"Кримська Свiтлиця" > #13 за 30.03.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
#13 за 30.03.2012
СЕВАСТОПОЛЬ — М╤СТО УКРА╥НСЬКО╥ СЛАВИ ╤ ТРАГЕД╤╥
Олесь Козуля
╤стор╕я ╕ сучасн╕сть
(Зак╕нчення. Початок у № 1-12)
Снайпером 54-го стр╕лецького полку Приморсько╖ арм╕╖ була Павличенко Людмила. До в╕йни вона працювала на Ки╖вському завод╕ «Арсенал», навчалася на ╕сторичному факультет╕ Ки╖вського державного ун╕верситету. З перших дн╕в в╕йни добров╕льно п╕шла на фронт. Протягом двом╕сячно╖ оборони Одеси Людмила знищила 187 окупант╕в. Особливо в╕дзначилася у боях п╕д Севастополем, де ╖╖ бойовий рахунок зр╕с до 309 вбитих ворог╕в. Ще п╕д час в╕йни двадцятичотирир╕чна Герой Радянського Союзу Людмила Павличенко в склад╕ радянсько╖ делегац╕╖ в╕дв╕дала США, Канаду й Великобритан╕ю. ╤ноземц╕ з великим подивом ╕ захопленням зустр╕чали геро╖ню-укра╖нку. Особливою популярн╕стю Людмила користувалася серед молод╕. На м╕тингу в Торонто студенти подарували ╖й гарно оздоблену гвинт╕вку з оптичним приц╕лом. 7 травня 1944 року ╤ван Яцуненко встановив червоний прапор на Сапун-гор╕. Можна назвати ще багато укра╖нц╕в, як╕ зд╕йснювали подвиги ╕ проливали свою кров у боях за Севастополь. У 1975 роц╕ наступного дня п╕сля жовтневих свят ╕з парадно╖ шеренги в╕йськових корабл╕в у Риз╕ самов╕льно вийшов великий протичовновий корабель «Сторожовий» ╕ рушив у в╕дкрите море. Зампол╕т кап╕тан 3 рангу Валер╕й Михайлович Сабл╕н заарештував командира, зайняв його м╕сце на кап╕танському м╕стку й пов╕в корабель у нейтральн╕ води. Ультиматум Валер╕я Сабл╕на, який був переданий по рад╕о головкому ВМФ, розпочинався такими словами: «Об’явити територ╕ю корабля «Сторожовий» в╕льною ╕ незалежною в╕д державних ╕ парт╕йних орган╕в...» До кер╕вник╕в СРСР звернувся з революц╕йною в╕дозвою. У пов╕тря були п╕днят╕ л╕таки, як╕ зупинили «Сторожового» попереджувальними залпами. А коли командиру корабля вдалося зв╕льнитися, в╕н, п╕днявшись на м╕сток, тяжко поранив ╕з п╕столета свого заступника ╕з пол╕тично╖ частини й повернув корабель. Кап╕тан 3 рангу Сабл╕н був онуком контр-адм╕рала Михайла Сабл╕на, за наказом якого вв╕рений йому Чорноморський флот 1918 року перейшов на б╕к Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки, визнав юрисдикц╕ю над собою Центрально╖ Ради й п╕дняв синьо-жовт╕ прапори на кораблях. Валер╕й п╕шов стежкою укра╖нських геро╖в-чорноморц╕в Коваленка, Вакуленчука й Матюшенка, як╕ очолили повстанський панцирник «Потьомк╕н». В╕н насм╕лився п╕дняти голову, п╕двищити св╕й протестуючий голос проти брежн╓вщини, яка паразитувала на страхов╕ сусп╕льства перед стал╕нською костоломною державною машиною. Сабл╕н намагався розв╕яти цей убивчий страх. В╕н п╕днявся на кап╕танський м╕сток корабля, з╕йшов на цю трибуну, прекрасно усв╕домлюючи, що п╕дн╕ма╓ться разом з тим ╕ на ешафот. Його розстр╕ляли. У вересн╕ 1991 року незалежна Укра╖на оф╕ц╕йно п╕дтвердила свою р╕шуч╕сть будувати власн╕ збройн╕ сили. Верховна Рада Укра╖ни затвердила м╕н╕стром оборони Костянтина Морозова. Почали зм╕нювати командувач╕в, як╕ були проти незалежно╖ Укра╖ни. Можна було призначенням укра╖нського командувача зам╕сть рос╕йського шов╕н╕ста адм╕рала Касатонова п╕дпорядкувати Укра╖н╕ й Чорноморський флот. На той час Рос╕я була зайнята сво╖ми внутр╕шн╕ми пол╕тичними справами — ╕ ╖й було не до Ки╓ва. Але цього не сталося... П╕зн╕ше довелося д╕лити флот ╕ здавати Севастополь в оренду, що не в╕дпов╕да╓ ╕нтересам ╕ законам Укра╖ни. Бо зг╕дно з╕ статусом без’ядерно╖ позаблоково╖ кра╖ни Укра╖на на сво╖й територ╕╖ не повинна мати ╕ноземних в╕йськових баз. У подальшому поступлив╕сть Л. Кучми дала змогу Рос╕╖ не лише за безц╕нь отримати потужне в╕йськове формування, дорогоц╕нн╕ кримськ╕ земл╕, майнов╕ комплекси, але й досягти геопол╕тично╖ мети — залишитися й закр╕питися на територ╕╖ Укра╖ни, зберегти д╕╓в╕ важел╕ впливу...
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 30.03.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10122
|