Версiя для друку Обговорити в форумi

Доброго дня, «Джерельце»! Усім твоїм читачам, хто ще не знає, куди податися на канікулах, хочу розповісти про прекрасне місце в Криму, де ми зараз відпочиваємо.
Це місце називається Фіолент, воно під Севастополем, і мені із сестричкою та шкільним другом дуже пощастило, що тут живе наш родич, завдяки якому, ми розкошуємо на морі!
Найбільше мене вразив спуск до моря. Він такий крутий, що я тепер знаю,  що означає слово «круто!», яке ми часто вживаємо в розмові. Коли ми вперше спускалися по тій гірській стежині, аж серце стукотіло і ноги трусилися. Я міцно тримався за мамину руку, бо один необережний крок – і вона мене вже більше не побачила б! Але повертатися нагору не хотілося, бо внизу було таке гарне синє море!
Коли ми пройшли (правильніше сказати, проповзли!) десь півдороги, то побачили джерело. Напилися прохолодної, аж солодкої води, перепочили і вирушили з новими силами далі. А попереду чекав найскладніший відрізок шляху, там навіть канат причепили, щоб люди не поскочувалися прямо у воду чи на каміння. Та здолали і цю перешкоду і, нарешті, дісталися моря. Воно було таке чисте і прозоре, що крізь воду було геть усе видно на дні – рибок, крабів, камінці. Ми відразу шубовснули у теплу солону воду! Попливли до невеличкої скелі й почали з неї стрибати. Оце було круто – ще крутіше за той спуск!
Пляж тут невеличкий. Дивишся вперед – безкрає море, оглянешся назад – величезна скеля. І людей тут небагато, бо не кожен може здолати такий шлях.
День пройшов дуже швидко. Сонечко вже сідало, нам знову потрібно було подолати складний шлях, але вже вгору. Поки ми піднімалися, то добряче зголодніли. Доплентавшись до дядькової дачі, ми з другом (під маминим пильним наглядом) розпалили вогнище і насмажили ковбасок на шампурах. Вони видалися нам такими смачними, як ніколи!
От настав новий день і нас знову покликало до себе море. Цього разу ми взяли з собою собачку.  Вона так спритно – аж бігом! — спускалася тією крутою стежиною, що мені вже соромно було боятися і триматися за мамину руку, і я всю дорогу пройшов сам. Ми знову купалися, плавали навперегін, стрибали зі скелі, пірнали, ловили крабів, медуз – аж море кипіло! Шкода тільки, що канікули такі короткі – всього три місяці. Але ви ще встигнете накупатися, якщо відірветеся від комп’ютерів, «стрілялок» та Інтернету і вирушите на наше тепле, і зовсім не Чорне, а синє лагідне море, яке не можна зрівняти ні з чим на світі!

Вітя СОВИК,
учень НВК «Українська школа-гімназія» м. Сімферополя

МАМИНА ВИШНЯ

Квітує вишня коло хати,
На землю ронить білий цвіт.
Ота, що посадила мати,
Що душу вклала їй до віт.
У тії віти, що погнулись,
Відтоді, як зігнулась мати.
Як її рученьки старенькі
Копали землю
під маленьким,
Зовсім безплідним деревцем.
А вишенька потроху сходить:
Бруньки пустила, розцвіла...
Минув і рік,
Минув десятий,
Немає матері в живих.
А вишенька стоїть старенька,
Душею матері цвіте,
І хоч старенька – та цвіте.
Цвіте, бо є цвісти для кого –
Зірвуть внучата вишеньок...
А вишня плаче,
Не із болю, що вишеньок зірвали діти, 
А з радості, що є кому
Посолодити душу,
Що можуть діточки згадать,
Про матір рідну, і бабусю,
Що стільки вклала доброти,
Тепла і ласки, і душі,
Колись цю посадивши вишню.

Катерина ІЛЬНИЦЬКА,
учениця 9-го класу ЗОШ № 28
м. Житомир

ЧАРІВНА КВІТКА
КАЗКА

В одному маленькому місті був дивний квітучий сад. У цьому садку росло багато різноманітних квітів. Серед них була одна дуже чарівна квітка. Тому, хто її знайде, вона дарувала здійснення бажань. Але абихто її не може знайти. Тільки гарна людина, яка має щире серце, та зробила багато добрих справ, могла знайти цю квітку.
Одного разу йшла по садку дівчинка. Посеред квітучої галявини вона побачила квіточку, що почала в’янути. Вона пожаліла бідну рослину, та полила її. Це і була та сама квіточка. У нагороду вона виконала бажання дівчинки.
Робіть добрі справи, і ви обов’язково знайдете свою чарівну квіточку.

Августина КАЧАЛОВА,
учениця 6 класу
НВК «Лінгвіст»
м. Сімферополь

УВАГА: КОНКУРС!
СПРАВЖНЄ СВЯТО юні читачі «Джерельця» зможуть подарувати собі самі, якщо візьмуть участь у нашому творчому конкурсі і виграють ось цей розкладний велосипед! Надсилайте на адресу редакції (звичайною або електронною поштою) ваші літературні, поетичні, публіцистичні твори — на будь-які теми. Кращі роботи будуть опубліковані у «Джерельці», а їхні автори отримають шанс вибороти суперприз та інші нагороди.
Крім творчих завдань будуть й цілком конкретні, за які нараховуватимуться додаткові бали. Ось два з них:
— Коли вийшов перший номер «Джерельця»?
— Хто надав для переможця конкурсу у «Джерельці» головний приз — велосипед? (Депутат, кандидат, партія і т. д.)
Чекаємо на ваші відповіді, вірші, оповідання, репортажі, новели, статті. Творіть! Дерзайте! Перемагайте!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2012 > Тема ""Джерельце""