"Кримська Свiтлиця" > #30 за 25.07.2003 > Тема "Українці мої..."
#30 за 25.07.2003
Некрологи
КС
ВОЛОДИМИР ШАХНЮК 23 липня 2003 року перестало битися серце палкого патріота України, талановитого письменника, невтомного трудівника на ниві журналістики Володимира Потаповича Шахнюка. Володимир Потапович Шахнюк народився 20 березня 1920 року в м. Славуті Хмельницької області. З ранніх літ виховувався в дитячому будинку. Після навчання в Харківському газетному училищі з вісімнадцяти років почав працювати послідовно в обласних газетах Вінниці, Рівного, Сімферополя. Працював також головним редактором Кримського державного видавництва, заступником головного редактора газети "Кримська правда", літературним працівником газети "Голос Криму". Учасник Великої Вітчизняної війни, був фронтовим бійцем-зв'язківцем. Нагороджений бойовими орденами та медалями. З 1962 року - член Спілки письменників України. В творчому доробку Володимира Шахнюка збірки гумористичних творів "Характер не той" (Кримвидав, 1961 р.), "Де Макар телята пас" (видавництво "Крим", 1964), "Приємні неприємності" ("Крим", 1965), "Жарти жартами" ("Крим", 1968), "Пташине молоко" ("Таврія", 1972), "Веселе і сумне" ("Таврія", 1980), "Лотерейне нещастя" ("Таврія", 1989). Виступав з гуморесками в журналі "Україна", літературному альманасі "Крим", в колективних збірках і газетах. Перша гумореска "Швейк-авіатор" була надрукована у фронтовій газеті в 1942 році. Автор п'єс "Саранчуки", "Біля Чорного моря" та одноактових комедій "В розрізі Дон Кіхота", "Цейлонська пілюля", "Отело із Климівки" та інші. Володимир Потапович Шахнюк, на жаль, не працював у штаті єдиної в Криму україномовної газети "Кримська світлиця", але майже в кожному номері тижневика друкувалися його сатиричні та гумористичні твори, памфлети, статті на злобу дня. Він не уявляв своєї творчості без рідного українського слова, був патріотом рідної землі, переймався проблемами кримських українців. Світла пам'ять про чесну, принципову і надзвичайно працьовиту людину, яким був Володимир Потапович Шахнюк, надовго збережеться у серцях тих, хто його знав і працював з ним, хто читав і полюбив його твори. Кримська республіканська організація Національної Спілки письменників України, Редакція газети "Кримська світлиця".
ЛЮДИНА СВІТЛОЇ ПАМ'ЯТІ
Пішла з життя дорога нам людина - український патріот, активний дописувач "Кримської світлиці" журналіст Іван Григорович Тимошенко. Нелегким був його життєвий шлях. Народився в селянській сім'ї, закінчивши технікум механізації, міг би повторити хліборобську долю своїх батьків. Але ж вабила журналістика, яку опановував самотужки і яка стала для нього другою професією. А третю професію - захисника рідної землі від фашистських загарбників - забезпечила для нього війна. І тут, як і в будь-якій справі, він був самовідданим до кінця. Про це свідчать численні нагороди - ордени та медалі. Волинянин, в 50-ті роки Іван Григорович переїжджає до Криму. Тут він працює у сільгоспвідділах газет "Радянський Крим" і "Кримська правда" аж до виходу на пенсію. Зі здобуттям Україною незалежності суто українська сім'я Тимошенків піднеслася духом - для Івана Григоровича і його дружини Олександри було важливим все, що відбувається в житті української громади. А коли Івану Григоровичу стало заважко відвідувати громадські заходи, однодумці самі понесли до нього вир нашого бурхливого життя. Адже Іван Григорович до останнього дня залишався журналістом, людиною небайдужою, щирою, сердечною, що вабила своєю душевною щедрістю. В 1997 році на шпальтах "Кримської світлиці" з номера в номер друкувалися спомини із непростого життя Івана Тимошенка. І сьогодні, гортаючи підшивку, ми знову разом, за газетними рядками для нас оживає його голос. Ми завжди будемо пам'ятати нашого старшого товариша і вчителя. "Кримська світлиця".
Пішла з життя енергійна, чарівна людина - Любов Євсеївна Серебрянська - заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури та спорту. Для кримчан її ім'я пов'язане з найяскравішим та високим розквітом художньої гімнастики. Любов Євсеївна створила у Сімферополі динамівську школу "Грація", яка стала однією з найсильніших шкіл художньої гімнастики в світі. Вихованки Серебрянської виборювали Кубки світу, ставали призерами чемпіонатів світу. Але найголовніше - Любов Серебрянська подарувала кримчанам найдорожче - свою доньку, виховавши з неї олімпійську зірку 1996 року Катерину Серебрянську, якою ми пишаємося і будемо пишатися завжди, як і взагалі усіма її вихованцями. Назавжди у серцях кримчан залишиться пам'ять про натхненну працю, мужність, справедливість та любов до своїх вихованців видатного тренера - Любові Євсеївни Серебрянської.
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 25.07.2003 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1109
|