Версiя для друку Обговорити в форумi

Мистецтво

13 березня в Універсальній науковій бібліотеці ім. І. Я. Франка у Сімферополі відбулася ювілейна авторська творча зустріч «Все починається з любові...» із заслуженим працівником культури АР Крим, членом Спілки театральних діячів України, Спілки журналістів України та Спілки композиторів України Юрієм Хропаченком-Людмиловим.
На свято прийшли працівники культури, читачі бібліотеки, студенти, старшокласники, представники творчої інтелігенції та ЗМІ, колеги і побратими, однокласники автора, а також численні шанувальники музичної і поетичної творчості. Приїхали на зустріч друзі з Києва, Керчі, Кіровограда, Херсона, Луганська.
Кримський режисер, поет і композитор Юрій Хропаченко виконав свої вірші та пісні, повідав про основні віхи своєї творчої біографії, а представлений автором моноспектакль розкрив глядачам його багатий духовний внутрішній світ.
Юрій Хропаченко більше відомий в Криму і в усій Україні як талановитий режисер. Він ставив спектаклі в театрах Львова, Дніпропетровська, Черкас, Луганська. Зокрема, «Варшавська мелодія» Л. Зоріна поставлена у львівському театрі, «Привіт, Синичко!» Я. Стельмаха — в Луганську. Ним був створений (авторство, режисура, озвучення) фільм «Степан Руданський», показаний на центральних українських телеканалах.
Двадцять років було віддано Юрієм Вікторовичем кримському медіа-простору: він був режисером літературно-драматичних програм Державної телерадіокомпанії «Крим». Крім того, тривалий час Юрій Хропаченко — постійний член журі всеукраїнських конкурсів і фестивалів, серед яких — «Живі джерела» і «Змагаймось за нове життя!». І тепер він систематично проводить майстер-класи з режисури і акторської майстерності у театральних училищах й інститутах, чим знову і знову стверджує своє творче покликання.
Гості вечора зазначили у своїх виступах, що Юрій Вікторович, поетизуючи неминущі життєві цінності — дружбу і любов, родину і Вітчизну, добро і вірність, зробив значний внесок у культурний простір України.
На завершення заходу, який пройшов у теплій дружній атмосфері, присутні побажали Юрію Хропаченку успіхів, натхнення та нових творчих звершень.
* * *
Пропонуємо увазі читачів добірку віршів Ю. Хропаченка.

Юрій ХРОПАЧЕНКО

СПЛИВАЄ РІЧКА МОЇХ ЛІТ…

Спливає річка моїх літ…
Літа – мов крапельки водиці…
Шалений та підступний світ
Замулив майже всі криниці.
Одна-єдина в мене є
Дитинства чистого криниця!
Мені наснаги додає
Джерельна, ключова водиця!
Коли, здається, сили втратив
І сподівання відійшли,
Я згадую рідненьку матір
І сни дитячії свої.
Я згадую криницю рідну
У яблуневому саду,
Бабуню, тітоньку привітну,
І ніби я – малий іду,
Води з криниці набираю,
Матусі чую тихий спів.
Який чекає шлях — не знаю…
Просив поради у батьків!
Мене рідненькі проводжали
У вир великого життя…
І плакали, і цілували,
І я пішов у майбуття.
Яка мене чекала доля,
Ніхто не знав… Доле моя!
Я – плакав. Плакала тополя,
Що посадив маленьким я.
Мені сказала тихо мама,
Я ледь почув її слова:
«Рушник тобі я вишивала,
Щоб доля вдалою була!
Іди, маленький мій синочку!
І хай Господь тебе веде!
Як буде син, чи, може, дочка,
То хай згадають і мене.
Щасливої тобі дороги,
Рідненький мій, середній син!»
Тут біля рідного порога,
Мене Господь благословив.
...Спливає річка моїх літ…

МОЇЙ ЛЕСІ…

Прости мене ти, Лесю!..
Ти прости – за лженауку,
що вбиває
В людині всі гуманні почуття…
Прости, що людство
 й нині ще не знає,
Для чого нам дароване життя?..
Прости за злидні,
 що живуть між нами,
За братовбивство, за людську біду.
Прости за те, що говорю віршами.
Прости за вдачу нашу ти гірку…
До рук твоїх чолом я припадаю,
Цілую святість їх я – знов і знов!
Вклоняюсь низько!
 До землі впадаю!
Моя – Надія, Віра і Любов!

ПОПЕРЕДУ-ПОЗАДУ…

Позаду вже — зима і сніг,
Попереду – літо й цвітіння,
Позаду – безтурботний сміх,
Попереду – хвороб терпіння.
Попереду – вогонь свічок,
Позаду — світськії забави.
Попереду – до смерті крок,
Позаду – грішні мої справи.
Попереду – нове життя!
Позаду – ґрати і «Гулаги…»
Попереду – крок в майбуття,
Позаду – юності розваги.
Попереду – святковий дзвін!
Позаду – грішності тенета.
Попереду – життєвий млин,
Позаду – пелюстки букета.
Попереду – траурний зал…
Позаду – оплески і квіти.
Попереду – останній бал,
Позаду – мало говорити…
Попереду – вічне життя!
Позаду — долі прорахунки…
Попереду — щем каяття.
Позаду — всі людські стосунки…
Попереду – Господь веде!
Позаду – зла нечиста сила…
Попереду – чисте й святе!
Позаду – перебиті крила…
Попереду – в майбутнє злет!
Позаду — зради, поцілунки…
Попереду – Майдан, намет…
Й «Бандитам — тюрми!» —
без рятунку!

Я СТОЯВ І ПЛАКАВ…

Я стояв і плакав на Майдані,
А до мене Юність підійшла –
Дівчина! Слова сказала гарні,
Заспокоїла і зникла. Чи й була?
А Майдан – тримає велич ДУХУ!
Тисячі сердець – немов одне!
Сам Господь прийшов до нас
послухать,
Чим народ в країні цій живе?
І свободу тут — вже не спинити!
І лунає над Майданом: «Так!»
Будемо в новій державі жити!
І ніхто не буде вже батрак!
Хай скоріше юність підростає!
А дідів хай красить сивина!
Один раз таке в житті буває —
Знов до мене Юність підійшла.

МИ – УКРАЇНЦІ!

Мене б хотіли знов приборкать,
Знову поставить на коліна.
І знов мені кричать: «Замовкни!»
То в чому ж є моя провина?
В тому, що я повсяк і всюди
Тверджу: «Не вмерла Україна!»
Що мій народ – таки є люди!
Серед землян — своя родина!
Тому, що мій народ терплячий
З часів Тараса ще далеких?
Тихенько серце гірко плаче,
Коли летять кудись лелеки…
Летять в далекі закордони…
Десь там і сміх бринить, і пісня...
А тут — чого ж так серце стогне?
А нам чого ж бракує кисню?!
Ми – українці! Ми — щасливі!
Життя покладемо за долю!
Тож, слава, слава Україні!
Не віддамо нікому волю!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 22.03.2013 > Тема "Душі криниця"