Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 08.03.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 08.03.2013
ЧЕРЕЗ ТЕРНИ — ДО ПРАВДИ ПРО УКРА╥НУ

╤стор╕я

«Л╕тературна Укра╖на» пов╕домляла про випуск науково-публ╕цистичного видання «Через терни — до Укра╖ни» Василя Кушерця, Василя Василашка (К.: Знання Укра╖ни, 2012, друге, доповнене ╕ перероблене, видання). Досл╕дження присвячене укра╖нським родинам, предки яких створили св╕тову державу Ки╖вська Русь, захистили ╢вропу в╕д орд Батия, зробили св╕й внесок у розгром фашизму, явили св╕тов╕ шедеври народно╖ творчост╕, дали урок виживання в голодоморах, у катастроф╕ Чорнобильсько╖ АЕС, першими в╕дмовилися в╕д небезпечного для людства ядерного потенц╕алу, вибороли ╕ розбудовують свою незалежну державу. Книжка викликала ╕нтерес. ╥╖ автор╕в НСПУ висунула на в╕дзначення мистецькою прем╕╓ю «Ки╖в» ╕мен╕ ╢вгена Плужника, жертви стал╕нських репрес╕й.
В «ЛУ» нещодавно було опубл╕коване ╕нтерв’ю з одним ╕з автор╕в — письменником, заслуженим журнал╕стом Укра╖ни Василем Василашком. Прону╓мо його також уваз╕ наших читач╕в.

— Як виникла ╕дея написання ц╕╓╖ книжки? Хтось ╕з р╕дних чи знайомих загинув в╕д голоду чи зазнав репрес╕й?
— У книжц╕ ╓ про голод ╕ стал╕нськ╕ репрес╕╖ щодо ╕ мо╓╖ родини, села Куражина над Дн╕стром. Загрим╕в у Хабаровськ за надуманими звинуваченнями тат╕в в╕тчим Данило Косташ, спух ╕ помер в╕д голоду мамин брат Василь Десяк. У нас було так, як ╕ скр╕зь в Укра╖н╕. З церкви скинули дзвони ╕ здали в брухт, а церкву перетворили на клуб, зам╕сть ╕кон пов╕сили зображення «вождя». ╤з цвинтаря зняли кам’ян╕ хрести за наказом чергового «гостя з центру» ╕ на кутку села Скакун╕вка, п╕д водоспадом у яру, побудували «русскую баню», звести дах над якою до в╕йни забракло святотатства. Пригадую, бабуся Катерина хрестилася до уламка хреста у ст╕н╕ бан╕ з написом «Василашко ╢вдоким», який помер в╕д ран на озер╕ Хасан у в╕йн╕ СРСР з Япон╕╓ю. Йдеться про ╖╖ сина, мого дядька. А ми, д╕ти в╕йни, розшукували продовження напис╕в на хрестах: на одному уламку — «Сава», а на другому — «т╕й», ╕ вигравав той, кому вдавалося знайти в ст╕нах розламане ╕м’я чи пр╕звище. Так╕ страшн╕ були ╕гри, як п╕зн╕ше я усв╕домив, про що писав у в╕ршах. Але спонукою до написання книжки стало ╕нше.
— Що ж могло бути страшн╕ше?
— Ну, щодо м╕сцевих б╕д допускались пояснення, як╕ вбивалися тод╕ в голови, — що то «перекручення пол╕тики ВКП(б)», надто у глибинц╕, як наша. А тут — злочини в м╕стах, столиц╕... Коротше. Я д╕знався, що в Кам’янц╕-Под╕льському живе Анатол╕й Годованець, син Микити Годованця, в’язня ГУЛАГу, свого часу патр╕арха укра╖нсько╖ байки ╕ наставника мо╓╖ поетично╖ юност╕. Я при╖хав на юв╕лей Кам’янець-Под╕льського училища культури, де навчався колись, ╕ зустр╕вся з сином поета. Я спитав його: «За що тата катували?» — Точно не знаю». — «В╕н що, ╕ вам не наважувався розпов╕сти у той час?» — «Н╕. Я думаю, що в╕н ╕ сам до пуття не знав, за що його судили». Я тод╕ згадав досв╕д досл╕дження «справи Остапа Вишн╕», про що чув в╕д нашого журнал╕ста ╢вгена Кравченка, до реч╕, згодом редактора нашо╖ книжки, ╕ запропонував синов╕ М. Годованця: «Пиш╕ть листа в СБУ з проханням допустити мене до справи Вашого батька». В╕н написав. «Справу» знайшли, я ╖╖ вивчав ╕з л╕ками для серця. «ЛУ», а пот╕м «В╕тчизна» опубл╕кували перш╕ нариси: «Байка — за колючим дротом». Був резонанс. За листом ╕з НСПУ тод╕ у Кам’янц╕-Под╕льському завдяки турботам влади м╕ста, особливо м╕ського голови Олександра Мазурчака, було чимало зроблено для ув╕чнення пам’ят╕ видатного байкаря, в’язня ГУЛАГу Микити Годованця, зокрема в╕дкрито мемор╕альну к╕мнату М. Годованця в Державному музе╖ м╕ста.
— А в книжц╕ Ви пишете, що спод╕ва╓теся на б╕льшу увагу влади м╕ста до пам’ят╕ Микити Годованця?
— Це — стосовно сьогодн╕шньо╖ влади. Я читав статтю в «Голос╕ Укра╖ни», в як╕й був закид м╕сцевим владцям, що «пот╕снили» в’язня ГУЛАГу, перетворивши його мемор╕альну к╕мнату на м╕сце шанування пам’ят╕ й ╕нших митц╕в, що народилися або жили в м╕ст╕, не вид╕ливши додатково╖ площ╕ для експонат╕в. Але це — окрема розмова…
— То вдалося Вам з’ясувати справжню причину репрес╕й щодо поета?..
— Не одразу... М. Годованець у 1930-т╕, як ╕ «╕нш╕ гумористи», виявляв обережн╕сть. Зокрема, «вигнав з байок хижих зв╕р╕в», щоб н╕хто не «п╕знав» у них «вождя» чи «вождика», працював у прес╕ без зауважень ╕ — на тоб╕... «терорист», «шпигун». Коли поетов╕ на допитах вдалося спростувати звинувачення, що тягнули на розстр╕л, вчепилися до байок про бур’яни ╕ там знайшли «ворожу д╕яльн╕сть». Але за це уже лише засланням на Колиму поплатився. В╕рити у його вину ╕ нин╕ важко. ╤ ось якось вноч╕ прокидаюся — «евр╕ка!». Я згадав, що ╓днало справи ус╕х, пов’язаних з╕ справою Годованця. Чи поет, чи журнал╕ст, чи г╕рник — ус╕ були укра╖нц╕ ╕ чимось причетн╕ 20 л╕т тому до служби в УНР, так Годованець був зав╕дувачем складу. Ось воно що: зачистка потенц╕йно небезпечних для стал╕н╕ст╕в громадян Укра╖ни, яка за УНР уже в╕дчула смак державност╕.
— Ви ж пишете ╕ про репрес╕╖ щодо г╕рник╕в Н╕копольського рудника, тобто пролетар╕ату, чи╓ю парт╕╓ю називали себе б╕льшовики. А як це пояснити?
— М╕й сп╕вавтор, доктор ф╕лософських наук, професор, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни Василь Кушерець доводить, що рознарядка й на таку, «найсв╕дом╕шу категор╕ю населення» була потр╕бна Стал╕ну для залякування ус╕х громадян до вибор╕в у Верховну Раду СРСР, щоб голосували, «як сл╕д». Науково-публ╕цистичне досл╕дження В. Кушерця, осмислення злочин╕в того часу — теж ╕з наведенням жахливих факт╕в, коли на Черкащин╕, в Шевченковому кра╖, залишалися п╕сля штучного голоду до третини жител╕в села, як у сел╕ Бужанка, коли укра╖нц╕в станицями виселяли на П╕вн╕ч з Кубан╕. Н╕защо розстр╕ляли 1937 року десятьох г╕рник╕в, зокрема д╕дуся Василя ╤вановича, Василя ╢фремовича, теслю копальн╕, ╕нших родич╕в, чи╖х дружин взимку вноч╕ арештовували, а д╕тей п╕д крики-плач╕ розвозили по р╕зних дитячих будинках, залежно в╕д в╕ку. Суд╕ть сам╕ про справедлив╕сть тих суд╕в, як «лог╕ка» допиту була й така: «Вас звинувачено в тероризм╕». — «Я не терорист». — «То чому мали нам╕р вбити члена уряду?» — «Це неправда». — «То чому ви казали про це?» — «Я про це не казав». — «Стривайте. Ви пам’ята╓те все, що кажете п’яний?» — «Зв╕сно, н╕». — «А ми пам’ята╓мо». Вирок — вища м╕ра покарання. ╤ п╕сля реаб╕л╕тац╕╖ — не в╕домо, де могили невинно уб╕╓нних...
На презентац╕╖ книжки «Через терни — до Укра╖ни» Василь Кушерець сказав:
— Хай як викошували у нас разом ╕з м╕льйонами людей нашу пам’ять, ми ╖╖ в╕дновлю╓мо у ц╕й книжц╕, ╕ вона застер╕га╓ нас в╕д повторення страшних под╕й у житт╕ укра╖нського народу, вчить переборювати найскладн╕ш╕ труднощ╕, виживати у найстрашн╕ших ситуац╕ях, р╕внятися на таких великих Укра╖нц╕в, як Тарас Шевченко, Леся Укра╖нка, ╤ван Ог╕╓нко, Олена Тел╕га, Василь Стус, на геро╖в в╕йни у боротьб╕ з фашизмом, коли сини розстр╕ляних, як м╕й батько, йшли добровольцями на фронт, р╕внятися на тих, хто нин╕ в╕дда╓ вс╕ сили буд╕вництву незалежно╖ Укра╖ни.
Я вдячний сво╖й т╕тц╕ Ганн╕ Васил╕вн╕ Шпонц╕, котра згадала, як п╕д приц╕лом сл╕дчого в╕дмовився п╕дписувати наклеп на невинного, тобто на мого д╕дуся Василя ╢фремовича, селянин ╤ван Михайленко, ╕ ми змогли пов╕домити про це у перевиданн╕ книжки «Через терни — до Укра╖ни».
— У чому ж сво╓часн╕сть, важлив╕сть ц╕╓╖ книжки бачать рецензенти?..
— Академ╕к НАНУ Костянтин Ситник у реценз╕╖ ще на перше видання писав: «Книжка сприя╓ очищенню пам’яттю душ зачерств╕лих забудьк╕в, пробудженню сумл╕ння у русиф╕катор╕в ╕ яничар, об╜рунтуванню непереможност╕ й перспективност╕ розвитку та ╕сторичного буття нашого р╕дного укра╖нського народу. Може, ╕ сучасних стал╕н╕ст╕в вона не залишить байдужими, ╕ вони колись таки схаменуться, не служитимуть комусь як «дядьки Отечества чужого». Лауреат Шевченк╕всько╖ прем╕╖ Ра╖са ╤ванченко п╕дкреслю╓, що в╕дкритою правдою книжка ц╕кава ╕ ╖й як ╕сторику та письменниц╕, це та ╕стор╕я, яку треба в╕дкривати ╕ в╕дкривати. В╕домий видавець, громадський д╕яч Олександр Афон╕н, який ╕н╕ц╕ював видання ц╕╓╖ книжки, вбача╓ ╖╖ ц╕нн╕сть в тому, що ╕стор╕я показана на долях живих людей, на атомарному р╕вн╕, як через неможливе укра╖нц╕ утверджували свою ╕дентичн╕сть.
— Я ознайомився з матер╕алами презентац╕╖. Понад 17 стор╕нок з ╤нтернету. Дуже в╕дом╕ люди ╕ вражаюч╕ в╕дгуки. Доктор ╕сторичних наук, екс-дипломат Леон╕д Лещенко п╕дкреслив м╕жнародний резонанс замовчуваних репрес╕й, коли ховали ╕ ще живих, як у його с. Городниц╕ на Черкащин╕, де живцем схоронили трьох селян, як╕ чудом виповзли з «братньо╖ могили». А наш автор Вадим Пепа, знаний публ╕цист, вбача╓ корисн╕сть книжки в п╕дкресленн╕ ╕сторичного боргу перед укра╖нською нац╕╓ю, боргу, який нащадки ╖╖ ворог╕в не спокутують, а, навпаки, примножують нападками на укра╖нську мову, продовженням русиф╕кац╕╖, коли ╕сторична справедлив╕сть вимага╓ б╕льшо╖ п╕дтримки нищено╖ в╕ками нац╕╖ у ╖╖ розвитку, коли потр╕бна р╕шуч╕ша в╕дс╕ч нов╕тн╕м укра╖нофобам! Ц╕каво продовжив цю думку молодий психолог з Артем╕вська Андр╕й Лоза: «1938 року лише одна десята укра╖нських письменник╕в друкувалася з тих, яких друкували 1930 року. Але як╕ ж ми братоборц╕, як у вищому ешелон╕ кат╕в дозволили бути дише 6% укра╖нц╕в!». Професор ╤ван Ющук наводить ╕ так╕ слова з книжки, що засв╕дчують страшну сусп╕льну атмосферу 1930-х: «Х╕ба це не фантастична дивина, що серед м╕льйон╕в рос╕ян, як╕ завоювали п╕д свою владу шосту частину земно╖ суш╕, серед тисяч комун╕ст╕в... не знайшлося жодного, хто б дав Стал╕ну по руках чи по-справжньому п╕дняв руку на «вождя народ╕в» уже при перших загрозах демократ╕╖, мирному розвитков╕ кра╖ни — щоб припинити всенародну б╕йню?!».
— Так, в╕дгук╕в багато. Ми з Василем Кушерцем вдячн╕ за вс╕. Думаю, що важливо не лише пам’ятати про злочини, вчити уроки ╕стор╕╖, а й в╕рити у сили, ╕сторичну спроможн╕сть ╕ перспективи нашого народу. Добре, що у в╕дгуках ╕ за це в╕дзначено наше досл╕дження. Тож попри в╕дом╕ труднощ╕ зичу нових усп╕х╕в укра╖нцям ╕ в час незалежност╕!.. ╤ щоб нов╕ кати «шпигун╕в» пам’ятали урок ╕стор╕╖, що й кат╕в карають.

Розмову в╕в
╤ван ╤ВАНЧЕНКО
«Л╕тературна Укра╖на»,
21 лютого 2013 р.

На фото: Василь Василашко (крайн╕й праворуч) на творч╕й зустр╕ч╕ до Дня р╕дно╖ мови у Товариств╕ «Знання» Укра╖ни 21 лютого 2013 р.
(Фото Юл╕╖ Качули)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 08.03.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11501

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков