Версiя для друку Обговорити в форумi

Проповідь

"Первозданного Адама наслідуючи гріхопадіння, пізнав себе позбавленим Бога
і вічного царства та насолоди, гріхів моїх ради"
(Бут. 3, 6 - 7).

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Злочин Адама полягав у непослуху волі Божій, висловленій Ним у відомій заповіді. Нащадки Адама, які успадкували від нього шляхом природного народження гріховну природу, примножують цю гріховну спадщину особистими гріхами. Ми немовби змагаємося з Адамом у гріховності, побоюючись відстати від нього на цьому шляху.
Приклад має заразливу силу. Якщо вникнути у причину походження наших гріхів, то значна їх частина виявиться результатом наслідування чужих прикладів. Так, приклад гріха заразливо діє на дітей. Дарем-но батьки намагаються прищепити дітям правила моральної поведінки, коли самі не дотримуються їх. Напучення, що не підтверджуються прикладом, непереконливі для дітей. Поганими прикладами люди захоплюються іноді всупереч голосу своєї совісті. Людина погоджується, що та або інша справа - погана, але у той же час виправдовує себе, тому що й інші так чинять. "Живу як усі" - стало нормою поведінки людей.
Більшість хрещених людей не відвідують богослужіння, не моляться вдома, не дотримуються постів, не шанують церковних свят, навіть не вміють правильно осінити себе хресним знаменням - і все це порядні люди, яких поважають у суспільстві. Цих порядних людей ми часто наслідуємо.
Горе тим, хто подає поганий приклад! Вони відповідатимуть перед Богом не тільки за себе, але й за тих, хто бере їх за взірець. Горе також і тим, хто наслідує чужі гріхи. Вони намагаються виправдати свої злочини поганими прикладами, але це не має виправдання.
Адам, залучений до злочину прикладом Єви, не знайшов виправдання у Бога, посилаючись на дружину. Не людські звичаї, протилежні заповідям Божим, повинні служити для нас путівником у житті, а самі заповіді Божі.
Адам, з яким ми змагаємося в злочині, визнав свою провину перед Богом. Він зрозумів разом з дружиною, що вони оголені (Бут. 3, 7), тобто втратили свою невинність, а разом із нею позбулися благовоління Божого і перебування у раю блаженного життя.
Подібно до Адама і кожен грішник, який наслідував його у гріху, повинен говорити: пізнав себе позбавленим Бога (тобто позбавленим спілкування з Богом), пізнав себе позбавленим вічного царства та насолоди гріхів моїх ради. Я відчуваю те саме, що відчував Адам, якого наслідую у злочині. Відчуваю подібно до нього свою провину перед Богом, свою внутрішню наготу і неподобство, свою безмовність перед Ним. Я не маю нічого такого, чим міг би прикрити свою провину.
Кожний з нас повинен сказати: Господи! У Твоїх стражданнях є частка і моєї провини; тому визнаю себе недостойним Царства Твого. Але все ж разом з благорозумним розбійником благаю: пом'яни мене, Господи, у Царстві Твоєму!
Амінь!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2003 > Тема "Душі криниця"