"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2013 > Тема "Українці мої..."
#3 за 18.01.2013
«В╕н працював за ц╕лий ╕нститут, а одержував менше за дв╕рника...»
Григор╕й Антонович Нудьга — укра╖нський письменник, фольклорист, л╕тературознавець, ╕сторик укра╖нсько╖ л╕тератури. Народився 21 с╕чня 1913 року в с. Артюх╕вка Сумсько╖ област╕. Помер 14 березня 1994 р. у Львов╕. Похований на Личак╕вському цвинтар╕. Початкову осв╕ту здобув у р╕дному сел╕, дал╕ навчався у семир╕чн╕й трудов╕й школ╕ сус╕днього села Глинська, 1931-го зак╕нчив Гадяцький педагог╕чний техн╕кум ╕ почав працювати учителем в Артюх╕вц╕. Восени 1933-го вступив на ф╕лолог╕чний факультет Харк╕вського ун╕верситету, згодом перейшов до Ки╖вського, який зак╕нчив у 1938 роц╕. Кандидатська дисертац╕я «П╕сн╕ укра╖нських поет╕в першо╖ половини XIX ст. ╕ народн╕ переробки ╖х» (1956). Член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, Почесний член НТШ. Деякий час працював у Полтав╕ викладачем педагог╕чного ╕нституту, зв╕дки у 1941 р. п╕шов на фронт. П╕д Харковом потрапив в оточення, опинився у н╕мецькому табор╕ для в╕йськовополонених ╕ в тюрм╕. Вирвавшись, понев╕рявся на окупован╕й територ╕╖. 1944-го знову призваний до Червоно╖ арм╕╖, але незабаром в╕дкликаний на наукову роботу у Льв╕вське в╕дд╕лення ╤нституту л╕тератури АН Укра╖ни. 10 травня 1945 року, напередодн╕ захисту кандидатсько╖ дисертац╕╖, заарештований у Ки╓в╕. Засуджений в╕йськовим трибуналом на 10 рок╕в позбавлення вол╕ та на п’ять рок╕в обмеження громадянських прав з конф╕скац╕╓ю майна – за стандартним звинуваченням в «антирадянськ╕й аг╕тац╕╖». Був зв╕льнений наприк╕нц╕ 1951 р. без права працювати за профес╕╓ю ╕ проживати у великих м╕стах. П╕сля смерт╕ Стал╕на добився зняття судимост╕ й обмеження в правах, 1955 року поселився у Львов╕, працював у редакц╕╖ журналу «Жовтень» (тепер «Дзв╕н»). В ╤нститут╕ з 1957 року — молодший науковий сп╕вроб╕тник в╕дд╕лу л╕тератури. Хоча у 1967 р. оф╕ц╕йно реаб╕л╕тований, але ╕м’я вченого з чорного списку не виводили. Над ним тривала пост╕йна «оп╕ка» та пов’язан╕ з нею гласн╕ ╕ негласн╕ прояви. Незважаючи на великий творчий доробок ╕ поважний авторитет у науковому св╕т╕, Г. Нудьз╕ так ╕ не вдалося п╕днятися з посади молодшого наукового сп╕вроб╕тника. У 1973 роц╕ в╕дправили його на пенс╕ю. Найкоротше про долю цього вченого сказав колись Ростислав Братунь: «В╕н працював за ц╕лий ╕нститут, а одержував менше за дв╕рника». На початку 1993 р. учений зазнав радост╕ широкого пошанування його з 80-р╕ччям. Але здоров’я ╕ сили покидали його. Траг╕чно зак╕нчилося висування на Шевченк╕вську прем╕ю. Одразу п╕сля оприлюднення результат╕в голосування, коли вкотре знайшли б╕льш достойного та потр╕бного, вчений перестав говорити, а за к╕лька дн╕в (14 березня 1994 року) помер. У галуз╕ л╕тературознавства ц╕нним ╓ його внесок у досл╕дження жанр╕в укра╖нсько╖ л╕тератури, початку ново╖ укра╖нсько╖ л╕тератури передшевченк╕всько╖ доби, походження укра╖нських п╕сень. За сприяння М╕жнародного фонду «В╕дродження» у 1997 р. фундац╕я ╕мен╕ Г. Нудьги видала працю його життя — 2-томну монограф╕ю п╕д назвою «Укра╖нська дума ╕ п╕сня у св╕т╕» ╕ хот╕ла представити ╖╖ на здобуття т╕╓╖ ж Шевченк╕всько╖ прем╕╖, проте ╖й в╕дмовили, хоча на той час не ╕снувало формальних обмежень щодо книг пок╕йних автор╕в. На основ╕ багатого фактичного матер╕алу, здеб╕льш малов╕домого, в н╕й предметно розпов╕да╓ться про поширення ╕ культурний резонанс п╕сенних надбань укра╖нського народу серед ╕нших народ╕в св╕ту.
uk.wikipedia.org
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2013 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11289
|