Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 20.07.2012
КИРИЛО ОСЬМАК – ПРЕЗИДЕНТ УГВР

Постат╕

15 липня у с. Сприня Самб╕рського району Льв╕всько╖ област╕ урочисто в╕дзначили 68-у р╕чницю створення тут Укра╖нсько╖ головно╖ визвольно╖ ради (УГВР). Основн╕ святков╕ заходи в╕дбулись б╕ля пам’ятного знака тим, хто заснував у далекому 1944 роц╕ УГВР. На ньому встановлено п’ять автентичних ф╕гур ╖╖ учасник╕в, ╕нформу╓ кореспондент IA ZIK.
Участь у святкуванн╕ взяла дочка президента УГВР Кирила Осьмака Наталя Осьмак, яка при╖хала з Ки╓ва. На ╖╖ честь хор колишн╕х пол╕тв’язн╕в «Нескорен╕» виконав п╕сню, присвячену Кирилу Осьмаку, слова до яко╖ написала письменниця ╕з Старосамб╕рщини Мар╕я Прокопець. Серед гостей були представники Льв╕всько╖ обласно╖ ради та ОДА, депутати р╕зних р╕вн╕в, л╕дери патр╕отичних пол╕тичних парт╕й, делегац╕╖ ветеран╕в ОУН-УПА з Волин╕, Львова, Червонограда, Дрогобича, Стрия, Старосамб╕рщини та ╕нших м╕ст.
Молитву за загиблими в╕дправили священики р╕зних церков, ╖х очолював капелан вояк╕в УПА о. Михайло Низкогуз ╕з Червонограда. Увагу присутн╕х привернула нова експозиц╕я музею-кри╖вки, яка не так давно тут в╕дкрилась. Цього дня тут пластуни урочисто склали присягу. В н╕й демонструвались ╕сторико-документальн╕ ф╕льми про нац╕онально-визвольний рух у пер╕од Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Ц╕кав╕сть викликала експозиц╕я музею-мемор╕алу жертв окупац╕йних режим╕в «Тюрма на Лонцького».
Виступаюч╕ закликали не забувати свого минулого, бути пильними, бо Укра╖на в небезпец╕, ╕ ця загроза, зокрема, проявилась в ухваленн╕ Верховною Радою мовного закону. Урочистост╕ под╕╖ додав концерт, в якому взяли участь бандурист з╕ Львова Остап Стах╕в, хори «Повстанець», «Нескорен╕» та ╕нш╕.

КИРИЛО  ОСЬМАК  –  ПРЕЗИДЕНТ  УГВР

11-15 липня 1944 року в л╕сах поблизу с. Сприня Самб╕рського району в умовах найсувор╕шо╖ секретност╕ була заснована Укра╖нська головна визвольна рада. Що це за орган╕зац╕я? Якою була мета ╖╖ заснування, адже патр╕оти Укра╖ни й так воювали в лавах УПА з 1942 року?
Справа у тому, що запов╕тною мр╕╓ю боротьби укра╖нц╕в було  створення Самост╕йно╖ Соборно╖ Укра╖ни, яка б не була п╕длегла жодн╕й ╕нш╕й кра╖н╕. Для визнання Укра╖ни на м╕жнародному р╕вн╕ як самост╕йно╖ держави треба було в╕дпов╕дати низц╕ м╕жнародних домовленостей: Гаазьк╕й Конвенц╕╖ в╕д 18.10.1907 р., Женевськ╕й Конвенц╕╖ в╕д 12.08.1949 р. ╕ Додатковим протоколам (╤ та ╤╤) в╕д 8.06.1977 р. до постанов Женевсько╖ Конвенц╕╖.
В часи Друго╖ св╕тово╖ в╕йни була в╕дома лише Гаазька Конвенц╕я 1907 р., зг╕дно з якою воюючою стороною могла бути лише ДЕРЖАВА, а не учасники нац╕онального руху визволення. Через те, що Укра╖на стол╕ттями не мала власно╖ державност╕, лише пост╕йно входила у склад яко╖сь ╕мпер╕╖ або кра╖ни,  Пров╕д ОУН-УПА вир╕шив створити п╕дп╕льну Укра╖нську головну визвольну раду як осереддя Укра╖нсько╖ держави, що виникла у боротьб╕ проти радянського колон╕ал╕зму на етн╕чних укра╖нських землях. Треба було також обрати ╖╖ президента, Генеральний секретар╕ат. Передбачалось, що п╕сля зак╕нчення в╕йни УГВР стане п╕дставою для м╕жнародного визнання Укра╖ни як незалежно╖ держави.
Збори для утворення УГВР тривали 5 дн╕в у той короткий пром╕жок часу, коли  н╕мецька арм╕я вже в╕д╕йшла з Карпат, а червона ще не наблизилась. На збори були запрошен╕ представники р╕зних нац╕ональностей, як╕ воювали у лавах УПА. Вони склали «Присягу вояка Укра╖нсько╖ Повстанчо╖ Арм╕╖».
«Я, во╖н Укра╖нсько╖ Повстанчо╖ Арм╕╖, взявши в руки зброю, урочисто клянусь сво╓ю честю ╕ сов╕стю перед Великим Народом Укра╖нським, перед Святою Землею Укра╖нською, перед пролитою кров’ю ус╕х найкращих Син╕в Укра╖ни та перед Найвищим Пол╕тичним Проводом Народу Укра╖нського:
Боротися за повне визволення вс╕х укра╖нських земель ╕ укра╖нського народу в╕д загарбник╕в та здобути Укра╖нську Самост╕йну Соборну Державу. В ц╕й боротьб╕ не пожал╕ю н╕ крови, н╕ життя ╕ буду битися до останнього в╕ддиху та остаточно╖ перемоги над ус╕ма ворогами Укра╖ни.
Буду мужн╕м, в╕дважним ╕ хоробрим у бою та нещадним до ворог╕в земл╕ укра╖нсько╖.
Буду чесним, дисципл╕нованим ╕ революц╕йно-пильним во╖ном.
Буду виконувати вс╕ накази зверхник╕в.
Суворо берегтиму в╕йськову ╕ державну та╓мницю.
Буду г╕дним побратимом у бою та в бойовому життю вс╕м сво╖м товаришам по збро╖.
Коли я порушу або в╕дступлю в╕д ц╕╓╖ Присяги, то хай мене покара╓ суворий закон Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Революц╕╖ ╕ спаде на мене зневага Укра╖нського Народу».
Затверджена УГВР ╕ введена наказом ГВШ ч. 7 з 19.08.1944 р.
Президентом УГВР обрали Кирила Осьмака. Ким же був Кирило Осьмак?
Народився 9 травня 1890 р. п╕д Полтавою, за осв╕тою — агроном-╕нженер. У часи Першо╖ св╕тово╖ в╕йни працював у Ком╕тет╕ допомоги постраждалому населенню П╕вденно-Зах╕дного фронту, бачив брутальну повед╕нку рос╕йсько╖ арм╕╖, що окупувала Галичину.
У березн╕ 1917 р. був серед представник╕в громадських орган╕зац╕й, як╕ заснували Центральну Раду. Працював у Генеральному секретар╕ат╕ УНР в галуз╕ с╕льськогосподарсько╖ кооперац╕╖.
Вперше заарештований у березн╕ 1928 р. з 16 ╕ншими членами Бурякового кооперативного союзу. Вони вимагали в╕д влади б╕льшовик╕в децентрал╕зац╕╖ цукрово╖ промисловост╕, передач╕ цукрових завод╕в селянам, паритетност╕ ц╕н на продукти с╕льського господарства та промисловост╕. Бо за пачку рос╕йських с╕рник╕в треба було в╕ддавати тонни укра╖нського цукру. Кооператор╕в звинуватили в «приналежност╕ до зап╕льно╖ контрреволюц╕йно╖ д╕яльност╕». Показово, що на лав╕ п╕дсудних були вс╕ укра╖нц╕, а судд╕ – ус╕ не укра╖нц╕, що проводили боротьбу з НЕПом.
Другий арешт стався у березн╕ 1930 року у справ╕ Сп╕лки визволення Укра╖ни. Кирила Осьмака звинуватили у тому, що в╕н проводив антирадянську д╕яльн╕сть у склад╕ СВУ в ╤нститут╕ укра╖нсько╖ науково╖ мови, де створювались терм╕нолог╕чн╕ словники. Осьмак був редактором словника ╕з с╕льського господарства з 1925 р. Обвинувачення за ст. 58 УК РСФСР передбачало в╕д 6 м╕сяц╕в тюрми до розстр╕лу та оголошення ворогом народу, хоча в╕н був громадянином не РСФСР, а УРСР. В╕дбув 3 роки на п╕вноч╕ Рос╕╖.
Трет╕й арешт стався у с╕чн╕ 1938 р. у рязанському сел╕ Кат╕но, де Кирило Осьмак працював агрономом колгоспу. Це був час «Великого терору», коли з червня 1937 року було прийнято «Указание Политбюро, разрешающее применять физические меры воздействия при допросах в ходе следствия по контр-революционным преступлениям», а в серпн╕ 1937 р. давалась Директива ЦК ВКП(б) «об организации в каждой области по районам 2-3 открытых судебных процессов над врагами народа – вредителями сельского хозяйства». Для Укра╖ни був додатковий л╕м╕т з розкуркулювання – 30000 ос╕б...
Кирило Осьмак був п╕д сл╕дством 25 м╕сяц╕в, ╕ 5 сл╕дчих не змогли його зламати. В╕н не визнав жодного звинувачення проти себе. Коли в 1939 р. розстр╕ляли ╢жова, його зв╕льнили, знявши вс╕ обвинувачення.
15 липня 1944 р. Великий зб╕р обрав Кирила Осьмака президентом Укра╖нсько╖ головно╖ визвольно╖ ради, а Романа Шухевича – головою уряду – Генерального секретар╕ату. Вони склали присягу, поклавши руки на укра╖нський Державний герб:
«Наша мета — Укра╖нська Самост╕йна Соборна Держава на укра╖нських етн╕чних землях. Будемо боротись за те, щоб Ти, Укра╖нський Народе, був володарем сво╓╖ земл╕.
На в╕втар ц╕╓╖ боротьби кладемо свою працю ╕ сво╓ життя».
23 серпня 1944 р. К. Осьмак був поранений у бою з частиною НКВД б╕ля села Орова на Скол╕вщин╕, а 12 вересня заарештований у с. Дорожев╕ б╕ля Дрогобича. Чотири роки жахливого сл╕дства, 231 допит у Володимирськ╕й тюрм╕. 10 липня 1948 р. ОСО в Москв╕ постановило (без суду, якого не було): «Осмака Кирилла Ивановича за активную контрреволюционную националистическую деятельность — заключить в тюрьму сроком на 25 лет». У 1953 р. його возили до Москви, намагаючись схилити до сп╕впрац╕. В секретному документ╕ сл╕дчо╖ справи написано: «Попытка убедить Осмака в том, что ОУН является злейшим врагом украинского народа, не дала положительного результата. Он заявил, что был и остается идейным украинским националистом и скорее готов пойти на смерть, чем участвовать в мероприятиях против ОУН».
Президент УГВР до к╕нця не зрадив клятв╕ на в╕рн╕сть сво╓му народов╕. Кирило Осьмак загинув у Володимирськ╕й тюрм╕ 16 травня 1960 року.
Дочка Кирила ╤вановича – Наталя була з батьком до 2 рок╕в 7 м╕сяц╕в. Тод╕ в╕н працював у м. Стрий директором товариства «С╕льський господар». Коли його обрали президентом УГВР, в╕н п╕шов у п╕дп╕лля. Б╕льше вона тата не бачила. Мати казала, що батько зник безв╕сти. ╤ раптом навесн╕ 1954 року до карпатського села П╕дбуж, де вони жили, над╕йшов лист з м╕ста Володимира за п╕дписом — Осьмак Кирило ╤ванович. Д╕вчина подумала: «Я теж Осьмак. Але хто такий Кирило?» (Бо мати, боячись за ╖╖ долю, зм╕нила метрику та ╕м’я батька). Так почалось листування Кирила Осьмака з родиною. Здоров’я заарештованого весь час пог╕ршувалось, у 1957 роц╕ його нав╕ть винесли непритомного до моргу, але в╕н прийшов до тями. У травн╕ 1960 р., коли Кирилу ╤вановичу виповнилось 70 рок╕в, начальник тюрми почав його розпитувати про плани п╕сля зв╕льнення. Подумавши, в╕н попросив залишити його в ╕нвал╕дному будинку Володимира.
Аж раптом д╕знався, що за ним при╖хав прац╕вник КДБ, щоб везти до Ки╓ва. Для чого? Щоби через вплив на дружину ╕ доньку примусити працювати проти Укра╖ни... Кирило Осьмак в╕дмовився виходити з тюрми. Але нерви не витримали останньо╖ напруги – стався ╕нсульт, ╕ 16 травня незламний патр╕от Укра╖ни помер... Поховано його було на кладовищ╕ поряд з тюрмою.
Через багато рок╕в, коли в Укра╖н╕ почало розвиднятись на незалежн╕сть, Наталя Осьмак — ╕нженер, буд╕вельник мост╕в, почала збирати в╕домост╕ про УПА, ╕ якось на вечор╕ у Будинку письменник╕в п╕д╕йшла до Василя Кука та запитала, чи не знав в╕н ╖╖ батька? «А як звали вашого батька?» – здивувався той. «Кирило Осьмак». «Кирило? То це ж президент УГВР!» – скрикнув той, дивлячись на ж╕нку, як на диво, бо 50 рок╕в про Осьмака не було жодних в╕домостей. На п╕дтвердження сво╖х сл╕в вона показала листи з тюрми, котр╕ пот╕м опрацювала, ╖х надрукували в Канад╕ у «Л╕топису УПА».
Довгим був шлях доньки до батька, а через нього до повстанчо╖ Укра╖ни. Але пан╕ Наталя знайшла в соб╕ мужн╕сть, перевезла прах Кирила Осьмака до Ки╓ва, перепоховала його на Байковому кладовищ╕ у грудн╕ 2004 року, саме у розпал╕ Помаранчево╖ революц╕╖. В╕дсп╕вував президента УГВР Патрарх Ф╕ларет у Володимирському собор╕. Б╕ля пам’ятника Тарасу Шевченку в╕дбулось народне в╕че, яке засв╕дчило любов та повагу укра╖нського народу до свого пров╕дника. З 2007 року на його могил╕ постав козацький хрест скульптора Миколи Малишка.
Наталя Осьмак нин╕ ╓ секретарем Всеукра╖нського Братства ОУН-УПА. Проводить велику громадську роботу на користь укра╖нства, розпов╕да╓ жителям р╕зних областей про незламних патр╕от╕в Укра╖ни, серед яких г╕дне м╕сце пос╕да╓ ╖╖ батько — Кирило Осьмак, президент УГВР.

П╕дготувала
╤рина МОЛЧАНОВА,
член НСЖУ
м. Мар╕уполь
*    *    *
У новому роман╕-спов╕д╕ письменника ╕ вченого В╕ктора Жадька «Кирило Осьмак: Запов╕даю вам Укра╖ну» (В. О. Жадько. — К.: ВПК «Експрес-пол╕граф», 2012. — 344 с.) розпов╕да╓ться про непросту, але г╕дну ув╕чнення в пам’ят╕ сп╕вв╕тчизник╕в долю укра╖нського патр╕ота, науковця, пол╕тичного д╕яча, президента Укра╖нсько╖ головно╖ визвольно╖ ради (1944) полтавчанина Кирила ╤вановича Осьмака. Книга написана на основ╕ вивчення багатьох арх╕вних матер╕ал╕в з╕ щирим бажанням автора показати читачев╕ траг╕чну ╕стор╕ю укра╖нського народу кр╕зь призму пошук╕в, досягнень, помилок, страждань людини, яка до творення ц╕╓╖ ╕стор╕╖ була причетна.
Якщо ви хочете поставити запитання письменников╕, телефонуйте: 044-234-18-39, або напиш╕ть електронного листа: jadko-viktor@ukr.net

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10545

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков