Версiя для друку Обговорити в форумi

Джерела

До свого «повноліття» телепрограма «Рідна хата» ДТРК «Крим» виборола головний приз на ХVІ Всеукраїнському фестивалі фільмів і телерадіопрограм для дітей та юнацтва «Золоте курча-2012» у номінації «За збереження звичаїв та традицій українського народу»

9 листопада 1994 року на ДТРК «Крим» вперше вийшла в ефір телепрограма «Рідна хата».
«Слово віще, бо несе під серцем надію, як дитя. Слово чесне, бо освячене правдою. Слово заповітне, бо покликане здобути волю. Слухайте це слово душею, бо воно із пісні народу виспівалось, із душ синів і дочок України вияснилось, як молитва і сповідь у святу годину». Ці рядки Яреми Гояна з передмови до збірки «Україно, нене моя!» я прочитав у 1993 році, як тільки до рук потрапила ця книжка. В той час я вже не працював актором у Кримському українському театрі, тому що його репертуар почали зрусифіковувати, і щоб хоч якось зупинити цей процес, чотири актори в знак протесту написали заяви про звільнення. Та маховик знищення єдиного центру української культури в Криму, яким, починаючи з 1954 року, був театр, зупинити ці чотири заяви не могли. Їх з великою радістю підписали тодішні керівники театру, і процес пішов ще швидше, тому що в театрі не стало тих «крикунів», саме так називали нас за те, що ми на загальних зборах постійно повторювали, що в Криму поряд з російським і кримськотатарським театрами обов’язково повинен бути і український, який розкривав би красу і велич української мови, українських традицій, український характер. Але амбіції тодішніх кримських можновладців взяли гору над прагненням зберегти на півострові українське слово у театрі. Отже, з дев’яностих років український театр у Криму, вважайте, припинив своє існування, зміна статусу і назва «музичний» повністю витіснила українську мову з репертуару. До речі, керівництво театру і вісімнадцять років тому, як і сьогодні, пояснювало репертуарну політику тим, що глядачі просять, «щоб на сцені була «Сільва», як кажуть, «все робимо, йдучи назустріч побажанням трудящих», до інших побажань ніхто ніколи не прислуховувався. Але оте слово, що з пісні народу виспівалось, слово рідне, слово вічне, як вічна під небесами наша матінка-земля, не давало жити спокійно, «лежати колодою», воно змушувало хоча б щось робити, щоб не згасла свічка українства в Криму.
Тоді ми з Аллою Петровою, яка теж покинула театр, спочатку відкрили перший український клас у Криму, це було у 1991 році, і це були перші україномовні учні незалежної України. Уявляєте, як на нас дивились наші колишні колеги по театру, у них ввечері вистава «Сільва» чи «Мариця», а ми бігаємо від хати до хати, агітуємо батьків не боятись і віддавати дітей в ЗОШ № 33 до першого українського класу в Криму. Відкрили український клас в одній сімферопольській школі, потім в іншій, батьків організовували тільки вдвох — я і Алла Петрова, а не якісь міфічні громадські організації. У той час ніхто ще не вірив, що після перших 13-ти учнів будуть тисячі. І недовге життя цим класам пророкували, а ми відповідали: «Курчат рахують восени». Через два роки, маючи вже декілька українських класів, ініціювали відкриття при Кримському республіканському центрі дитячої та юнацької творчості дитячої театральної студії «Світанок» і паралельно створили на радіо «Крим» дитячий радіододаток до програми «Два кольори». А ще через рік, саме 9 листопада 1994 року, на ДТРК «Крим» в ефір вийшла телепрограма «Рідна хата», і першими її ведучими стали учні українського класу та студії «Світанок», четвертокласники ЗОШ № 33 м. Сімферополя Оля Левкович та Євген Мартиненко, які звернулись до кримчан віршем українського поета Данила Кононенка «Слово до кримських українців»...

...Крим — наш дім!
Українці здавен
І жили тут і часто бували:
Богуславка Маруся
тут своїх спородила синів.
Нашу Лесю Вкраїнку
простори оці вчарували,
Чумаки просто неба
Отут надивлялися снів...

За 18 років змінювався формат телепрограми «Рідна хата», змінювалися ведучі, гості і теми. Єдине, що залишалось незмінним, — це пропагування українського слова, звичаїв та традицій українського народу і Тарасове:

Свою Україну любіть,
Любіть її. Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Минали роки, збільшувалась кількість українських класів у Сімферополі, розширювалась театральна студія «Світанок», з’явились перші театральні перемоги на всеукраїнських фестивалях, потяглись до студії діти з різних шкіл міста, і для нових поколінь «світанківців» «Рідна хата» завжди відчиняла свої двері. А тих дітей-«курчат», яких ми рахували кожної осені, ставало все більше і більше. І досягнення, як на театральній студійній сцені, так і на телебаченні, ставали все помітнішими. Студія стала зразковою, керівник Алла Петрова отримала звання заслуженого працівника культури України, а для Кримського телебачення, для телепрограми «Рідна хата» ці малята-курчата взагалі стали золотими. Адже участь «світанківців» у телепрограмі — це гарантія призового місця на будь-якому дитячому телефестивалі. Так, кримським тріумфом завершився ХV ювілейний Всеукраїнський фестиваль телевізійних фільмів і радіопрограм для дітей та юнацтва «Золоте курча», присвячений 20-й річниці Незалежності України, який проходив 16-19 вересня 2011 року в Алупці. Саме там телефільм «Все можуть королі» виробництва ДТРК «Крим» та студії «Світанок» здобув гран-прі «Золотого курчати»!
ХVІ фестиваль «Золоте курча-2012» цього року відбувся у Львові, отримавши естафетну паличку від сонячного Криму. Львів’яни, як і належить господарям, достойно зустріли гостей — на конкурс прибули ще й конкурсанти з Болгарії та Македонії. З 18 до 21 жовтня навіть погода усміхнулась учасникам фестивалю, і львівські осінні дощові дні змінились на кримське сонячне бабине літо. І якщо це поєднати з львівською гостинністю, то впевнено можна сказати, що у Львові було зроблено все, щоб фіналісти фестивалю «Золоте курча-2012» відчули і побачили всю красу «українського Парижа».
Львів завжди багатий на фестивалі, і найбільше львів’яни люблять їх проводити на площі Ринок біля міської Ратуші. І от в цьому багатоголоссі різних святкових заходів під звуки фанфар у маскарадних костюмах по червоній доріжці під світлом смолоскипів в оточенні фото- і тележурналістів учасники ХVІ фестивалю «Золоте курча-2012» заходили всередину львівського старовинного дворика, де львівські панянки супроводжували гостей до визначеного їм місця. Відкриття фестивалю розпочалось з представлення членів журі.
Голова журі — Л. П. Мужук, народний артист України, кінорежисер, лауреат Шевченківської премії.
Члени журі — В. І. Бирзул, директор творчого об’єднання «Культура» Національної радіокомпанії України; Н. І. Крівуца, президент Центру розвитку громадського суспільства «Ініціативи нації»; Димитр Дмитров, професор, голова керівної ради Європейської асоціації аудіовізуальних комунікацій (Болгарія); Т. В. Тарасова, член Громадської ради Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України; В. А. Костильова, доцент Інституту культури і мистецтв ім. Карпенка-Карого; Є. І. Федорченко, народний артист України, актор Львівського національного театру ім. М. Заньковецької; М. В. Голубович, народний артист України, художній керівник Луганського музично-драматичного театру; Ю. О. Омельчук, кінорежисер, член Союзу кінематографістів України; О. М. Ракіна, завідувач відділу регіонального телебачення і радіомовлення; О. В. Мовчан, тележурналіст, переможець конкурсу професійної журналістики «Честь професії» та М. І. Чумарна, тележурналіст, член президії Національної спілки письменників України.
Засновниками ХVІ фестивалю кіно-, теле- і радіопрограм для дітей та юнацтва цього року стали Держкомтелерадіо України, Українське відділення «Славутич» Міжнародного фонду розвитку кіно і телебачення для дітей та юнацтва «Фонд Ролана Бикова», Львівська обласна рада, Львівська міська рада, Львівська обласна державна адміністрація, Львівська міська громадська організація «Дитячий телевізійний театр «Юрашки».
Метою фестивалю є визначення кращого національного аудіовізуального продукту для дітей та юнацтва, а також підтримка творчої молоді, співпраця та взаємодія фахівців у галузі дитячого кіно, телебачення та радіомовлення. На відкритті ХVІ Всеукраїнського фестивалю фільмів, теле- і радіопрограм для дітей та юнацтва «Золоте курча» гостей, учасників та організаторів привітав голова Львівської обласної ради Олег Панькевич:
— Сердечно вітаю вас на гостинній львівській землі і бажаю успішного проведення цього унікального мистецького свята!
Це — один з найпопулярніших фестивалів у нашій країні, спрямований на розвиток національного виробництва кінофільмів і телерадіопродукції для дитячої та молодіжної аудиторії. Досі фестиваль проводився у Києві та в Автономній Республіці Крим, а цього року з ініціативи Львівського «Дитячого телевізійного театру «Юрашки», яку підтримали Держкомтелерадіо України та Львівська обласна рада, свято юних талантів відбувається у Львові. Це визначна культурна подія для нашого регіону, адже Львів став місцем зустрічі телекомпаній, студій та інших творчих колективів з усієї України.
Наше місто має великі мистецькі традиції, прекрасну творчу ауру, тож сподіваємось, що ці духовні цінності допоможуть учасникам фестивалю сповна розкрити свої таланти і вміння.
Ще раз щиро вітаю всіх з цим прекрасним святом, бажаю плідних творчих пошуків і високих злетів у царині мистецтва для дітей та юнацтва! Хай вам щастить!
А після того, як Валентин Мисливий, генеральний директор фестивалю «Золоте курча», генеральний директор Українського відділення «Славутич» Міжнародного фонду розвитку кіно і телебачення для дітей та юнацтва «Фонд Ролана Бикова» оголосив: «ХVІ фестиваль «Золоте курча» вважається відкритим», все закрутилось — кіноролики з архіву фестивалю, концертні номери, феєрверки і неймовірна радість усіх присутніх, адже все це проходило в центрі Львова, який для всіх учасників став центром здійснення мрій, хоча б на ці чотири дні.
Розпочався відлік фестивальних заходів — це і екскурсія нічним Львовом, і екскурсія на «чудо-бусі» старовинними вуличками міста. До речі, до відома тих, хто ще ділить Україну і хто залякує східняків львівською нетерпимістю до російської мови. Хочу зазначити, що це вже не актуально. Як приклад, — цей «чудо-бус», де проводиться екскурсія шістьма мовами, вам потрібно лише одягти навушники і вибрати мову — українську, польську, англійську чи російську і т. д.
Звичайно, запам’яталась екскурсія на Високий замок та перегляд вистави «Гуцулка Ксеня» Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької, а також телезапис учасників фестивалю на Львівській ОДТРК, де ми започаткували нову традицію — залишати на символічному «Дереві мови» розписані особисто яворівські іграшки, а також навчились розмальовувати львівське печиво «Юрашки».
На фестиваль у Львові свої роботи представили Львівська, Волинська, Житомирська, Одеська, Чернівецька ОДТРК, Запорізька НТРК ТБ-5, Дніпропетровський обласний дитячо-юнацький кіноцентр «Веснянка», творче об’єднання «Арт-тема» (м. Прилуки), Полтавська ОДТРК «Лтава», КУТНКТ ім. Карпенка-Карого (м. Київ), студія «Лавра» НСКУ (м. Київ), Херсонська ОДТРК. Крим на цьому фестивалі представляла ДТРК «Крим» та студія «Світанок» двома телепрограмами «Рідної хати» — це вистава «Платонів хутір», присвячена родині Л. П. Симиренка — вченого-садівника, за участі старшої групи студії «Світанок», та телепрограма «Зустріч весни», де були задіяні діти 5-6 років. І цьогоріч «Рідна хата» змусила членів журі здивуватись: «Це ж російськомовний Крим, а там навіть п’ятирічні малюки знають веснянки та чудово володіють українською мовою, як таке може бути, адже їхні батьки російськомовні, звідки цих дітей завезли до Криму?» — жартували члени журі. І якщо на перегляді програми «Зустріч весни» на обличчях були усмішки, то від «Платонового хутора» на очах з’являлися сльози. «Звідки в Криму беруть такий матеріал, адже в Україні майже не знімають телефільмів про родину Симиренків», — говорили нам члени журі. Багато школярів знають тільки назву яблука Симиренка, але мало хто знає, що завдяки фінансуванню цієї родини було видано «Кобзар» Т. Шевченка, побудовано пароплав «Українець», вони розбудовували цукрові заводи в Україні, а також зробили великий внесок в українське і світове садівництво. І в телевиставі юні актори звертаються до глядачів: «Як віддасть і сади Україна, то дияволу душу віддасть».
Саме телепрограма «Рідна хата» ДТРК «Крим» і одержала головний приз у номінації «За збереження звичаїв та традицій українського народу».
«Розмовами ви багато не досягнете, діти дивляться в очі. Через очі можна передати дуже багато інформації. Головне, це особистий приклад», — сказав отець Бруно Ферреро, перебуваючи у Львові. Фестивалю «Золоте курча» — 16 років, а «Рідній хаті» — 18. Ми отримали чудовий подарунок на своє повноліття. Отже, будемо і далі вдивлятися в очі дітей і своїм прикладом виховувати у них любов до рідної мови, до народних традицій, до рідного краю. Щоб і на кримській землі наші діти вписали своє українське ім’я.

Олександр ПОЛЬЧЕНКО
Львів — Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2012 > Тема "Душі криниця"