Версiя для друку Обговорити в форумi

УВАГА: КОНКУРС!
«МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО...»
Нагадуємо, що ЛИШЕ ДО КІНЦЯ ЛИСТОПАДА приймаються матеріали на творчий конкурс серед юних читачів — школярів Криму і всієї України з нагоди 13-річчя кримської дитячої газети «Джерельце» під Шевченковим гаслом «Мені тринадцятий минало...». Надсилайте на адресу редакції (звичайною або електронною поштою) ваші літературні, поетичні, публіцистичні твори — на будь-які теми, які могли б бути надрукованими в дитячій газеті. Компетентне журі, яке очолює незмінний шеф-редактор «Джерельця» Данило Андрійович Кононенко (на фото), оцінить і відбере кращі творчі доробки, автори яких отримають шанс вибороти суперприз (розкладний велосипед!) та інші нагороди.
Крім творчих завдань є й цілком конкретні, за які будуть нараховані додаткові бали. Ось два з них:
— КОЛИ ВИЙШОВ ПЕРШИЙ НОМЕР «ДЖЕРЕЛЬЦЯ»?
— ХТО, НА ВАШУ ДУМКУ, НАДАВ ДЛЯ ПЕРЕМОЖЦЯ КОНКУРСУ У «ДЖЕРЕЛЬЦІ» ГОЛОВНИЙ ПРИЗ — ВЕЛОСИПЕД?
Чекаємо на ваші відповіді, вірші, оповідання, репортажі, новели, статті. Творіть! Дерзайте! Перемагайте!

ЗАКЛИКАЄМО ЮНИХ ЧИТАЧІВ «ДЖЕРЕЛЬЦЯ» ЗРОБИТИ СОБІ ЩЕ ОДИН ПОДАРУНОК — ВИГРАТИ НОУТБУК (на фото), за який чомусь не дуже активно борються старші шанувальники «Кримської світлиці» (напевне, у всіх них уже є ноутбуки). Тому звертаємося до школярів із діловою і цілком реальною пропозицією: давайте відберемо призовий ноутбук у дорослих! Зробити це не так складно, як може декому здається: до кінця листопада дайте відповіді на запитання, які були опубліковані у минулому номері «Джерельця», наберіть якнайбільше призових балів і увійдіть у десятку найактивніших учасників, котрі візьмуть участь у фінальній грі, де й вирішиться доля ноутбука та інших призів.

УКРАЇНСЬКА МОВА — ДИВО КАЛИНОВЕ!

Українська мова... Така неповторна, мелодійна й співуча, бо ввібрала в себе гомін дібров і лук, духмяний, ніжний запах української землі: і синій барвінок, і вишневий цвіт, і запашну руту-м’яту. У народу немає більшого скарбу, ніж його мова. Саме вона — характер народу, його пам’ять, історія і духовна могутність, його цвіт і зав’язь.
Українська мова — це неоціненне багатство, з яким живе народ, передаючи від покоління до покоління мудрість, славу, культуру, традиції. Наше українське слово, хоч і вмирало з голоду і бідувало, переслідувалось і заборонялось, але вистояло, відродилося та продовжує хвилювати серця.
Калиновою, солов’їною називають українські поети нашу мову. Кожен з них по-своєму, але водночас щиро, з синівною любов’ю звеличує рідну мову. Ось як В. Сосюра захоплюється нею:
О мово рідна!
Їй гаряче серце
Віддав я недарма,
Без мови рідної, юначе,
Й народу нашого нема.
Людина може володіти кількома мовами. Залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. З нею пов’язані найдорожчі спогади про перше слово, вимовлене в дитинстві, почуте з маминих вуст, затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого гурту, тихий шелест листя старої верби, під якою вперше зустрівся з коханою людиною:
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот.
І там, де звучить
рідне слово,
Живе український народ.
Мова народу — найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається. Українське прислів’я говорить: «Ласкавими словами і гадюк чарують». Бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим!

Світлана ПРОСКУРІНА,
10 клас Сонячнодолинської ЗОШ, член МАЛіЖ
м. Судак

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2012 > Тема ""Джерельце""