Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановна редакціє! Вашу газету передплачую вже кілька років (з її сторінок знаю про всі перипетії навколо неї), передплачую її і для своїх дітей та родичів, агітую інших робити це, передаю газету для читання тим, хто не має змоги її передплатити. Сам я досліджую кобзарське мистецтво нашого Січеславського краю. Як фольклорист давно зацікавився історією пісні «Їхали козаки...». Про першоджерела її виклав свої роздуми у тексті, який вам надсилаю.
Титанічних зусиль доклали російські самодержці, щоб перекроїти українську історію часів Київської Русі на свій кшталт, зробивши себе і слов’янами (з фіно-татарів), і зовсім безпідставно — т. зв. «старшим братом», таким собі «собіратєлєм руських земель», чим займається спадково нинішнє російське керівництво і у ХХІ ст. Понищили першоджерела, сподіваючись, що темні маси все сприймуть за чисту монету. Але ж недарма мудрий народ каже, що рукописи не горять, а також те, що брехнею півсвіту пройдеш, та назад не вернешся.
Приховували від українців правду про блискучі перемоги над москалями під проводом П. Сагайдачного під Москвою та І. Виговського під Конотопом у 1659 р.
Одним із прикладів маніпуляції російської пропаганди на священних почуттях українців до своїх козаків, як лицарів і оборонців нашого народу, є відома пісня «ЇХАЛИ КОЗАКИ ІЗ ДОНУ ДОДОМУ». Дуже гарна мелодія і повчальний зміст з трагічними нотками. Але чи помічали шановні любителі народного співу (та й професіонали), що вже в перших рядках пісні замішана, так би мовити, ложка дьогтю?
По-перше, ну чого б це нашим козакам їхати із Дону додому? Що вони там забули? Чому вже в другому слові замість українського козакИ — російське козАки (казаки)?
Звідки така жорстокість до своїх людей, яких вони мають захищати? (Підпалили дівчину, прив’язавши до сосни). Не міг народ скласти про своїх козаків таку пісню.
Ця пісня таки народна, але... Але в першому куплеті відсутня рима —

Їхали козаки із Дону додому.
Підманули Галю,
забрали з собою.

Ми схильні до думки А. Шкляра, що в оригіналі пісня звучала так:

Їхали москалі
з турецького бою.
Підманули Галю,
забрали з собою.

От тепер усе стає на свої місця. І нарешті в кінці пісні з’являється український козак:

Обізвався козак:
«Я в полі ночую,
Я твій голосочок
 здалека почую».

Микола ДОЛГОВ,
кандидат філологічних наук
м. Січеслав
(Дніпропетровськ)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 28.12.2012 > Тема ""Білі плями" історії"