Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЩО В╤ДБУВАЛОСЬ НА З'╥ЗДАХ ГРОЙСМАНА, СМЕШКА, ВАКАРЧУКА, ПОРОШЕНКА ╤ ЗЕЛЕНСЬКОГО
Позачергов╕ вибори не скасовано, час п╕дтиска╓. Тому за один в╕кенд на р╕зних столичних...


ЦЬОГО РОКУ НА ЗДОБУТТЯ ПРЕМ╤╥ ╤МЕН╤ ╤ВАНА ФРАНКА ВИСУНУТО 23 ТВОРИ
Нагада╓мо, що прем╕ю ╕м. ╤вана Франка в галуз╕ ╕нформац╕йно╖ д╕яльност╕ засновано 2004 року


ХОТ╤В ПОНОВИТИ ПАСПОРТ: В УКРА╥Н╤ СП╤ЙМАЛИ БОЙОВИКА «САМООБОРОНИ КРИМУ»
у 2014 роц╕ чолов╕к входив до складу незаконного збройного формування "Самооборона Криму" ╕...


МАЙЖЕ 190 Д╤ТЕЙ РОСТУТЬ БЕЗ БАТЬК╤В ЧЕРЕЗ РЕПРЕС╤╥ В КРИМУ
К╕льк╕сть д╕тей в анексованому Криму, чи╖х батьк╕в заарештували в межах пол╕тично вмотивованих...


ЛАСКАВО ПРОСИМО В KYIV: США В╤ДТЕПЕР ПРАВИЛЬНО ПИСАТИМУТЬ НАЗВУ СТОЛИЦ╤ УКРА╥НИ
Рада США з географ╕чних назв ухвалила р╕шення про зам╕ну оф╕ц╕йно╖ назви столиц╕ Укра╖ни з...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2012 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 07.09.2012
СОЛОВЕЦЬКА ПРОЩА — 2012

2 — 11 серпня укра╖нська делегац╕я взяла участь у заходах ╕з вшанування пам’ят╕ жертв Великого терору 1937-1938 рр. в урочищ╕ Сандармох (Карел╕я) та на Соловецьких островах (Рос╕йська Федерац╕я). У сумну 75-ту р╕чницю з дня початку масових арешт╕в та заслання в табори м╕льйон╕в н╕ в чому не винних людей р╕зних нац╕ональностей, в╕рувань ╕ соц╕альних стан╕в укра╖нц╕ встановили пам’ятний знак б╕ля Соловецького каменя.

«П╤Д ПРИЦ╤ЛОМ»

Соловецька проща передбача╓ надзвичайно насичену програму: ви╖зд з Ки╓ва — прибуття до Санкт-Петербурга (покладання в╕нка та кв╕т╕в до Пам’ятного хреста розстр╕ляним укра╖нцям на Левашовському мемор╕альному кладовищ╕) — ви╖зд до Петрозаводська (зустр╕ч з Карельським республ╕канським громадським товариством укра╖нсько╖ культури «Калина» та укра╖нцями, як╕ проживають у Карел╕╖) — ви╖зд до мемор╕ального цвинтаря урочища Сандармох (м╕сто Медвежегорськ), участь у церемон╕╖ з вшанування пам’ят╕ жертв пол╕тичних репрес╕й, панахида б╕ля пам’ятника Козацького Хреста «Уб╕╓нним синам Укра╖ни» — при╖зд у порт Кемь, в╕дбуття катером на остр╕в Соловецький. 6 — 8 серпня — участь у «Днях пам’ят╕ — 2012». 10 серпня — в╕дв╕дини м╕ста Пскова, 11-го — прибуття до Ки╓ва.
Учасники — пол╕тв’язн╕, нащадки репресованих, ╕сторики, науковц╕, громадськ╕ д╕яч╕, державн╕ службовц╕, депутати, журнал╕сти.
Проте цього року цей зах╕д м╕г не в╕дбутися. М╕н╕стерство культури Укра╖ни (чомусь через нього зд╕йснюються виплати) не вид╕лило кошт╕в. Витрати на по╖здку — близько ста ш╕стдесяти тисяч гривень. Майже в останн╕й момент учасники прощ╕ знайшли меценат╕в, як╕ пожертвували п’ятдесят тисяч (ц╕╓╖ суми вистачало лише для того, щоб оплатити автобус у дв╕ сторони). Однак останньо╖ мит╕, за словами Тетяни ╤гнатенко, представниц╕ Державно╖ агенц╕╖ промоц╕╖ культури Укра╖ни, ╖хня установа з╕брала кошти для Соловецько╖ прощ╕ з зарплатного фонду ╖хн╕х прац╕вник╕в.
Розпочався наш шлях з╕ служби Божо╖ у Покровськ╕й церкв╕ м╕ста Ки╓ва, там до нашо╖ делегац╕╖ при╓дну╓ться отець Дмитро, який супроводжуватиме нас п╕д час ус╕╓╖ по╖здки.
Уже через к╕лька годин наша делегац╕я зменшиться на одну людину. Укра╖нського журнал╕ста та досл╕дника, автора книги «Арх╕пелаг особливого призначення», сп╕вавтора книги «Укра╖нськ╕ Соловки» Серг╕я Шевченка на б╕лоруському кордон╕, у пункт╕ переходу Нова Гута, не пропускають дал╕, виявля╓ться, йому заборонений в’╖зд до Рос╕╖, тобто в╕н — персона нон ╜рата. Шевченку в╕ддають паспорт, натякаючи, що у б╕лорусько╖ сторони претенз╕й до нього особисто нема╓, але наступним ╓ рос╕йський кордон, а там його точно не пропустять. Саме з цього моменту вс╕м ста╓ зрозум╕ло, що наш маршрут — «п╕д приц╕лом».
 «Наш╕й подорож╕ зробили прекрасну рекламу. Ми ╖демо вже 15-й раз ╕ нарешт╕ нас пом╕тили», — каже один з учасник╕в (не називаю його пр╕звища, щоб в╕н наступного року не став персоною нон ╜рата). — Зв╕сно, прикро, що Серг╕я повернули, в╕н досл╕джу╓ тему Соловк╕в давно, випустив три книги, спец╕ально збирав дан╕ для сво╖х роб╕т у арх╕вах КДБ Архангельсько╖ област╕. Але це означа╓, що нас почули ╕ побачили. Отже, все ми робимо правильно. А з пол╕цейською державою марно сперечатися».
╤ вже 29, а не 30 прочан вирушають дал╕.

УКРА╥НЦ╤ ЗА КОРДОНОМ

Вранц╕ наступного дня прибува╓мо на Левашовський цвинтар, що у Санкт-Петербурз╕. Тут поклада╓мо в╕нки та кв╕ти, привезен╕ з Укра╖ни, священик в╕дправля╓ панахиду за невинно вбитими та загиблими.
Кер╕вник делегац╕╖, голова Ки╖вського товариства пол╕тв’язн╕в та жертв репрес╕й Григор╕й Куценко не стриму╓ сл╕з: «Схил╕мо голови перед мучениками за Укра╖ну. Ц╕ люди помирали далеко в╕д батьк╕вщини, в╕д р╕дних, ╖х привозили, як ╕ в нашу Бик╕вню, вноч╕, скидали в рови ╕ закопували. Коли кажуть, що нам укра╖нська незалежн╕сть далася легко – взяли та проголосували, то треба пам’ятати, що по вс╕й територ╕╖ колишнього Радянського Союзу ╓ так╕ могили. Цей символ╕чний знак встановили укра╖нц╕ Санкт-Петербурга, як╕ знають по╕менно, хто тут розстр╕ляний ╕ похований. На пам’ятнику написано: «Укра╖нцям, жертвам тотал╕тарного б╕льшовицького режиму, розстр╕ляним у 1937-1939 роках». У нас в Укра╖н╕ ще соромляться говорити про тих, хто вбивав, ╕ те, що комун╕сти в Бик╕вн╕ не з’являються, п╕дтверджу╓ той факт, що вони в╕дчувають до того причетн╕сть. На цьому м╕сц╕ багато людей, тут цв╕т ус╕х народ╕в. Якби розумом керувалася кра╖на, якби дослухалася влада, якби розум був поводирем в ус╕х д╕ях, х╕ба були б так╕ могили, як тут, на Левашовськ╕й пустин╕, в Сандармос╕, на Соловках?»
На хрест╕ пов’язу╓мо вишитий укра╖нський рушник, кладемо б╕ля п╕дн╕жжя хл╕б, а пот╕м ус╕ разом, п╕д акомпанемент бандуриста В╕тал╕я Мороза, викону╓мо п╕сню «Чу╓ш, брате м╕й…», яку соловецьк╕ в’язн╕ сп╕вали, коли ховали на чужин╕ сво╖х побратим╕в.
Цього ж дня програмою передбачалася зустр╕ч ╕з Генеральним консулом Укра╖ни в Санкт-Петербурз╕, однак вона не в╕дбулася. Не було генконсула н╕ п╕д час церемон╕╖ вшанування жертв пол╕тичних репрес╕й в урочищ╕ Сандармох, н╕ на Соловках. Зауважу лише, що польський консул пост╕йно супроводжував свою делегац╕ю.
«В Рос╕╖ намагаються не дуже часто згадувати загиблих на Соловках. Але без пам’ят╕ про тих, як╕ страждали, не може бути нормального життя, неможливо виховувати д╕тей. Для нас, укра╖нц╕в Карел╕╖, ув╕чнення пам’ят╕ страчених укра╖нц╕в – справа чест╕, — обговорю╓мо ситуац╕ю з Ларисою Скрипн╕ковою, почесною головою Товариства укра╖нсько╖ культури Карел╕╖ «Калина». – Нам було сказано, що якщо у консула не буде важлив╕ших справ, то вона при╓дна╓ться до нас».
Пан╕ Лариса, неймов╕рно╖ енергетики ж╕нка, розпов╕да╓ прибулим до Петрозаводська, столиц╕ Карел╕╖, через як╕ митарства довелося пройти, поки актив╕стам «Калини» вдалося встановити у Сандармос╕ Козацький Хрест «Уб╕╓нним синам Укра╖ни»: «Це ╓диний пам’ятник за кордоном, збудований без жодно╖ гривн╕ допомоги в╕д Укра╖ни та жодного рубля в╕д рос╕йсько╖ влади. Це пожертви людей з усього св╕ту, як╕ були р╕зними — в╕д 10 рубл╕в до 600 долар╕в. Це пожертви громадян Америки, Канади, Карел╕╖, Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. Наша громадська орган╕зац╕я збирала пожертви протягом року ╕ у жовтн╕ 2004 року в╕н був встановлений».
У самому кутку залу Республ╕канського центру нац╕ональних культур, де в╕дбува╓ться наша зустр╕ч, пом╕ча╓мо досл╕дника Юр╕я Дмитр╕╓ва. Саме в╕н (разом ╕з головою петербурзького «Мемор╕алу» Вен╕ам╕ном ╤оффе) знайшов м╕сце поблизу Медвежегорська, де комун╕стичний режим СРСР знищував соловецьких в’язн╕в. Серед 1111 розстр╕ляних тут — 170 укра╖нц╕в. В╕домо й ╕м’я ╖хнього ката – це кап╕тан НКВС Михайло Матв╓╓в, саме в╕н особисто розстр╕лював по 200-300 людей щодня.
П╕сля оф╕ц╕йно╖ частини в╕дбува╓ться обм╕н подарунками, сп╕лкування та сп╕льне виконання укра╖нських п╕сень. П╕сля зустр╕ч╕ м╕сцев╕ мешканц╕ нам радо показують набережну Петрозаводська – з великою к╕льк╕стю пам’ятник╕в. Дал╕ розходимося невеликими групами – хто купатися, хто фотографуватися. Наш гурт з 4-х ос╕б йде до корабельного причалу. Раптом чу╓мо, хтось в╕та╓ться «Добрий день вам!». Хлопець з д╕вчиною п╕дходять до нас, виявля╓ться, Сашко з Херсонщини при╖хав у гост╕ до сво╓╖ д╕вчини в далеку Карел╕ю.

САНДАРМОХ

Ранок 5 серпня розпочина╓ться ви╖здом до урочища Сандармох. На цьому траг╕чному м╕сц╕ розстр╕ляна укра╖нська ел╕та — Микола Кул╕ш, Лесь Курбас, Микола Зеров, Володимира Крушельницька, Михайло Яловий, Степан Романчук, Олекс╕й Вангенгейм, Валер’ян П╕дмогильний, урядовц╕ УНР, громадськ╕ й церковн╕ д╕яч╕, вчен╕, в╕йськов╕.
Укра╖нська делегац╕я разом з ╕ншими бере участь у церемон╕╖ з вшанування пам’ят╕ жертв пол╕тичних репрес╕й б╕ля пам’ятника «Люди, не вбивайте одне одного». Виступають консули р╕зних кра╖н, ╕сторики, досл╕дники, представники «Мемор╕алу». П╕сля виступ╕в йдемо до Козацького Хреста «Уб╕╓нним синам Укра╖ни», запалю╓мо св╕чки. В╕дправля╓ться панахида, п╕д час яко╖ до нас при╓днуються представники ╕нших оф╕ц╕йних делегац╕й та т╕, хто при╖хав вшанувати загиблих. П╕сля цього — короткий м╕тинг. Кер╕вники укра╖нсько╖ та карельсько╖ делегац╕й надають слово Юр╕ю Дмитр╕╓ву.
«Друз╕. Я не боюся вас так називати, бо ви справжн╕ друз╕, якщо про╖хали таку дорогу. Хочу подякувати вам за те, що кожен з вас збер╕г у сво╓му серц╕ пам’ять про ╕стор╕ю Укра╖ни. Тому що ╕стор╕я р╕дко бува╓ веселою, част╕ше в н╕й траг╕чн╕ под╕╖. ╤ от ц╕ г╕лки пам’ят╕, одна з яких назива╓ться Сандармох, характеризують наше ставлення до культури укра╖нського народу. Якщо ви любите свою культуру, мову, зна╓те свою ╕стор╕ю, значить, я люблю вас, бо я теж люблю ╕стор╕ю, мову, культуру. На жаль, це не ╓дине м╕сце в Карел╕╖, де таким траг╕чним чином поставлен╕ сумн╕ позначки в ╕стор╕╖ Укра╖ни. Оск╕льки ви — люди осв╕чен╕, нес╕ть цю правду дал╕, вона дуже важлива, принаймн╕ для тих, хто тут лежить», — завершу╓ виступ досл╕дник Дмитр╕╓в.
П╕сля панахиди укра╖нц╕ за давньою традиц╕╓ю розд╕лили м╕ж присутн╕ми хл╕б.

СОЛОВЕЦЬКИЙ АРХ╤ПЕЛАГ

До острова добира╓мося катером з порту Кемь. За дв╕ з половиною години на вод╕ встига╓мо познайомитися з представниками польсько╖ делегац╕╖, одн╕╓╖ з найчисленн╕ших. Тро╓ н╕мецьких хлопц╕в теж ╖дуть з нами, вони зн╕мають ф╕льм про Соловки. Рос╕йськ╕ бабус╕ ╖дуть на 2 тижн╕, щоб вивчити Соловки – в╕дв╕дати музе╖, церкви, озера та Б╕ле море.
6-8 серпня – традиц╕йн╕ Дн╕ пам’ят╕ на Соловках. Для нас важливо вшанувати пам’ять загиблих, але ╓ ще й важлив╕ша м╕с╕я – цього року укра╖нц╕ привезли мемор╕альну дошку (до реч╕, напередодн╕ в╕д’╖зду з Укра╖ни кер╕вник нашо╖ делегац╕╖ отримував попередження в╕д представник╕в спецслужб з проханням в╕дмовитися в╕д ╖╖ встановлення). Минулого року такий пам’ятний знак встановили поляки, ще ран╕ше — якути.
Виготовленням пам’ятного знаку займалися дво╓ актив╕сток ки╖вського «Мемор╕алу» Любов Соцька (автор ╕де╖) та Тетяна Близнюк. Вже на Соловках учасники прощ╕ знайшли кам╕нь, до якого прикр╕пили дошку з надписом: «В╕чна пам’ять сп╕вв╕тчизникам — жертвам репрес╕й тотал╕тарного режиму». М╕сцев╕ мешканц╕, яких зац╕кавило, що ми робимо б╕ля Соловецького каменя, згодом допомагали нам чим могли — приносили воду та ганч╕рки, щоб помити кам╕нь та дошку. Представники петербурзького «Мемор╕алу» познайомили нас з м╕сцевими буд╕вельниками (п╕зн╕ше з’ясувалося, що хлопц╕ ╕з Закарпаття), а останн╕ позичили техн╕ку, якою ми змогли просвердлити у камен╕ д╕рки для кр╕плення пам’ятно╖ дошки.
На траурному м╕тингу 7 серпня були присутн╕ представники Укра╖ни, Польщ╕, Чечн╕, Рос╕╖ та Карел╕╖. Виступали представники м╕сцево╖ адм╕н╕страц╕╖, досл╕дники з Соловецького музею, д╕ти соловецьких в’язн╕в. Оп╕сля м╕сцев╕ священики в╕дслужили панахиду б╕ля Соловецького каменя.
╤ тут стався конфуз – кер╕вник укра╖нсько╖ делегац╕╖ попросив освятити укра╖нський пам’ятний знак та помолитися за душ╕ вбитих сп╕вв╕тчизник╕в. Соловецьк╕ священики чомусь стояли, поглядаючи то один на одного, то на нашу делегац╕ю. В╕дкрито╖ в╕дмови не було з ╖хнього боку, вони сказали, що просто не готов╕ зараз це зробити. Отець Дмитро, який ╖хав з нами ╕з Ки╓ва очевидно був готовий до такого розвитку под╕й, тому самост╕йно в╕дправив панахиду над нашим пам’ятним знаком та окропив його свяченою водою.
Вже п╕зн╕ше запитую отця Дмитра, чому так сталося. В╕н розпов╕да╓, що минулого року була домовлен╕сть з настоятелем Соловецького Спасо-Преображенського монастиря та директором Соловецького музею-запов╕дника арх╕мандритом Порфир╕╓м про те, що ми привеземо пам’ятну дошку. В╕н дозволив ╖╖ встановити, але чому м╕сцев╕ священики так вчинили — нев╕домо.
П╕сля об╕ду ц╕каву екскурс╕ю та презентац╕ю ново╖ експозиц╕╖ про Соловецьк╕ табори ╕ в’язницю, що в╕дкрилася в ╕сторичному барац╕ УСТОП, провела для укра╖нц╕в Ольга Бочкарьова – зав╕дувачка експозиц╕йного в╕дд╕лу Соловецького музею. Наступного дня пан╕ Бочкарьова розпов╕дала про колишн╕й чолов╕чий штрафний ╕золятор для пол╕тв’язн╕в на Сек╕рн╕й гор╕. Б╕ля Покл╕нного хреста на Сек╕рн╕й гор╕ також в╕дбулися мемор╕альн╕ заходи.
Вже повертаючись з Соловк╕в, учасники прощ╕ в╕дв╕дали м╕сто Псков та Псковський Кремль (до слова, займа╓ площу 3 гектари), заснований великою Р╕вноапостольною княгинею Ольгою в середин╕ X стол╕ття.
П╕дсумовуючи, зазначу, що проща на Соловках — не така вже й проста справа. ╥хати по дв╕ доби в автобус╕ ╕ ночувати в ньому нелегко, особливо  для людей старшого покол╕ння, нав╕ть якщо на одну людину розрахован╕ два сид╕ння. Варто подумати над тим (порада орган╕заторам та органам влади), як спростити цей процес. Адже ╓ швидш╕ методи пересування, наприклад, л╕таком.
Природа на Соловках – неймов╕рна, пов╕тря — кришталеве, красив╕ кра╓види та пейзаж╕. Мен╕ зда╓ться, що ц╕ м╕сця – знах╕дка для тих, хто хоче побути наодинц╕, шука╓ власний шлях у житт╕.
Погода вередлива – сьогодн╕ сонце, завтра — злива ╕ р╕зке похолодання. Найкраще взуття для серпня – гумов╕ чоботи (як╕, до реч╕, можна взяти напрокат). Напрокат також можна взяти велосипеди, щоб пришвидшити пересування на остров╕.
В╕дв╕дувати Соловки обов’язково мусить молодь, адже вс╕ ми наголошу╓мо на тому, що потр╕бно пам’ятати та знати свою ╕стор╕ю.
Велика подяка вс╕м, хто п╕дтримував нас у ц╕ дн╕, молився за нас, намагався заважати (тим самим рекламуючи нашу справу) – все це варто було пережити, щоб долучитися до Соловецького братства — найвитривал╕ших та наймужн╕ших.

Олена ХАЛ╤МОН,
громадський актив╕ст, журнал╕ст, учасниця Соловецько╖ прощ╕ — 2012

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2012 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10710

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков