"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2012 > Тема "Душі криниця"
#44 за 02.11.2012
КОЗАКУ МАМАЮ – ПРИСВЯЧУ╢ТЬСЯ
До виток╕в!
Напевне, у кожн╕й осел╕ потомствених козак╕в ╕ простих селян у ХV╤╤-Х╤Х стол╕ттях прикрасою помешкання була картина ╕з зображенням козака-бандуриста, що в╕дома п╕д назвою «Козак Мамай». Його малювали нав╕ть на дверях ╕ ст╕нах хат, на скринях ╕ кахлях, посуд╕ ╕ вуликах. Це була найулюблен╕ша картина — одна ╕з форм образотворчого фольклору, що в╕дображала св╕тогляд укра╖нського народу. Бандурист уособлював козацтво: одбиваючись в╕д усяких нападник╕в, в╕н плекав одв╕чну над╕ю — не воювати, не грабувати, не ярмити н╕кого, а в себе вдома риштувати, мурувати, будувати. Козак Мамай — мандр╕вний запорожець, вояка ╕ гультяй, жарт╕вник ╕ ф╕лософ, бандурист ╕ сп╕вак, баб╕й ╕, заразом, монах, що його ╕ в ступ╕ товкачем не влучиш. Чому його так шанували ╕ всюди обожнювали в Укра╖н╕? Про це ╕ буде наша розпов╕дь-репортаж. Мамай — це сво╓р╕дне вт╕лення укра╖нського характеру, образ волелюбност╕, ст╕йкост╕ та невмирущост╕ народу. Народний герой, котрого чи не споконв╕ку знають м╕ж людьми в Укра╖н╕, хоча про нього н╕ казок, н╕ п╕сень не складено. Образ козака-бандуриста кожен маляр висв╕тлював по-сво╓му. Але сп╕льн╕ риси були вс╕м притаманн╕: молоде обличчя, широко в╕дкрит╕ оч╕, довг╕ вуса й «оселедець», багатий одяг. Народн╕ художники малювали Мамая не в с╕ч╕ з ворогом, не верхи на кон╕, а в спок╕йн╕й, споглядальн╕й поз╕. Композиц╕я картини проста, але глибокого ф╕лософського зм╕сту: козак сидить з╕ схрещеними «по-турецьки» ногами б╕ля дуба (символ сили ╕ м╕цност╕ роду), з бандурою (символ культури), з люлькою (символ гордост╕), поруч к╕нь баску╓ (символ вол╕), а збоку висить шабля, яка п╕дкреслю╓, що це — во╖н. В╕н — передус╕м чолов╕к мирний, якщо, зв╕сно, його не займати, сумовито занурений у сво╖ думи ╕ гра╓ на бандур╕, викликаючи асоц╕ац╕╖ з народними думами. Так його сприйма╓ б╕льш╕сть досл╕дник╕в. Чому цей образ називали Мамай? «Ма» — в давн╕й ╕нд╕йськ╕й ф╕лософ╕╖ останн╕й склад священного м╕стичного вигуку АУМ (Ам╕нь) ╕ означа╓ — розчинення, зв╕льнення. В цьому випадку назва «Козак Мамай» ╓ ознакою людини, що здатна до внутр╕шньо╖ трансформац╕╖, самозаглиблення, перевт╕лення, переходу на р╕вень п╕дсв╕домост╕, до м╕стичного ╓днання з природою, з Богом, ╕з Всесв╕том. Зв╕дси — божественне маяння, чи Мамаяння, ╓ виявленням спонукаючо╖ Божо╖ сили. МА (ма-ма) означа╓ ще великий, могутн╕й. Не випадково немовля перше слово говорить «МА-МА». Тобто «моя могутня, велика захисниця, берегиня». А в укра╖нськ╕й мов╕, коли слово зак╕нчу╓ться на Й, то це ознака чолов╕чого роду. На мою думку, найб╕льш глибоко розкрив цей сакральний, м╕фолог╕чний образ МАМАЯ волинський вчений, академ╕к Всесв╕тньо╖ Академ╕╖ ориг╕нальних ╕дей Орест Хмельовський. В╕н знайшов ключ для зв’язку нашо╖ родово╖ пам’ят╕ з пращурами. Образ МАМАЯ, — вважа╓ вчений, — служить символом незнищенност╕ нац╕онального ╓ства, пров╕дником у споконв╕чну дан╕сть нац╕онального генетичного коду. В╕н надав пошуков╕ наукового спрямування, щоб окреслити лог╕ку сакрального бачення. За його результатами, — ус╕ букви лексеми МАМАЙ ╓ МАтричними й св╕дчать про начало начал (буква А – початок азбуки) та про МИслення людей. Лексема МА ╓ первенем мислення, повторена дв╕ч╕, уособлю╓ зм╕ст МАМА. Отже, абрев╕атура МАМАй не ╓ ╕менем конкретно╖ людини. Вона озвучу╓ материнську суть ╕нформац╕йно╖ системи Всесв╕ту, з яко╖ постала людина, та мислення як таке. МАМАЙ — той, хто по╓дну╓ в соб╕ два начала — ж╕ноче й чолов╕че. Абрев╕атура також в╕добража╓ головну роль людського мислення у творенн╕ св╕ту — як МАМАЙ помислить, подума╓, так ╕ станеться! Орест Хмельовський звернувся до предмет╕в культу Трип╕льсько╖ цив╕л╕зац╕╖. Ж╕ноч╕ ф╕гурки, як ╕ розписи на них, укладен╕ в матрицю з трикутник╕в. Трикутники й л╕н╕╖ в них, таким чином, св╕дчать про те, що кожне т╕ло людини ма╓ в основ╕ однакову матрицю, створену з елемент╕в трикутника – М ╕ А. Вони й стали знаками-символами укра╖нсько╖ МАтриц╕ для укладення слова МАМАЙ. Таким чином, — зробив висновок волинський вчений, — ма╓мо п╕дтвердження вза╓мозв’язку пози МАМАЯ з Матрицею, Материнською сутн╕стю Всесв╕ту й д╕ями характерник╕в. Зв╕дси ма╓мо право озвучувати слово МАМАЙ, як вт╕лення образу В╕льного Укра╖нця, котрий МАючись ╕ сп╕ваючи, творить життя. Дивлячись на картину з Мама╓м, ми бачимо, що козак сидить у поз╕ лотоса. Це в╕дображення знаково╖ схеми спряження знак╕в МАМА – трикутника торса ╕ трикутника нижньо╖ частини тулуба, схрещен╕ ноги. Це означа╓, що в ц╕й поз╕ МАМАЙ налаштову╓ власну матрицю на вза╓мод╕ю з матрицею Всесв╕ту. Т╕льки так виникають звук, св╕тло й гармон╕я св╕тобудови. Оск╕льки Волинь ╓ кра╓м козацьким, про що переконливо дов╕в у сво╖й монограф╕╖ «Волинь – край козацький» (Луцьк, видавництво «Надстир’я», 2009 р.) почесний професор Волинського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Лес╕ Укра╖нки Григор╕й Гуртовий, а президент М╕жнародно╖ федерац╕╖ бойового гопака Володимир Пилат доповнив у сво╓му ╕сторичному досл╕дженн╕, що Волинь не т╕льки край козацький, а також ╓ прабатьк╕вщиною бойового гопака (див. «Матер╕али всеукра╖нських науково-практичних конференц╕й. Науковий зб╕рник. Випуск 36, Луцьк, «Надстир’я», 2010 р., стор. 10-17), то виникла ц╕лком лог╕чна ╕дея у дирекц╕╖ Музею ╕стор╕╖ с╕льського господарства Волин╕ — скансен: спорудити в експозиц╕╖ просто неба «Козацький зим╕вник» пам’ятник Козаку Мамаю – козаку-во╖ну ╕ захиснику, козаку-характернику ╕ звитяжцю. ╤ зголосився на це в╕дпов╕дальне завдання в╕домий скульптор, заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни, кавалер ордена князя Володимира 3-го ступеня Володимир Шолудько. З монол╕тного вапнякового каменю, який йому доставив Музей ╕стор╕╖ с╕льського господарства Волин╕ — скансен, через п╕вроку ожив невмирущий образ Козака Мамая, во╖на ╕ характерника. Одним ╕з перших в╕дгукнувся на цей благородний проект голова Волинсько╖ обласно╖ адм╕н╕страц╕╖ Б. П. Кл╕мчук, вид╕ливши ╕з фонду «Р╕дна Волинь» десятину. Його почин п╕дтримали волинськ╕ фермери ╕ господарники, славн╕ нащадки козак╕в-зим╕вник╕в. (Вс╕ меценати занесен╕ на Почесну дошку, що вмонтована в пам’ятник). Добрий початок – це половина справи. Але к╕нець – справ╕ в╕нець. ╤ щоб встигнути завершити виготовлення ╕ спорудження пам’ятника до Дня козацтва, дирекц╕╖ музею довелося докласти чимало зусиль, орган╕заторських хитрощ╕в та настирливост╕ у пошуках кошт╕в ╕ матер╕ал╕в, автокран╕в та механ╕зм╕в. Козацьке плече в╕дразу п╕дставив Волинський отаман, генерал козацтва Петро Олешко. З його допомогою п╕дтягнулися ╕нш╕ побратими, як╕ надавали кошти ╕ механ╕зми, виставили сцену та зробили озвучення. Це так╕, як Володимир Красуля, В╕ктор Шумський, Андр╕й Турак, Валер╕й Кузьмич, Анатол╕й Никонюк, Олег Вовдюк, Олександр Воробей, Олег Бойко, Олександр Гол╕й та ╕нш╕. У проведенн╕ благоустрою б╕ля пам’ятника, кр╕м прац╕вник╕в музею, в╕дзначилися молод╕ козачата МГО «Школа козацького гарту» та вихованц╕ Волинського в╕йськового л╕цею з п╕двищеною ф╕зичною п╕дготовкою (П. З. Боснюк). Цей ос╕нн╕й нед╕льний день 14 жовтня запам’ятався ус╕м, хто прийшов розд╕лити рад╕сть урочистого в╕дкриття пам’ятника Козаку Мамаю. Отаман П. Олешко з╕ сцени розпов╕в присутн╕м про ╕стор╕ю спорудження пам’ятника, про феномен укра╖нського козацтва. Скульптор В. Шолудько под╕лився сво╖ми творчими доробками та розкрив секрети, як вт╕лювати образи у холодний гран╕т. П╕д звуки Козацького маршу ╕н╕ц╕атори створення пам’ятника скульптор та отаман П. Олешко козацькою шаблею перер╕зали стр╕чку. Вдарила гармата козак╕в Волинського стр╕лецького братства на чол╕ з Миколою Чорнотою. З пам’ятника впало б╕ле полотно. Вс╕╓ю красою ожив Козак Мамай поруч з конем, н╕би вийшов з глибини в╕к╕в у ХХI стол╕ття. Прис╕в б╕ля Мамая молодий юнак з бандурою Вадим Лоборчук — студент Луцького коледжу культури ╕ мистецтв, ╕ полилася п╕сня про козацьку долю, про чорн╕╖ брови, про козака. Це було н╕би символ╕чною естафетою передач╕ енерг╕╖ во╖на ╕ захисника сво╓╖ Батьк╕вщини, яку п╕дхопили вихованц╕ Волинсько╖ молод╕жно╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Школа козацького гарту» та представники Р╕вненсько╖ федерац╕╖ бойового гопака. П╕д звуки бадьоро╖ п╕сн╕ на слова В. Крищенка «Гей ви, козаченьки…» та п╕д оплески глядач╕в молод╕ козачата продемонстрували козацьке бойове мистецтво — бойовий гопак, яке в╕дродив ╕з забуття Володимир Пилат, та елементи козацького характерництва. Тр╕о бандурист╕в на чол╕ з Оксаною Козяк та самод╕яльний аматорський колектив «Горлиця» (Н. Антонова), який працю╓ п╕д патронатом Музею ╕стор╕╖ с╕льського господарства Волин╕, виконали задушевн╕ ╕ мелод╕йн╕ укра╖нськ╕ п╕сн╕. П╕сля частування найсмачн╕шим козацьким кул╕шем завершили свято волинськ╕ патр╕оти з концертною програмою гурту «Брати Красул╕». На жаль, Рокин╕вська ЗОШ I-III ступен╕в, у як╕й навча╓ться понад 300 учн╕в, повн╕стю про╕гнорували таку ╕сторичну под╕ю, яка в╕дбулася у ╖хньому селищ╕, в агром╕стечку науковц╕в с╕льськогосподарсько╖ досл╕дно╖ станц╕╖. Прикро, що директор школи, ╕сторик за фахом, сам не прийшов ╕ жодного вчителя ╕з д╕тьми не в╕дправив на зах╕д. Мабуть, взяв приклад з Луцько╖ районно╖ ради та райдержадм╕н╕страц╕╖, як╕ на словах проголошують висок╕ матер╕╖, а на д╕л╕ ╕ пальцем не поворухнули для реал╕зац╕╖ цього проекту, н╕ словом, н╕ д╕лом. Можливо, тому, що в кер╕вництв╕ тепер представники Парт╕╖ рег╕он╕в? Проте пам’ятник уже сто╖ть, ╕ пам’ять в╕дроджу╓ться у серцях патр╕от╕в Волин╕.
Олександр СЕРЕДЮК, доктор ф╕лософ╕╖, письменник, член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни, полковник Укра╖нського козацтва, ╕н╕ц╕атор створення пам’ятника Козаку Мамаю
На фото: в╕дкриття пам’ятника Козаку Мамаю на Волин╕
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2012 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10952
|