Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 16.11.2012
«НА СВЯТА СХ╤ДНЯК╤В КРАЩЕ ВОЗИТИ НЕ ДО ЛЬВОВА, А В ЦЕНТРАЛЬНУ УКРА╥НУ…»

(ТОЧКА ЗОРУ КОЛИШНЬОГО ОФ╤ЦЕРА ЗБРОЙНИХ СИЛ, ДОНЕЧЧАНИНА ЗА ПОХОДЖЕННЯМ, ГАЛИЧАНИНА ╤ КРИМЧАНИНА ЗА ДОСВ╤ДОМ)

Оск╕льки ми намага╓мося сп╕лкуватися з читачами «Кримсько╖ св╕тлиц╕» в режим╕ «онлайн», то пост╕йно отриму╓мо ту чи ╕ншу ╕нформац╕ю з м╕сць. Нещодавно наш давн╕й читач В╕ктор Сидоренко повернувся з по╖здки по материков╕й Укра╖н╕. Причому йому вдалося ╜рунтовно «охопити» центр – В╕нницьку, Черкаську, Полтавську област╕... Прошу приятеля под╕литися сво╖ми враженнями про мандр╕вку. А щоб картина була повною, об’╓ктивною, нагадаю читачам, що В╕ктор — колишн╕й оф╕цер Збройних Сил, родом з Донбасу (м. Мак╕╖вка), деякий час проживав у Житомир╕, Львов╕ – причому у галицькому «П’╓монт╕» в╕н вдало застав пер╕од нац╕онального в╕дродження початку 90-х рок╕в. А ще в╕н ╓ одним з наших читач╕в-ветеран╕в, оск╕льки «Кримську св╕тлицю» почав передплачувати ще в 1993 роц╕, проживаючи у Львов╕. Тепер в╕дчува╓ себе стов╕дсотковим кримчанином, оск╕льки з 1997 року пост╕йно прожива╓ в АРК. Тобто платформа для м╕ркувань ╕ об’╓ктивних висновк╕в ц╕лком серйозна. Отож нада╓мо слово «генетичному» донеччанину з потужним укра╖нським сентиментом, який багато рок╕в прожив у Центральн╕й, Зах╕дн╕й Укра╖н╕ та Криму.
— Коли подорожу╓ш материковою Укра╖ною, то в╕дразу пом╕ча╓ш, наск╕льки вона в╕др╕зня╓ться в╕д нашого Криму. Скаж╕мо, на Полтавщин╕ я бачив дуже багато пол╕тичних б╕лборд╕в з В╕тал╕╓м Кличком, що пропагують парт╕ю «УДАР». Звичайно, в АРК цього нема╓. Не кажу вже про те, що впада╓ у в╕ч╕ дом╕нування укра╖нсько╖ мови – особливо в Черкаськ╕й област╕, В╕нницьк╕й…
— А з точки зору льв╕в’янина – там не так уже й багато укра╖нсько╖…
— Все в╕дносно, звичайно. Але я звернув увагу на те, що укра╖нська терм╕нолог╕я м╕цно ув╕йшла в життя молодих в╕нничан. Хто з рад╕стю, а хто вимушено — проте видно, що б╕льш╕сть молодих людей ╖╖ таки засво╖ли. Думаю, це стосу╓ться ╕ сус╕дн╕х областей. Якщо ран╕ше Центральна Укра╖на була царством «суржику» (а я цей пер╕од пам’ятаю), то тепер набагато б╕льше л╕тературно╖ укра╖нсько╖ мови чути в╕д молод╕. Якщо колись мо╖ земляки з Донбасу, чуючи вар╕анти галицько╖ гов╕рки, могли сказати: «Який у нас крас╕вий, п╓вучий язик, а ви тут в Галичин╕ «обандерились…», то тепер у багатьох сх╕дняк╕в зм╕нилося уявлення про те, який вар╕ант мови ╓ правильн╕шим. Не вс╕ ще говорять л╕тературною, звичайно, але вже й н╕хто не вважа╓ св╕й м╕сцевий суржик зразком, еталоном, який мали б насл╕дувати ус╕ — в тому числ╕ ╕ галичани. У В╕нниц╕ я тепер спостер╕гав: ╕дуть школяр╕ або студенти, обговорюють сво╖ проблеми, а мова у них досить пристойна. Видно, що недавно вийшли з аудитор╕й… А ось коли молод╕ люди фотографувалися б╕ля пам’ятника, то там уже вс╕ говорили рос╕йською. Мовляв, щоденний «осв╕тянський тиск» уже зак╕нчився ╕ тому можна повертатися до свого звичного мовного режиму. Ось така там ситуативна двомовн╕сть.
— В╕нницький мовознавець Тарас Ткачук у сво╖й статт╕ «Укра╖нсько-рос╕йська двомовн╕сть у пострадянському м╕ст╕» («КС» в╕д 12.10.2012) детально поясню╓ цей пострадянський феномен саме на приклад╕ В╕нниц╕.
— Так, я читав цю статтю ╕ ц╕лком згоден з автором!
— Науковець вважа╓, що для в╕нничан характерний високий ступ╕нь конформ╕зму. Це п╕дтверджують досл╕дження. Скаж╕мо, 83% опитаних визнали р╕дною мовою укра╖нську, однак сп╕лкуються нею з р╕дними лише 75%. ╤ переважна б╕льш╕сть в╕нничан ведуть стор╕нку в соц╕альних мережах… рос╕йською – ц╕лих 72%! Найменшими «конформ╕стами» у В╕нниц╕ ╓ пенс╕онери – 59% з них вважають р╕дною укра╖нську, при цьому 60% з них сп╕лкуються з друзями ц╕╓ю ж мовою. Тобто ╖х уже саме середовище трохи «п╕дтягу╓» до якогось… б╕льш укра╖нського р╕вня.
— Можливо, з точки зору укра╖нського ф╕лолога такий конформ╕зм в╕нничан ╓ лихом, але мо╖ кримськ╕ друз╕ винесли з по╖здки лише позитивн╕ враження. ╤ мову укра╖нську чути, н╕хто ╖╖ не зр╕ка╓ться, але з при╖жджим в╕нничани сп╕лкуватимуться приязно, для зручност╕ перейдуть на рос╕йську, якщо побачать, що г╕сть з Криму або з Донбасу… Оск╕льки мо╖ супутники — люди небайдуж╕, з ч╕ткою власною позиц╕╓ю, то думаю, що вони багатьох кримчан переконають: уявлення кримчан про якийсь особливий непримиренний нац╕онал╕зм укра╖номовних ╓ хибними ╕ не мають п╕д собою ╜рунту. А державну мову кримчанам все-таки вчити треба, адже нею розмовляють не лише «бандер╕вц╕»...
— Отже, так╕ по╖здки можуть мати ще й аг╕тац╕йне значення? Про це я думав, коли вл╕тку читав статтю Андр╕я Гайдая ╕з Запор╕жжя у «Дн╕». Автору також сподобалася В╕нниця: «В╕нниця – дуже гарне, доглянуте ╕ чисте м╕сто. В╕нничани – люди по-╓вропейськи цив╕л╕зован╕. ╤ запор╕жцям, як╕ лишають ╕нколи за дверима купи см╕ття, у них ╓ чому повчитися. Приклад В╕нниц╕ показу╓, що укра╖нське сусп╕льство ц╕лком спроможне досягти ╓вропейських стандарт╕в життя у себе вдома – було б лише бажання!» ╤ ще одна важлива фраза: «В╕нничани завжди прив╕тн╕, доброзичлив╕, усм╕хнен╕, охоче допоможуть гостям зор╕╓нтуватися у незнайом╕й м╕сцевост╕, п╕дкажуть дорогу…»
— Так, аг╕тац╕йне значення по╖здки до В╕нниц╕ може бути величезним, причому з прогнозованим позитивним результатом. Я нав╕ть вважаю, що на Р╕здвян╕ й Великодн╕ свята д╕тей з великих промислових сх╕дних м╕ст краще возити не до Львова чи Тернополя, а в м╕ста… Центрально╖ Укра╖ни. ╤ В╕нницю не оминати в жодному раз╕! Адже галичани так чи ╕накше будуть п╕дкреслювати свою особлив╕сть, окрем╕шн╕сть, тод╕ як наддн╕прянц╕ ╕ подоляни цього не робитимуть.
— Але зазначен╕ свята набагато красив╕ше в╕дзначають в Зах╕дн╕й Укра╖н╕. Та й традиц╕я склалася – ╖здити саме туди…
— Традиц╕я непогана, ╖╖ не сл╕д руйнувати, але чому б не почати орган╕зовувати нов╕ маршрути? Ось нещодавно «Св╕тличка» розпов╕ла про по╖здку с╕мферопольських учн╕в на Хортицю — «Кримськ╕ школяр╕ в козацькому кра╖!» («КС» в╕д 19.09.2012). Х╕ба козацька, запор╕зька стор╕нка укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ менш ц╕нна, н╕ж галицьк╕ «с╕чов╕ стр╕льц╕» та УПА?
— Думаю, що н╕. Якби так╕ по╖здки у Запор╕жжя були масовими ╕ почалися ще в 1991 роц╕, то феномен кримського боксера Олександра Усика, який скр╕зь п╕дкреслю╓ свою «козацьк╕сть», з’явився б набагато ран╕ше.
— На превеликий жаль, як показують деяк╕ досл╕дження, третина укра╖нц╕в н╕коли не ви╖жджала за меж╕ свого рег╕ону. Особливо це стосу╓ться кримчан, як╕ взагал╕ не знають, що там, за Перекопом, робиться. П╕д час «помаранчево╖» революц╕╖ багато кримчан побувало в Ки╓в╕, ╕ той факт, що вих╕дц╕ з Центрально╖ Укра╖ни сп╕лкувалися на Майдан╕ гарною укра╖нською мовою, для багатьох ╕з них був справжн╕м шоком. Вони ж думали, що т╕льки галичани укра╖номовн╕… Бо не раз чули виступи Жириновського, про «жалкую кучку националистов» з╕ Львова чи ╤вано-Франк╕вська. Чули ╕ в╕рили л╕деру ЛДПР. А тут, виявля╓ться, ╕ Житомир, ╕ Полтава, ╕ Черкаси розмовляють укра╖нською! Але ж, пам’ятаю, свого часу у Львов╕ було багато людей, як╕ хот╕ли б бачити всю Укра╖ну такою, як Галичина. Вони не розум╕ли, що Крим ╕нший ╕ хоче бути ╕ншим! Проте «╕нший» зовс╕м не означа╓ «ворожий»... А якби люди част╕ше подорожували Укра╖ною, бачили культурне розма╖ття, то й мовне питання не стояло б так гостро. Дружн╓ сп╕лкування швидко руйну╓ будь-як╕ стереотипи...
— Я нещодавно сп╕лкувався по ╤нтернету з двома молодими кримчанками. Поставив ╖м одне й те ж запитання: чи не можна дружно, громадою взятися за в╕домий «город русской славы» з тим, щоб п╕дтягнути р╕вень толерантност╕ севастопольц╕в, якщо й не до в╕нницького р╕вня, то хоча б до льв╕вського? Хай не зараз, а в перспектив╕… Щоб чверть севастопольц╕в з часом заговорила укра╖нською – адже саме ст╕льки етн╕чних укра╖нц╕в ╓ в Севастопол╕. А решта (три чверт╕ севастопольц╕в) спок╕йно ставилися б до наявност╕ в м╕ст╕ укра╖номовного сегмента. Адже приблизно ст╕льки ж (25%) рос╕йськомовного населення у Львов╕, ╕ галичани сприймають цей факт досить спок╕йно. Ц╕каво, що жодна з кримчанок не в╕дпов╕ла. А до цього сп╕лкувалися охоче ╕ активно. Можна т╕льки гадати: чому? Може, сама постановка питання ╖х образила? Мовляв, наш Севастополь ╕ без того ╓ толерантним м╕стом, а ось ваш Льв╕в – це ще як сказати… Або не можуть уявити, що на вулицях р╕дного м╕ста зазвучить укра╖нська мова?
— Для багатьох кримчан характерно переб╕льшувати перспективу укра╖н╕зац╕йного тиску. В чомусь вони й мають рац╕ю, адже якби в Криму був такий же в╕дсоток укра╖нських шк╕л, як у В╕нниц╕ чи в Полтав╕, то мова почала б в╕дроджуватися значно швидше. А вони хочуть зберегти свою кримську, рос╕йськомовну ╕дентичн╕сть. Тому й внутр╕шн╕й оп╕р такий – часто на п╕дсв╕домому р╕вн╕. Думаю, нав╕ть розмови на цю тему ╖м не дуже при╓мн╕.
— Заспоко╖ти таких людей можна легко – укра╖нська столиця ╓ н╕би досить про╓вропейською ╕ проукра╖нською, нав╕ть «проНАТОвською»… А ось говорять кияни переважно рос╕йською. Хоча етн╕чн╕ укра╖нц╕ складають ледь не 80% населення Ки╓ва. То що вже боятися Севастополю? В найг╕ршому для них випадку севастопольц╕ стануть двомовними.
— Думаю, ситуац╕я в АРК поступово зм╕нюватиметься саме в цьому напрямку. Але для цього треба, щоб ╕ Галичина була трохи ╕ншою. Бо радикал╕зм укра╖нц╕в породжу╓ такий же радикал╕зм з боку рос╕йськомовного населення. До реч╕, зараз у Криму стало набагато менше антиукра╖нських м╕тинг╕в, а п╕д час правл╕ння Ющенка вони були майже нормою. Тод╕ я часто бачив м╕тинги яко╖сь чергово╖ «парт╕╖ укра╖нсько-рос╕йсько╖ дружби», але там чомусь були лише портрети Медвед╓ва ╕ Пут╕на. А коли я п╕дходив ╕ запитував: що ж у вас ╓ укра╖нського (при так╕й «╕нтернац╕ональн╕й» назв╕), то у в╕дпов╕дь була лише агрес╕я ╕… ненормативна лексика. Тепер же таких м╕тинг╕в майже нема╓, заспоко╖лися.
— Та й Льв╕в уже не той, що був у 1990 роц╕. Радикали, як╕ мр╕яли негайно укра╖н╕зувати не лише Крим, а й Кубань з Далеким Сходом, десь «повив╕трювалися». Може, ви╖хали на зароб╕тки, а може, перевиховалися, стали реал╕стами. Тут би хоч себе зберегти — зараз великою проблемою Галичини ста╓ «суржик»... Позитив у цьому явищ╕ якщо ╕ ╓, то лише один: Центральна й Зах╕дна Укра╖на мовно стають ближчими. Ну ╕ ще один, маленький, — молод╕ «суржикомовн╕» льв╕в’яни поки що пам’ятають ╕ л╕тературну мову. При потреб╕ можуть розмовляти ╕ нею.
— У нас не наст╕льки оптим╕стичн╕ справи в держав╕, щоб ми могли ╕гнорувати будь-який позитив на територ╕╖ Укра╖ни. А його, виявля╓ться, не так уже й мало. Просто треба рац╕ональн╕ше ╕ активн╕ше все це використовувати…
— Ну, що ж, тод╕ заф╕ксу╓мо наш╕ висновки як сво╓р╕дне «св╕тличанське» ноу-хау: «Кримчани, на Великдень — на Под╕лля!» або «Укра╖нц╕, в╕дкриваймо новий «П’╓монт» — В╕нницю!». На ц╕й оптим╕стичн╕й нот╕ ╕ завершимо нашу розмову.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11027

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков