Версiя для друку Обговорити в форумi

Дорогі СВІТЛИЧАНИ!
Тепло вітаю вас з юним ювілеєм, гаряче здоровлю і в пошані своїй вклоняюся кожному, хто працює над випусками газети «Кримська світлиця»!
Щиро дякую вам за те, що вистояли в непрості часи і з честю перемогли! Що живе джерело українськості у Криму — пульсує, світить, живить! Ви згуртовуєте не лише українців півострова — ви об’єднуєте всіх українців!
Добра вам і щастя! Стійкості і наснаги в усіх справах і починаннях! А ми, читачі й однодумці, будемо завжди чекати виходу кожного номера «Кримської світлиці», — світлого променя в кожній оселі понад щоденними буднями!
Будьмо разом у своєму єднанні!

Щиро, з незмінною повагою -
Наталя ВОЛОШКО

* * *
Зима згадала, що вона —
 зима,
і що нічого кращого нема,
ніж сорочки атласні
гаптувати,
дерева зодягати
 в білі шати,
а душі —
в роздуми прозорі...
Тайкома...
Зима таки засвідчила:
ЗИМА!
Можливо, й мовчазна,
 та не німа.
Бо тиша харалужного
 кресала
хурделицю для січня
 воскресала,
щоб розчинилася
у молоці пітьма!
 ...Отак мені б згадати,
що я — є!
Свічею серед зим —
 життя моє.
Гарячим подихом стоплю сніги круг тебе,
вгорну в тепло
й...
ЗАЛИШУ ВСЕ, ЯК Є!
* * *
Січень...
Дахи крутосхилі
зиму тримати не в силі...
(Сніг — це тобі не птахи!
Стомились дахи...)
А що,
коли б прослизнути
крізь місяць шляхетний —
лютий,
до березня, під мости
з верби
і жимолости?..
...А комин
пихкає знову —
ЦВІТЕ
 ЗИМА
 кольорова...
* * *
У яких ти
світах однині?
Чорно-білі
цвітуть жоржини
серед
січня
розкосо-синього...
Де ти нині?
В якім зазим’ї?

Опеклася
бузковим інеєм!
Січень —
 місяць
 цвітіння зимнього.
Тьмяні тіні.
Здавалось —
 сині...
Ти
 в ЧИЄМУ
 зазим’ї?!
 
* * *
…Домашнє завдання
на завтра
БІОЛОГІЯ.
Міжвидова боротьба посагів.

ГЕОГРАФІЯ.
Країни й міста українського заробітчанства.

ФІЗИКА.
Зрада як схрестя паралельних притичин.

МАТЕМАТИКА.
Формула виживання.

ІСТОРІЯ.
Пристосуванство епох.
Чи
ТИ
засвоїв
ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ?
* * *
За сонце без променів,
нице —
що квітка без пелюсток,
за віри згаровану
плащаницю,
 і мови німий
 ковток,
 
за душі, що нишком
 сумують
 без втіхи,
за села — небоги,
 розкраяні
 по дощу...
У тебе,
 в батьків
 і у Бога
 тричі
 ПРОЩЕННЯ
ПОПРОШУ...
 
* * *
Березень
 тужавіє...
Випростується!
Напинає соками
 тіло вільхи,
 запружує
  тятивою...
 
...ПТАСІ
  не вільно —
їй
БОЛЯТЬ
налиті
розпукою
бруньки

* * *
Бабусі Даші
Бабця нам відписала
у спадок
жменю зір
із безнебної ночі,
кетяг снів калинових
тороччя
і Шевченка портрет
 на додаток.
Ще бабуся залишила
 пісню.
І дощі в осеницю пізню.
А на чатах біля оселі —
двох лелек, молодих
 і веселих.
І навчала бабуся, як мати:
лиш укупно усе затинати!
Годувати приблуду-кота...
А, не дай Бог,
 верем’я не та —
у копиці сінця не чекати...
...Це — як небо
 Різдвяної Ночі.
Може, кетяги снів тих —
 пророчі?
Бо й лелеки і діти
 без втоми
манівцями вертають
 додому...
Вітер в шибу
лаштує-мостить
сонну тінь
 від бузкової брості.
...І сміємось,
щасливі до млості...
...ЩАСТЯ — ЦЕ ПРОСТО!

Наталя ВОЛОШКО
м. Київ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 01.03.2013 > Тема "Душі криниця"