"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Українці мої..."
#46 за 16.11.2012
ШАШКЕВИЧ╤АНА БОГДАНА ЛЕПКОГО
Л╕тература
(Упор.: У. Л. Скальська, ╢. М. Баран — ╤.-Франк╕вськ: Грань, 2011. — 288 с.)
Зб╕рку з такою назвою люб’язно над╕слали до союзянок Укра╖ни Клуб укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ ╕м. Богдана Лепкого та Прикарпатський нац╕ональний ун╕верситет ╕м. Василя Стефаника. Вона м╕стить ориг╕нальн╕ твори самого Шашкевича, зокрема славетну розв╕дку «Азбука ╕ абецадло», яку мало хто бачив на власн╕ оч╕, разом ╕з передмовою доктора Романа Смика з Америки, котрий багато рок╕в оп╕ку╓ться збереженням спадщини Марк╕яна. Сучасн╕ укра╖нськ╕ науковц╕ ставлять питання: зв╕дк╕ля ж постав Будитель Галичини? Якого в╕н роду-племен╕? Ф╕лолог ╤гор Мельник пише: «Вивченням родоводу М. Шашкевича займаються вже понад стор╕ччя. Першим це зробив генерал Олександр-Ант╕н Шашкевич, син Марк╕янового брата Антона. Згодом багато л╕тературознавц╕в досл╕джували родов╕д Шашкевича та спор╕днених священичих родин Авдиковських, Купчинських, Тарнавських, Лепких, Крушинських. Зб╕рка рясно ╕люстрована давн╕ми св╕тлинами, котр╕ сам╕ вже ╓ св╕дченням ╕стор╕╖. Проте головний наголос упорядники роблять на творах Богдана Лепкого (1872-1941), написаних п╕д час р╕зних заход╕в вшанування Марк╕яна Шашкевича. А тепер звернемось до ориг╕нальних текст╕в Б. Лепкого, як╕ ╓ вз╕рцем красного письменства найвищого р╕вня. Один з найпом╕тн╕ших — «Промова з нагоди 100-р╕ччя в╕д народження М. Шашкевича». «Пригадаймо, що було у нас перед Шашкевичем. Столочений копитами орди, збатожений московською нагайкою ╕ обезсилений довгол╕тньою боротьбою за волю, заснув був наш народ кам╕нним сном. ╤ н╕ч глуха ╕ чорна залягла на наш╕й земл╕ в╕д Сяну по Дон», — змальову╓ жахливе становище Галичини початку Х╤Х стол╕ття молодий Лепкий ╕ зверта╓ться мовби до духу укра╖нського народу. — «Де ж був той, що мав нас вивести з того зачарованого кола непорозум╕нь, ╕з темниц╕ невол╕, отуп╕ння, випровадити на дорогу прац╕ для народу ╕ загального поступу? Але в╕н був. Там, в мурах греко-католицько╖ духовно╖ сем╕нар╕╖, б╕дний, слабосилий питомець, що його пересл╕дували чуж╕ ╕ сво╖». Чому священик Марк╕ян обрав шлях служ╕ння народу? — не раз ╕ не два запитував себе Лепкий ╕ да╓ таку в╕дпов╕дь у в╕рш╕ «Над все дорожчий для ╕де╖ труд»: Владика щиро радив: «Господь-Бог Тебе умом багатим над╕лив. Святись безженно. Без мирських тривог, Без клопот╕в с╕мейних будеш жив. Подякував за раду Марк╕ян, Задумався… ╤ бачить серед мр╕й Старинний город, ср╕бнолентий Сян, В╕нець Данила в митр╕… Служби р╕й… Н╕! Н╕! Не хоче. Там жде темний люд, В╕дродження чека╓ В╕тчина. Над все дорожчий для ╕де╖ труд, А власть ╕ почест╕ — то все мана! Швидко спливло стол╕ття. Як╕ зм╕ни прин╕с Галичин╕ священик Марк╕ян Шашкевич? Лепкий вважа╓ його першим каменем, який зрушив лавину нац╕онального усв╕домлення в Зах╕дн╕й Укра╖н╕: «В╕н об’╓днав довкола себе маленький перший гурток, давши почин майбутн╕м нашим орган╕зац╕ям. В╕н видав першу книжечку народною мовою, борюкаючись ╕з цензурою, а нин╕ ск╕льки у нас книжок! Перший теж почав пропов╕дувати р╕дною мовою у церкв╕, ╕ перший уклав буквар. Перший в╕н вказав, що ми окремий народ по цей ╕ той б╕к кордону, одне живе т╕ло ╕ одна велика душа! А нин╕ ск╕льки нас т╕╓╖ само╖ думки? ╤, правда, яко╖ сили нам дода╓ ця велика ╕дея? Чи не досить на одну людину, що жила т╕льки 32 роки! Чи не заслужила вона соб╕ на нашу в╕чну пам’ять, на в╕чну нашу вдячн╕сть?» За сво╓ життя Б. Лепкий к╕лька раз╕в звертався до спадщини Шашкевича у прозовому та в╕ршованих жанрах, присвятив йому цикл в╕рш╕в «Для ╤де╖». Чому? Досл╕дниця Натал╕я Стр╕лець м╕рку╓: «Лепкий ходив сл╕дами Шашкевича. Дуже багато сп╕льного бачимо в особист╕й дол╕ ╕ нав╕ть вдач╕ письменник╕в. Обидва — д╕ти п╕зньо╖ осен╕. Обидва юн╕ роки провели не у батьк╕вськ╕й хат╕, а в сво╖х д╕д╕в по матер╕, очевидно, це викликало певну «психолог╕чну сум╕сн╕сть» цих людей. Обидва зак╕нчили Бережанську г╕мназ╕ю, ходили тими самими коридорами, бачили т╕ ж сам╕ кра╓види. «Не раз, бувало, блукаючи по дубових л╕сах бережанських, ставив я соб╕ запитання, чи не ходив туди колись Марк╕ян Шашкевич 60 рок╕в тому? — писав Богдан Лепкий у спогадах «Казка мойого життя». — ╤ чомусь-то все мен╕ здавалося, що його славна «Русалка» виринула не з Дн╕стра, лиш ╕з Золото╖ Липи». Ось так спл╕тались-перетинались шляхи двох великих галичан, що поставили за мету життя духовне п╕днесення р╕дного народу, входження його до велико╖ родини слов’ян ╢вропи. ╤сторичний вплив «Русько╖ тр╕йц╕» Лепкий намагався осягнути й у новому для укра╖нсько╖ поез╕╖ модерному стил╕, по╓днати «естетичн╕ елементи з патр╕отичними закликами, алегор╕╖ з живими враженнями, в╕дчути зв’язок романтичного минулого ╕ тогочасних реал╕й», — пише Микола ╤льницький. Це бачимо в чудовому в╕рш╕ «Марк╕янов╕ в сот╕ роковини»: Немов на заклик тайних сил, до хору Щораз новий ста╓ Боян. ╤ лл╓ться п╕сня шумом бору. Приборку╓ криваву змору. Забутий б╕ль в╕кових ран. ╤ он де-де з-п╕д стр╕хи нишком блисне Несм╕лий каганець… Не блискавка пожаром в п╕тьму присне — В мозолист╕й долон╕ зброю тисне Приборканий холоп-борець. Ся зброя-плуг. Ростуть з╕ скиб загони, Застелюють давн╕ гроби. Гремуть-ячать воскресн╕ дзвони. На лан виходять м╕л╕они — ╤дуть на б╕й раби! Ось так╕ надзвичайно ц╕кав╕ матер╕али можна прочитати у чудов╕й зб╕рц╕ «Шашкевич╕ана Богдана Лепкого», яка вийшла з ╕н╕ц╕ативи родич╕в с╕мейства Лепких. Низький укл╕н фундаторам та упорядникам зб╕рки!
╤рина МОЛЧАНОВА, член «Просв╕ти», голова Мар╕упольського в╕дд╕лу Союзу укра╖нок
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11029
|