Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3342)
З потоку життя (6569)
Душі криниця (3553)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1515)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯПОН╤Я В╤ДМОВИЛА У В╤З╤ КРИМСЬК╤Й САКСОФОН╤СТЦ╤ ЧЕРЕЗ ПАСПОРТ РФ
Посольство Япон╕╖ у Рос╕╖ в╕дмовило у в╕з╕ на в'╖зд до кра╖ни саксофон╕стц╕ з Криму Верон╕ц╕...


ФСБ ВЕРБУ╢ УКРА╥НЦ╤В, ЯК╤ В╤ДВ╤ДУЮТЬ КРИМ
“Форми та методи “роботи” ПУ ФСБ РФ у Криму однотипн╕ для вс╕╓╖ структури ФСБ РФ.


У ЖОВТН╤ ПОТ╤К ЛЮДЕЙ НА АДМ╤НМЕЖ╤ З КРИМОМ ЗМЕНШИВСЯ
Про це пов╕домили в М╕н╕стерств╕ з питань тимчасово окупованих територ╕╖ та внутр╕шньо...


ОКУПАНТИ ПРИЗВАЛИ ДО АРМ╤╥ РФ ВЖЕ 19 ТИСЯЧ КРИМЧАН
Про це в Укр╕нформ╕ заявив анал╕тик Кримсько╖ правозахисно╖ групи Олександр С╓дов п╕д час...


ОКУПАНТИ ПРОВОДЯТЬ «СОЦОПИТУВАННЯ» ПРО ЛОЯЛЬН╤СТЬ ДО НИХ КРИМСЬКИХ ТАТАР
«Чи подоба╓ться Вам у Криму?», «Громадянином яко╖ кра╖ни ви себе...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2012 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 18.05.2012
ЧИ ПОЧУЮТЬ Д╤ТЕЙ В╤ЙНИ ╥╥ «ВНУКИ»?

Отак живемо...

╥х все менше ╕ менше, ╕ кожен День Перемоги ста╓ точкою обл╕ку наших втрат. М╕сце ветеран╕в Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни поступово заступають ╖хн╕ найближч╕ спадко╓мц╕ — д╕ти в╕йни, як╕ народилися наприк╕нц╕ двадцятих, в тридцят╕ роки та в перш╕й половин╕ сорокових минулого стол╕ття. Хтось ╕з них зазнав свого часу поранень, травм, контуз╕й, хтось – во╓нного сир╕тства, а хтось п╕дростав десь у глибокому тилу на картопл╕ рос╕ян, як╕ тод╕ були не «старшими», а справжн╕ми братами ╕ сестрами. Але вс╕ д╕ти в╕йни, х╕ба що за винятком найменших ╕ найщаслив╕ших, в╕дчули г╕ркий запах диму во╓нного лихол╕ття, а п╕зн╕ше — реальну в╕дсутн╕сть у сво╓му житт╕ тих чи ╕нших близьких людей. Та не буду вдаватися в абстракц╕╖, коли на кожному кроц╕ жив╕ приклади.

Ось м╕й л╕кар, Анатол╕й К., 1942 року народження. П╕сля контуз╕╖ в╕н на все життя залишився ╕нвал╕дом. Поет ╕ м╕й колишн╕й колега Фед╕р С. (1938 року народження) розпов╕да╓ про ф╕зичну ╕ моральну травму, яко╖ зазнав п╕д час бомбардування. Його однол╕тка ╕ моя сус╕дка Неон╕ла С. згаду╓, що ╖╖ мати-полячка переправила сво╖х чотирьох д╕тей (Неон╕ла найстарша) через кордон Польщ╕ ╕з СРСР ╕ залишила напризволяще. Зда╓ться, в такий спос╕б вона намагалась  врятувати малечу в╕д фашист╕в, ╕нш╕ обставини под╕й нев╕дом╕. Точно в╕домо лише те, що новою мат╕р’ю для Неон╕ли (це ╕м’я теж дала вже вона) стала укра╖нська ж╕нка, а р╕дно╖, як ╕ брат╕в та сестричок, д╕вчинка вже н╕коли не бачила.
Не хочу сказати, що до вс╕х ╕нших д╕тей доля була поблажливою. Серед них можна було б вид╕лити в окрему когорту д╕тей репресованих, життя яких теж значною м╕рою було сплюндровано разом ╕з долями ╖хн╕х батьк╕в. За прикладами теж не буду ходити далеко. Я народилася за п╕вроку до смерт╕ Стал╕на, але що таке «стал╕нщина» — встигла в╕дчути на соб╕... На батька-господарника написали донос, його було засуджено на десять рок╕в позбавлення вол╕ в таборах суворого режиму з конф╕скац╕╓ю майна. Хоча реально встановленою нестачею виявилася лише бочка солоних ог╕рк╕в, ╕ згодом батька реаб╕л╕тували. Але доля моя була пон╕вечена вже тод╕...
Можливо, варто було б вид╕лити окремо ╕ д╕тей перебудови — сир╕т за живих батьк╕в-зароб╕тчан та алкогол╕к╕в, душ╕ яких були розламан╕ навп╕л пом╕ж одним життям й ╕ншим, одн╕╓ю мораллю й ╕ншою, не кажучи вже про д╕тей чорнобильц╕в, на яких таки звернула увагу держава
╤ все ж пом╕ж д╕тей нац╕ональних катастроф найчисельн╕шими ╕ найзгуртован╕шими ╓ д╕ти в╕йни. Об’╓днан╕ в громадську орган╕зац╕ю, вони мають св╕й оф╕с, нав╕ть матер╕альн╕ п╕льги, виплата яких ╕ ран╕ше зд╕йснювалася через суди, а сьогодн╕ й цей механ╕зм уже не працю╓. Так ╕ щодо оф╕су — одн╕ проблеми. Як розпов╕да╓ генеральний директор ДО «Всеукра╖нський ╕нформац╕йно-культурний центр» Владислав ╢рмаков, сам — дитина в╕йни, оск╕льки оф╕с таки д╕йсно був дуже пристойний ╕ у чудовому м╕сц╕ (кафе «Алые паруса» у центр╕ С╕мферополя), то пророс╕йськ╕ сили Криму, яким належало казино поряд, к╕лька рок╕в судилися з вимогою, аби це кафе «в╕дсунули» в╕д ╖хньо╖ приватно╖ власност╕. А оск╕льки кафе — не ст╕лець, ╕ воно не сова╓ться, то зрештою схилили суд до р╕шення про передачу кафе «потерп╕л╕й сторон╕». Але, одержавши чуже майно, «совати» його не стали, а в╕дкрили там свою «Кафешку». В той же час «Д╕ти в╕йни» лишилися без даху над головою. Тепер вони мали проводити сво╖ вечори, збори, ╕нш╕ заходи просто неба або не проводити взагал╕. В пошуках оф╕су громадська орган╕зац╕я звернулася до м╕сько╖ влади. Але н╕чого, окр╕м п╕двал╕в у житлових будинках з канал╕зац╕йними трубами, ╖м не пропонували.
Сьогодн╕ питання з прим╕щенням таки вир╕шено — к╕мнату п╕д оф╕с «Д╕тям в╕йни» надав народний депутат Укра╖ни в╕д БЮТ Андр╕й Сенченко, ╕, як розпов╕да╓ Владислав Енверович, вона просто чудова. Але на цьому проблеми громадсько╖ орган╕зац╕╖ не завершилися.
╥╖ кер╕вництво звернулося до Владислава ╢рмакова в пошуках допомоги вже з ╕ншого приводу. М╕ська влада замахнулася на пам’ятник, встановлений на пожертви ц╕╓╖ категор╕╖ громадян поблизу свого колишнього оф╕су, споруджений на честь д╕тей во╓нного лихол╕ття, яким так ╕ не довелося стати дорослими. В пам’ят╕ у Владислава Енверовича багато ╖хн╕х пр╕звищ, в╕домих й ╕ншим кримчанам: це Володя Дуб╕н╕н, Валя Котик, брати Стоянови, Борис Хохлов, Зоя Жильцова, Зоя Рухадзе.
Бажаючи вивчити це питання детальн╕ше, генеральний директор ╕нформац╕йно-культурного центру попросив свого прац╕вника Олекс╕я Н╕к╕тченка з╕брати коп╕╖ арх╕вних документ╕в, що розпов╕дають про траг╕чну долю д╕тей во╓нного пер╕оду в С╕мферопол╕, аби допомогти м╕ськ╕й влад╕ визначитися з тим, чи заслуговують таки вони на пам’ятник.
Ось що зазнача╓ться в ╕сторичн╕й дов╕дц╕, п╕дготовлен╕й Олекс╕╓м Н╕к╕тченком.
«За статистичними даними Держарх╕ву АРК, у С╕мферопол╕ та С╕мферопольському район╕ було розстр╕ляно 2452 мирних людей, замучено — 9064 особи, забрано в рабство 688 жител╕в, серед яких — п╕дл╕тки ╕ д╕ти».
Дал╕ — конкретн╕ св╕дчення.
«Агрипина Зу╓ва-Вирменичева згаду╓: «Я працювала сан╕таркою в обласн╕й псих╕атричн╕й л╕карн╕. 7 березня 1942 року до нашо╖ л╕карн╕ при╖хали н╕мц╕ з машиною «душогубка» й розпочали вивозити на н╕й хворих. У той день було вивезено ус╕х. Коли машину завантажили ╕ двер╕ зачинилися, оф╕цер-гестап╕вець наказав шоферов╕ ув╕мкнути кран балона, що знаходився б╕ля його сид╕ння. Оф╕цер подивився на годинник, через 15-20 хвилин балон вимкнули й машина рушила. Таким чином там було задушено ус╕х наших хворих, серед яких 50 д╕тей в╕ком в╕д 5 до 14 рок╕в».
Громадянка Д. В. Кузер╕на, яка мешка╓ в Алушт╕ по вул. Революц╕╖, 18, подала заявку, що ╖╖ п’ятнадцятир╕чну доньку Людмилу Кузер╕ну гестап╕вц╕ за зв’язок з партизанами розстр╕ляли в березн╕ 1942 року.
Громадянин ╢. Дерюг╕н, який мешка╓ по вул. Симе╖зька, 17, заявив, що д╕ти ╕з санатор╕ю ╕м. професора М. Боброва, а саме: Ев╕на Крив╕нська, 1929 р. народження, Генр╕╓тта Крив╕нська, 1928 р. народження, та Соф╕я Крив╕нська, 1924 р. народження, були розстр╕лян╕ 15 серпня 1943 року.
Зг╕дно ╕з документами, живими вкидали д╕тей у колодязь на територ╕╖ радгоспу «Красний», розстр╕лювали у передм╕ст╕ Ялти. А ск╕льки лишилося ще не досл╕джених документ╕в, ск╕льки тих, про кого в них не згаду╓ться, та й перел╕к наведених у дов╕дц╕ Олекс╕╓м Н╕к╕тченком пр╕звищ залиша╓ться за рамками публ╕кац╕╖ — навряд чи в╕н скаже щось комусь конкретне.
Але ж ц╕ д╕ти ╕ п╕дл╕тки могли б жити й сьогодн╕, залишивши ╕ п╕сля себе г╕лочку свого роду! То чи варт╕ вони пам’ят╕, чи варт╕ пам’ятника? Хай на це запитання кожен в╕дпов╕да╓ сам. А щоб допомогти з в╕дпов╕ддю м╕ськ╕й влад╕ (адже ╖╖ думка щодо пам’ятника ╓ вир╕шальною), Владислав ╢рмаков звернувся у в╕дпов╕дний ╖╖ п╕дрозд╕л, де з’ясувалося, що м╕сце п╕д пам’ятником ╓ «самозахопленням» ╕ спорудження його м╕ськвиконкомом не санкц╕оноване. Те ж саме стало в╕домо ╕ про к╕лька ╕нших пам’ятник╕в, розташованих у центр╕ С╕мферополя. Тож на м╕сц╕, куди сьогодн╕ приходять д╕ти в╕йни, аби вклонитися пам’ят╕ сво╖х загиблих однол╕тк╕в, н╕бито ма╓ бути споруджений дев’ятиповерховий будинок. Хоча це, м’яко кажучи, нереально, бо для цього довелося б знести ц╕лий квартал у центр╕ м╕ста, який не належить до житлових масив╕в, та ╕, як з’ясував Владислав Енверович, генерального плану забудови ц╕╓╖ територ╕╖ просто не ╕сну╓.
Але пам’ятник вже комусь заважа╓, як донедавна заважав ╕ оф╕с «Д╕тей в╕йни». Аж поки в╕н не став сво╖м власним. Але ж т╕, чи╓ дитинство було обпалене в╕йною (а в кримськ╕й орган╕зац╕╖ ╖х 14 тисяч), ще здатн╕ постояти за себе. ╤ вир╕шують вони не питання «шлунку», обмежен╕ в коштах, як ╕ б╕льш╕сть пенс╕онер╕в, а питання пам’ят╕, яке не загрожу╓ н╕ республ╕канському, н╕ державному бюджету. Невже ж то «внуки в╕йни» ╖х так ╕ не почують?

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2012 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10277

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков