"Кримська Свiтлиця" > #11 за 15.03.2013 > Тема "Українці мої..."
#11 за 15.03.2013
ЧОМУ ЛИШЕ ЧЕРКАЩИНА, А НЕ ВСЯ УКРА╥НА...
Ось де, люди, наша слава! ЧОМУ ЛИШЕ ЧЕРКАЩИНА, А НЕ ВСЯ УКРА╥НА ВШАНОВУ╢ 200-Л╤ТН╤Й ЮВ╤ЛЕЙ ВСЕСВ╤ТНЬО╥ СЛАВИ УКРА╥НСЬКОГО СП╤ВАКА ТА КОМПОЗИТОРА СЕМЕНА ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО?
Нав╕ть в ╕мперськ╕й Рос╕╖ з ╖╖ в╕дверто укра╖нофобською пол╕тикою всесв╕тнього вим╕ру укра╖нського сп╕вака та композитора Семена Гулака-Артемовського не лише визнавали, але й високо ц╕нували. Адже упродовж двох десятил╕ть в╕н був окрасою вс╕х двох ╕мператорських оперних театр╕в у Санкт-Петербурз╕ та Москв╕. Йому аплодувала ╕ ним захоплювалася доб╕рна мистецька аудитор╕я ╤тал╕╖ та Франц╕╖. Ун╕кальний голос (бас — баритон) укра╖нського сп╕вака п╕дкорював ╕ полонив не лише раф╕нованих музичних естет╕в, але й широкий загал в╕тчизняних та ╓вропейських слухач╕в. На столичн╕ та ╓вропейськ╕ оперн╕ сцени наш сп╕вак потрапив, пройшовши вишк╕л у найкращих церковних хорах Укра╖ни, навчаючись у основоположника рос╕йсько╖ нац╕онально╖ музики та опери Михайла Глинки, т╕сно пов’язаного з Укра╖ною, ╕ у найкращих оперних студ╕ях Франц╕╖ та ╤тал╕╖. Свою дивовижну вроду та багатий ун╕кальний голос Семен Гулак-Артемовський успадкував в╕д батьк╕в, як╕ як по батьк╕вськ╕й, так ╕ по материнськ╕й л╕н╕╖ належали до древн╕х козацьких род╕в. А виховала ╕ вдихнула у дитячу душу людян╕сть, г╕дн╕сть, любов до краси та високий патр╕отизм неповторно чар╕вна, райська земля Городищини. На околиц╕ Городища, на м╕сц╕, де колись стояла гулак╕вська хата зусиллями громадськост╕ сьогодн╕ композитору встановлено пам’ятний обел╕ск. Перебуваючи на вершин╕ св╕тово╖ слави, видатний сп╕вак н╕коли не поривав зв’язк╕в з Укра╖ною та сво╓ю малою батьк╕вщиною — Городищиною. В╕н завжди пам’ятав, що сво╖й слав╕ та усп╕хам зобов’язаний батькам та чар╕вн╕й укра╖нськ╕й земл╕. Св╕дченням цього ╓ безсмертна, високопатр╕отична опера «Запорожець за Дуна╓м», з яко╖ розпочина╓ться в╕дл╕к укра╖нського оперного мистецтва. Шлях с╕льського хлопця з пров╕нц╕йного м╕стечка Городище, в╕рн╕ше з глухого хутора Гулак╕вки, до високого мистецтва св╕тово╖ слави та визнання нагадував долю десятк╕в тисяч обдарованих д╕тей з Укра╖ни. ╥хн╕й талант та обдарован╕сть пом╕чали за╖ждж╕ столичн╕ митц╕ та аристократи-меценати. Талановитих укра╖нських д╕тей депортували до рос╕йських столиць, де вони майже самотужки й торували св╕й нелегкий шлях до мистецтва та слави. Випадок ╕з сином городищенського священика Степана Гулака-Артемовського був аналог╕чний. Ген╕альний композитор, основоположник рос╕йсько╖ оперно╖ школи, укра╖нець за походженням, Михайло Глинка у пошуках талант╕в для ╕мператорських придворних хор╕в щор╕чно зд╕йснював тривал╕ експедиц╕╖ по Укра╖н╕. Тож з Укра╖ни упродовж к╕лькох стол╕ть депортували десятки тисяч обдарованих д╕тей. ╤, мабуть, мають рац╕ю т╕ неупереджен╕ досл╕дники рос╕йського хорового й оперного мистецтва, що воно упродовж к╕лькох стол╕ть п╕дживлювалося ╕ продовжу╓ доноруватися укра╖нськими талантами. Михайло Глинка, перебуваючи в 1838 роц╕ у чергов╕й експедиц╕╖ по Укра╖н╕, безпомилково виокремив ╕з гурту хорист╕в Ки╖вського митрополичого хору у Соф╕╖вському собор╕ та Михайл╕вському Золотоверхому монастир╕ талановитого ╕ всеб╕чно обдарованого юнака Семена Гулака-Артемовського, студента Ки╖всько╖ духовно╖ сем╕нар╕╖. За сприяння композитора хлопець того ж року потрапля╓ до придворного царського хору у Санкт-Петербурз╕. Не маючи н╕ житла, н╕ кошт╕в, хлопець певний час мешка╓ у помешканн╕ Михайла Глинки. З царського хору в╕дбирали найб╕льш талановитих та обдарованих юнак╕в ╕ за рахунок казни направляли навчатися до пров╕дних оперних студ╕й ╢вропи. В 1839 роц╕, пройшовши жорсткий в╕дб╕р, Семен Гулак-Артемовський потрапля╓ на навчання спочатку до Франц╕╖, а згодом до Флоренц╕╖ в ╤тал╕╖. В Париж╕ укра╖нський сп╕вак упродовж к╕лькох м╕сяц╕в навчався у в╕домого ╕тал╕йського композитора Джул╕о Алар╕. Пере╖хавши до Флоренц╕╖, знову бере студ╕╖ у свого паризького наставника. В╕дв╕ду╓ також студ╕ю маестро Март╕н╕. Величезну роль у вдосконаленн╕ театрально╖ та вокально╖ майстерност╕ укра╖нського сп╕вака в╕д╕грав головний капельмейстер Флорент╕йського оперного театру П’╓тро Роман╕. У цього досв╕дченого ╕ талановитого музиканта ╕ педагога Семен Гулак-Артемовський ╕ завершив вокальну ╕ музичну осв╕ти. Хоча сво╓ оперне мистецтво сп╕вак продовжував вдосконалювати ╕ в╕дшл╕фовувати до останн╕х хвилин перебування на оперн╕й сцен╕. Перебуваючи в ╤тал╕╖, на сцен╕ р╕зних театр╕в в╕н виступав в одн╕й груп╕ з такими в╕домими ╕тал╕йськими сп╕ваками, як К’яра Бартол╕н╕, Джакомо Роппа, Домен╕ко Рафаел╕. Укра╖нський сп╕вак завжди виконував головн╕ та найскладн╕ш╕ рол╕: в опер╕ Белл╕н╕ «Беатр╕че д╕ Тенда» роль м╕ланського герцога Ф╕л╕ппо, в опер╕ Г. Дон╕цетт╕ «Люц╕я д╕ Ламмермур» головну парт╕ю лорда Генр╕ха Астона, в опер╕ «Браво» композитора Марл╕ан╕ роль Патриц╕я Фюкскар╕. Усп╕х укра╖нського сп╕вака на ╕тал╕йськ╕й сцен╕ був шалений. У Флоренц╕╖ в театр╕ Леопольдо Семен Гулак-Артемовський ста╓ першим басом. М╕сцева преса зазначала, що голосу тако╖ сили звучання, як в укра╖нського сп╕вака, у той час не було в ╤тал╕╖. В╕домо, що наприк╕нц╕ серпня 1841 року одну з вистав за участ╕ Семена Гулака-Артемовського в╕дв╕дав рос╕йський ╕мператор Микола ╤, який перебував у Флоренц╕╖ з приватним в╕зитом. Виступ укра╖нського сп╕вака його зворушив до глибини короновано╖ душ╕. Цар побажав зустр╕тися з Семеном за сцен╕чними лаштунками. В╕н висловив зн╕яков╕лому артисту сво╓ глибоке захоплення ╕ подарував сп╕ваку особисту дорогоц╕нну д╕амантову каблучку. Захоплювалися голосом укра╖нського сп╕вака не лише корол╕вськ╕ та вельможн╕ особи. ╤тал╕йський учитель Семена Гулака-Артемовського Алар╕ наголошував, що укра╖нський сп╕вак ма╓ ун╕кальний сформований голос з його природною постановою. Ц╕каву оц╕нку вокальних даних сп╕вака дав його товариш по навчанню в ╤тал╕╖ П. Михайлов-Остроумов, у лист╕ до М. Волконського в╕н писав: «…Голос його став ще кращим ╕ сильн╕шим, ╕ довершен╕шим, а головне, завжди р╕вним та при╓мним. Маю над╕ю, що Артемовський з часом перевершить ус╕х бас╕в ╕тал╕йських. Його чудовому голосу тут нема╓ суперник╕в». Редактор популярного серед рос╕йсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ часопису «Литературная газета» Фед╕р Кон╕ п╕сля одн╕╓╖ з вистав зазначив: «Артемовський ма╓ вельми при╓мний basso contanto. Тенорову половину сво╖х парт╕й в╕н викону╓ жваво ╕ св╕тло, ╕ з╕ смаком. У цих парт╕ях його можна слухати з насолодою до т╕╓╖ меж╕, де баритоновий сп╕в влива╓ться в басовий ╕ де його голос поглина╓ться оркестром або хором». Не лишилась байдужою до укра╖нського сп╕вака вельми ╕нтелектуальна та популярна газета «Северная пчела», у реценз╕╖ на одну ╕з оперних вистав за участ╕ Семена Гулака-Артемовського зазначалось: «Голос його звучний ╕ сильний бас. В╕н бере грудьми, без напруження високо╖ ноти аж до тенер╕вського «соль». Один ╕з приятел╕в Михайла Глинки та художника П. Степанова генерал Моллер, про╖жджаючи б╕ля ╕мператорсько╖ опери, на другий день запитав сво╖х товариш╕в: «Яка пушка у вас учора рев╕ла». Ц╕ слова досв╕дченого бойового генерала ╓ св╕дченням винятково╖ сили голосу укра╖нського сп╕вака. Голосом свого земляка та близького друга захоплювався ╕ Тарас Шевченко. П╕сля в╕дв╕дин ╕мператорсько╖ опери у 1843 роц╕ в╕н писав сво╓му товаришу Г. Тарнавському: «А тепер через день дають «Руслана й Людмилу». Та що то за опера, то так ну! А надто як Артем╕вський сп╕вав Руслана, то так, що вже потилицю почуха╓ш — далеб╕ правда! Добрий сп╕вак, н╕чого сказати». Обох видатних син╕в Укра╖ни об’╓днувала р╕дна земля, вза╓мна приязнь та багатол╕тня чолов╕ча дружба. Св╕дченням цього ╓ ╖хн╓ листування, матер╕альна допомога сп╕вака Кобзарю та присвячена поету п╕сня Семена Гулака-Артемовського «Сто╖ть яв╕р над водою». ╥╖ дуже любив Тарас Шевченко. Серед величезно╖ к╕лькост╕ ролей, виконаних Гулаком-Артемовським в ╕мператорськ╕й опер╕ роль Руслана, мабуть, ╕ донин╕ н╕ким не перевершена. Сп╕ваки тако╖ сили голосу досить швидко сходять з оперного ол╕мпу. Проте на сцен╕ ╕мператорсько╖ опери всесв╕тньо╖ слави сп╕вак був визнаним оперним королем упродовж 22 рок╕в. Сцен╕чна д╕яльн╕сть Семена Гулака-Артемовського — це лише частка його внеску у св╕тову музичну культуру. Укра╖на ж поц╕нову╓ його як фундатора нац╕онально╖ опери та ген╕ального композитора. Його безсмертна опера «Запорожець за Дуна╓м» й донин╕ вважа╓ться перлиною укра╖нського оперного мистецтва. Сам композитор ╕ найталановит╕ший виконавець рол╕ головного героя — козака Карася не залишив спогад╕в про ╕стор╕ю створення опери. Але можна впевнено стверджувати, що без т╕сного сп╕лкування з цв╕том тогочасно╖ укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ у Петербурз╕, зокрема з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кул╕шем та нащадками славетних козак╕в, цей ген╕альний тв╕р не був би створений. Опера «Запорожець за Дуна╓м» вже друге стол╕ття тр╕умфальною ходою кроку╓ сценами багатьох укра╖нських театр╕в. Проте не лише у царську добу, але й у роки б╕льшовицького варварства та тиран╕╖ вона неодноразово потрапляла п╕д заборону та ╕деолог╕чну цензуру, редагування. ╤м’я ж видатного композитора та ген╕ального сп╕вака десятил╕ттями витравлювалось з людсько╖ пам’ят╕ та викреслювалось з мистецько╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни. Нав╕ть у короткочасну добу ╕деолог╕чно╖ в╕длиги радянськ╕ гебельси зробили немало, аби завуалювати чи то карикатуризувати геро╖ку та високий патр╕отизм славетно╖ гулак╕всько╖ опери, представити укра╖нськ╕ персонаж╕ такими соб╕ безтурботними й бездуховними пияками та гульт╕паками. Тож ╕ не дивно, що нав╕ть сьогодн╕ нов╕тн╕ доморощен╕ музичн╕ бузини у вчених мант╕ях намагаються вс╕ляко принизити ген╕ального композитора та принизити безсмертне мистецьке твор╕ння видатного митця. Проте нав╕ть ц╕ д╕╖ певно╖ категор╕╖ висм╕яних ще Тарасом Шевченком «доброзичливц╕в» та «землячк╕в» ╓ ще одним доказом велич╕ та невмирущост╕ нашо╖ першо╖ нац╕онально╖ опери. Мусимо замислитися над тим, чому лише в 1953 роц╕ ген╕альному укра╖нському композитору та сп╕ваку ╕ в╕домому громадському д╕ячев╕ та народному ц╕лителю Семену Гулаку-Артемовському на його могил╕ на Ваганк╕вському цвинтар╕ у Москв╕ встановили перший пам’ятник. До 1971 року не було жодного пам’ятника великому сп╕ваку, композитору та великому укра╖нцю ╕ в сам╕й Укра╖н╕. На батьк╕вщин╕ видатного сп╕вака, у Городищ╕ Черкасько╖ област╕, постав цей пам’ятник не з ╕н╕ц╕ативи державних чиновник╕в та парт╕йних секретар╕в, а високопатр╕отичного фронтовика, далекого родича славетних Гулак╕в, мешканця м╕стечка Городища Георг╕я Коваля. Упродовж десятил╕ть, розпочинаючи з доби хрущовсько╖ ╕деолог╕чно╖ в╕длиги, ця геро╖чна людина з досить складним минулим вела боротьбу з компарт╕йними манкуртами за пошанування видатного земляка та родича. Його листування з м╕сцевими та ки╖вськими чиновниками могло скласти к╕лька грубезних том╕в. Каб╕нет всегородищенського парт╕йного князька, саме так в╕н назвав чванькуватого першого секретаря райкому, фронтовик буквально брав у тривалу облогу. Останн╕й заборонив Георг╕ю Ковалю друкувати кра╓знавч╕ статт╕ у районн╕й газет╕. Не дозволяли видавати кра╓знавч╕ пут╕вники та проводити екскурс╕╖ по створеному ентуз╕астами музею Гулака-Артемовського. Не маючи допомоги н╕ в╕д районно╖ влади, н╕ в╕д м╕н╕стерських чиновник╕в, в╕н за власний кошт у пошуках експонат╕в ╖здив не лише до Ки╓ва, але й до Москви та Лен╕нграда, на утримання музею та його наповнення експонатами кра╓знавець витрачав власну невелику пенс╕ю та грош╕, вторгуван╕ за яблучне вино. Яблука росли ╕ давали щедрий урожай не лише на його садиб╕, але й на городищенських вулицях. Пенс╕онер оп╕кувався не лише музе╓м свого земляка, а надавав допомогу експонатами майже вс╕м музеям Черкащини, Херсонщини, Микола╖вщини, Ставроп╕лля ╕ нав╕ть музею Адама М╕цкевича у Польщ╕. Кра╓знавця п╕дтримували б╕ограф Гулака-Артемовського, музикознавець Л. Кауфман з Ки╓ва, художник Г. Терпиловський, народний артист Дмитро Гнатюк, скульптор Галина Кальченко та багато ╕нших небайдужих людей. Завдяки наполегливому кра╓знавцю, агроному за фахом, створений ним музейний куточок спочатку в одному з м╕сцевих колгосп╕в поступово перетворився у повноц╕нний районний музей ╕м. Семена Гулака-Артемовського. Шлях до нього був тривалий та тернистий. В╕н в╕ддзеркалю╓ зневажливе ставлення компарт╕йного чиновництва до укра╖нсько╖ нац╕онально╖ культури. М╕сцезнаходження музею сп╕вака пост╕йно зм╕нювалося. Певний час в╕н знаходився у м╕сцевому к╕нотеатр╕, районн╕ чиновники в╕д культури намагалися його знищити. Музей збиралися перевести нав╕ть у порожн╓ прим╕щення цукрозаводу. Тривалий час народний музей Семена Гулака-Артемовського виконував функц╕╖ ╕ кра╓знавчого. У ньому д╕яв нав╕ть куточок бойово╖ слави. Безумовно, непроф╕льн╕ експонати ц╕╓╖ експозиц╕╖ н╕як не вписувались у мистецьку тематику музею видатного композитора. П╕сля смерт╕ Георг╕я Коваля, Городищенський музей, який перебував у структур╕ Черкаського обласного кра╓знавчого музею, практично перестав функц╕онувати. Щороку, ╖дучи до Симиренк╕вського Платонового хутора, я частенько нав╕дувався до Городища. ╤нод╕ заходив ╕ до занедбаного та убогого прим╕щення музею славетного земляка. Завжди було соромно ╕ за державу, ╕ за малоосв╕чену владу, ╕ за байдужих до всього земляк╕в велико╖ людини.
Петро ВОЛЬВАЧ, вчений, письменник, голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ НТШ м. С╕мферополь
(Зак╕нчення в наступному номер╕)
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 15.03.2013 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11535
|