а є вагомим руйнівним фактором, який широко використовується різноманітними політичними течіями не стільки для об’єднання різних поліетнічних і поліконфесійних груп населення автономії, скільки для виникнення насильницьких конфліктів у Криму. Це призводить до стану, коли етнічна різноманітність півострова не є його ресурсом розвитку, а умови для економічного і культурного розвитку не є однаковими для всіх етнічних груп мешканців, що населяють півострів.
У зв’язку з таким станом справ у рамках проекту «Кримський політичний діалог» ряд відомих істориків АР Крим, маючи за мету створити дієвий системний механізм запобігання конфліктам на історичному ґрунті, виступили з ініціативою створити проект «Діалог істориків».
Відкриття проекту «Діалог істориків» відбулося 23-24 березня 2013 року на міжнародній конференції «Спірна історія та гармонізація міжетнічних відносин: шляхи до діалогу», проведеній у санаторії «Чорноморець» с. Піщане Бахчисарайського району. Для участі в роботі конференції були запрошені відомі історики з країн, де історична наука відіграла чи відіграє важливу роль у консолідації суспільства і запобіганні міжетнічних конфліктів, а саме: професор Георг Штобер, інститут Георга Екерта (ФРН), екс-депутат бундестагу ФРН, колишній міністр закордонних справ НДР Маркус Мендель, Марта Вердорфер (Південний Тіроль, Італія), професор університету Тель-Авіва Ейал Навех, професор Віфлеємського університету на Святій землі Аднан Муссалам з Палестини, кандидат історичних наук Московського державного університету ім. М. Ломоносова Микита Соколов, доцент Східноукраїнської філії Міжнародного Соломонового університету Володимир Маслійчук, професор Єреванського державного університету посол Давид Оганесян, екс-народний депутат України Рефат Чубаров та інші знані в Україні і за кордоном історики. З професором Тбіліського державного університету Георгом Анчабадзе учасники конференції спілкувалися по мережі «Скайп», а доктор історичних наук Києво-Могилянської академії Наталя Яковенко виголосила свою доповідь по телефону – їм завадили прибути погодні умови.
Враховуючи важливу і значну роль в історичному минулому Криму Чорноморського флоту, на конференцію була запрошена і група військових істориків з Севастополя, які представляли військово-історичний клуб ВМС, серед них: кандидат історичних наук Андрій Лубинець, Мирослав Мамчак, Вадим Махно, Сергій Кулик і Максим Майоров з аналітичного центру «Номос», представники гуманітарного університету.
Військова тематика в історичних дослідженнях посідає вагоме місце у вивченні історії, зокрема, Чорноморський флот протягом десятиліть відігравав і відіграє вагому роль в історії України і Криму, у тому числі і у питанні конфліктології, досі його відносять до предмета спірної історії. Історична правда у тому, що його роль в історії далеко не завжди така однозначна, покрита виключно російським героїзмом і самопожертвою, як сьогодні видається пропагандою. Тому тема флоту і розкриття історичної правди про роль флоту і Чорного моря в історії України і Криму, в гармонізації міжнаціональних відносин на півострові потребує коректного підходу, позбавленого політичної кон’юнктури.
Учасники конференції з великою увагою вислухали доповіді про те, як історики та історична наука сприяли національному об’єднанню у Німеччині після падіння Берлінської стіни, вирішували міжетнічні суперечки у Південному Тіролі, намагаються вплинути на мирне вирішення проблеми навколо Карабаху, вірмено-турецького примирення, ізраїльсько-палестинського, грузино-абхазького і осетино-грузинського конфліктів.
Дискусію викликала доповідь Наталії Якименко стосовно написання спільного підручника історії, ідею якого виношують і у Міністерстві освіти і науки України. Наприклад, співавтор книги «Выбирая свою историю: развилки на пути России от Рюриковичей» Микита Соколов назвав цю ідею неможливою, бо історію намагаються зробити інструментом політики. На його думку, єдиний підручник буде нічим іншим, як «учебником победившего народа». Рефат Чубаров та інші кримські історики, говорячи про принципи висвітлення правдивого історичного минулого, закликали істориків до толерантності в історії, до створення концепції етнополітичного розвитку України та формування української політичної нації, в процесі чого не може мати місце нетолерантне ставлення до національних меншин в Україні, вивищення одного народу і приниження іншого. Подібне і сьогодні має місце у висвітленні в численних історичних підручниках українсько-кримськотатарських відносин, де Кримське ханство подається виключно в негативних образах. Дослідження текстів гуманітарного циклу були представлені учасникам конференції монографією Г. Бекірової і Е. Чубарова «Толерантні підручники – толерантне суспільство».
Дискусійним після доповіді Володимира Маслійчука «Історіографія конфліктів в Україні» виявилося і питання українсько-польського примирення стосовно Волинських подій 1943 року. У дискусію з доповідачем вступили військові історики Мирослав Мамчак і Вадим Махно. Однозначно підтримуючи ідею взаємного примирення, на їхню думку, вибачення виключно української сторони за Волинську трагедію є хибним з точки зору історичної правди, бо польсько-український конфлікт розпочався ще до створення УПА, в 1942 році польською стороною, на польських етнічних землях. Крім того, не слід забувати, що польські учасники конфлікту на території України мали перед собою політичні цілі – встановлення на Волині польської влади і, таким чином, бажали при підході радянсько-німецького фронту поставити УРСР і СРСР перед доконаним фактом відторгнення Волинського краю від України. Науковий співробітник Академії ВМС України Вадим Махно запропонував користуватися терміном «взаємне винищення» польського і українського населення – бо переможців у конфлікті не виявилося, і на цьому будувати дорогу до взаємного прощення і примирення. Позиція Вадима Махна знайшла підтримку серед учасників конференції.
Представники історичних кіл Севастополя і Криму зійшлися у спільній ідеї проведення постійного діалогу, в ході якого здійснювати пошук компромісів, спільними зусиллями підтримувати позитивний баланс взаємовідносин та консолідації суспільства на півострові. З цією метою член експертно-аналітичної ради при голові Ради міністрів АР Крим Анатолій Форманчук запропонував створити підручник «Крымоведение». Ідея на півострові не нова, вона потребує вивчення й аналізу. У Севастополі, наприклад, подібний проект уже створений під назвою «Севастополеведение», ось тільки він поки що не прислужився консолідації мешканців міста, навпаки став підставою для виникнення конфліктів на історичному ґрунті.
У підсумку роботи конференції проект «Діалог істориків» був схвалений. Його учасники взяли за основу своєї роботи в галузі історичних досліджень такі принципи:
— «правда насамперед»: осягнення і відкриття історичної правди попри політичну, етнічну, конфесійну та ін. кон’юнктуру;
— доведення історичної правди до громадськості в коректній формі, недопущення ксенофобії, расизму, сексизму в історичних дослідженнях, особистих випадів на адресу істориків з іншими поглядами в ході наукової дискусії;
— «пошук правди в науковому діалозі»: розуміння відсутності всієї повноти історичної правди в одного історика і однієї наукової школи, несприйняття монополії на історичну істину, підтримка постійного діалогу між носіями різних історичних підходів;
— «багатомірний погляд на історію Криму»: точність в установленні фактів, і прагнення розкрити їхнє значення для різних учасників історичних подій;
— чітке розмежування історії та історичної публіцистики.
Учасники конференції мають намір сприяти популяризації розуміння в суспільстві історичного минулого як історії поліетнічного і поліконфесійного регіону, в якому тісно переплетені культури Заходу і Сходу. Крім того, вони висловили впевненість, що історія Криму може стати фактором консолідації кримського суспільства.
Що ж, перший крок у цьому напрямку зроблено, і зроблено досить успішно. Далі вже — праця на історичній ниві самих учасників історичних шкіл і напрямків, яка неодмінно принесе плоди, коли проголошені принципи стануть реальними в їхній роботі. Робота конференції завершилася досить цікавим московським театральним проектом переосмислення історії «Второй акт. Внуки», який підготували і провели Михайло Калужський та Олександра Поліванова.
Всі учасники конференції висловили щиру вдячність її організаторам — Денису Матвєєву, Наталі Мірімановій, координатору проекту Ірмі Підтепі та гостинним господарям – адміністрації санаторію «Чорноморський».

Мирослав МАМЧАК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 29.03.2013 > Тема ""Білі плями" історії"