Версiя для друку Обговорити в форумi

"Нещодавно під час блукань по Інтернету знайшов інформацію про ваш часопис. Був дуже здивований, приємно, що в Криму вирує українське життя. Сам я єврей за національністю, проте щиро вболіваю за Україну, де народився і виріс і звідки, на жаль, був вимушений виїхати ще на початку 90-х років.
Вважаю, що Україна потрапила в неприємне становище через свої надто тісні стосунки з Москвою, а слід би зміцнювати стосунки з Європою. Бо режим Путіна, спрямований на геноцид чеченців, кидає тінь і на Україну. Для цього є й інші підстави - скажімо, перебування чужих кораблів в українському місті Севастополі, візити туди, як додому, московського мера Лужкова.
Я живу в Сполучених Штатах Америки і можу навести приклади того, як російська брехлива пропаганда намагається зробити з емігрантів "п'яту колону", пропагуючи тут, серед іншого, низькопробні зразки "совківської" культури. На жаль, є "агенти впливу" і в емігрантському середовищі в США; це здебільшого ветерани війни, вихідці з Росії".
Ми процитували листа колишнього нашого співвітчизника, уродженця Чернівців Бориса Файнберга, який пропонує об'єднати зусилля усіх патріотів України, де б вони не жили, й домагатися прийняття владою законів про єдину державну мову (українську); більш незалежні стосунки з Росією; повернення Україні вивезених з неї до Москви коштовностей; компенсацію Росією Україні тих моральних і матеріальних збитків, які спричинила свого часу імперська політика тощо.
Загалом розділяючи  погляди автора цього листа, змушені зауважити, що, спостерігаючи тутешнє життя з іншого континенту, легше помітити глобальне і дедалі важче - врахувати всі акценти, які стоять на перешкоді ось такому радикалізму. Ми вже маємо чимало хороших законів, передових і гуманних, але ж вони не діють. А щоб задіяли, біля керма повин-ні бути люди, зацікавлені в цьому. І тут варто згадати про таку "дрібничку", як всенародні вибори. А що скеровує громадську думку? Та ота ж сама "брехлива" пропаганда, яка сягає і за межі дальніх кордонів і про яку вже йшлося в листі. Саме в це дійсно варто вкладати гроші справжнім державникам, але багато хто з них віддає перевагу вкладанню їх в банки на власний рахунок.
А ось як на проблему народу і влади дивиться  наш читач І. Прокопенко: "На жаль, ні Президент, ні його адміністрація, ні уряд, ні Верховна Рада нічого не зробили, щоб людям в Україні жилося щасливо і заможно. Всі їхні рішення є добрими намірами на папері, а до того ж ще й рекламою перед майбутніми виборами. Як не платили людям зарплати, так і не платять. Зібрали непоганий урожай, а жити селянам і робітникам стало ще гірше, як гинули шахтарі в шахтах, так і гинуть, як були корупція і "прихватизація", так і є. Ще люди  в Україні не тримали в руках Конституції (яка колись коштувала копійки і продавалася в будь-якому кіоску), а вже її бажають реформувати..." І робить наш читач такі висновки: "Коли народу стає все гірше жити, нам завжди чомусь нав'язують питання про двомовність, референдуми, зміни Конституції, виборної системи".
Про те, що живеться-таки не настільки добре, як хотілося б і моглося, можемо довідатися з листа Петра Потужного із с. Ботанічного Роздольненського району. Та, звичайно ж, переймаються наші читачі не лише проблемами повсякденного буття. Л. Лубківський з с. Кольчугіного Сімферопольського району глибоко схвильований мовними проблемами. Чому ми псуємо, паплюжимо нашу чудову мову? Є у нього свої спостереження і щодо тих, хто відрікся від свого коріння: "Хочу сказати, що багатьом людям, які відреклися від свого етнічного родоводу, це добром не обходиться. Жодні ліки їм не допомагають, бо ідуть вони проти природи. Все це не вигадка, а правда, якої люди не знають, від чого і страждають".
Надходять до редакції листи безпосередньо викликані тими чи іншими публікаціями в "КС". Так, Василя Ковтуна із Севастополя вразила фотографія в газеті від 6 червня, де "на самому видному місці поставили карикатури на пращурів наших - козаків". Ось таким чином сприйняв він фрагмент із святкового шоу, що відбувалося в Сімферополі на день міста. Ми ж бо не передбачили можливості саме такого сприйняття цього святкового номера, порадівши вже й тому, що в українському місті Сімферополі хоча б в такий спосіб згадали про Україну.
До речі, в цьому числі газети цілу сторінку було присвячено сучасному козацтву. І тут вже можна було підмітити деякі риси "карикатури з середини", але не смішної, не образливої. "У козаків Криму є свої прикрощі", - зазначив з цього приводу В. Ковтун.
В редакцію продовжують надходити і листи, присвячені споминам про голодомор. Але не хотілося б говорити про них ось так, оглядово, їхнім авторам, як, скажімо, 86-літній Ганні Загребельній із Севастополя, ми знайдемо можливість надати слово в наступних випусках "КС".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2003 > Тема "З потоку життя"