"Кримська Свiтлиця" > #13 за 30.03.2012 > Тема ""Джерельце""
#13 за 30.03.2012
ПРИТЧА ПРО КЕМАЛА ╤ МУДРОГО ПОДОРОЖНЬОГО
УВАГА: КОНКУРС! «МЕН╤ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО...» До 13-р╕ччя кримсько╖ дитячо╖ газети «Джерельце» п╕д Шевченковим гаслом «Мен╕ тринадцятий минало...» оголошу╓ться творчий конкурс серед юних читач╕в — школяр╕в Криму ╕ вс╕╓╖ Укра╖ни. Надсилайте на адресу редакц╕╖ (звичайною або електронною поштою) ваш╕ л╕тературн╕, поетичн╕, публ╕цистичн╕ твори — на будь-як╕ теми, як╕ могли б бути надрукованими в дитяч╕й газет╕. Компетентне жур╕, яке очолю╓ незм╕нний шеф-редактор «Джерельця» Данило Андр╕йович Кононенко, оц╕нить ╕ в╕дбере кращ╕ творч╕ доробки, автори яких отримають шанс вибороти суперприз (розкладний велосипед!) та ╕нш╕ нагороди. Кр╕м творчих завдань, будуть й ц╕лком конкретн╕, за як╕ нараховуватимуться додатков╕ бали. Ось два з них: — КОЛИ ВИЙШОВ ПЕРШИЙ НОМЕР «ДЖЕРЕЛЬЦЯ»? — ХТО, НА ВАШУ ДУМКУ, НАДАВ ДЛЯ ПЕРЕМОЖЦЯ КОНКУРСУ У «ДЖЕРЕЛЬЦ╤» ГОЛОВНИЙ ПРИЗ — ВЕЛОСИПЕД? Чека╓мо на ваш╕ в╕дпов╕д╕, в╕рш╕, опов╕дання, репортаж╕, новели, статт╕. Твор╕ть! Дерзайте! Перемагайте!
ПРИТЧА ПРО КЕМАЛА ╤ МУДРОГО ПОДОРОЖНЬОГО
У давн╕ часи, коли в Криму ще водилися тигри, леви, мавпи (це пот╕м вони зникли, дуже давно це було), жив-був один чолов╕к. Звали його Мустафа. В╕н був дуже в╕домий тим, що шив кримськотатарськ╕ шапки, як╕ носили вс╕ кримськ╕ татари: ╕ мурзи, ╕ ба╖, ╕ селяни, ╕ пастухи — одне слово, вс╕! Минав час. Мустафа постар╕в. Ноги вже в╕дмовлялися його слухати, тепер в╕н не м╕г ходити на ринок, щоб продавати сво╖ шапки. Зажурився в╕н, не знаючи, що робити. Бачачи все це, до нього звернувся його син Кемал: — Не горюй, батьку, якщо ти дозволиш, я зам╕сть тебе можу ходити на ринок торгувати. В╕н склав у м╕шок шапки, закинув за плече ╕ рано-вранц╕ вирушив у дорогу. А дорога до ринку була довгою, через гори, поля, р╕чки... Йшов в╕н, йшов, ╕ дуже втомився, вир╕шив перепочити. Кемал знайшов т╕нисте дерево, прил╕г п╕д ним ╕ не пом╕тив, як задр╕мав. Але спав в╕н не довго. Прокинувшись, побачив, що його м╕шок порожн╕й. В╕н озирнувся ╕ побачив на деревах мавп, що стрибали з г╕лки на г╕лку, а у ╖хн╕х лапах були його шапки. Вони перекидалися ними, корчили одне одному гримаси. В╕н зажурився ╕ не знав, що робити. В цей час по ц╕й же дороз╕ йшов один старий чолов╕к. В╕н побачив Кемала ╕ запитав: — Чого ти зажурився, юначе? Кемал розпов╕в про свою пригоду. Вислухавши його, старий сказав: — Тво╓му горю легко зарадити. Роби те, що я тоб╕ зараз скажу. У тебе залишилася хоч одна шапка? Кемал заглянув у м╕шок ╕ побачив на дн╕ останню шапку. В╕н ╖╖ вийняв ╕ показав старому. — Одягни ╖╖ на голову ╕ покажи мавпам, — продовжував подорожн╕й, — пот╕м р╕зко жбурни ╖╖ на землю. Кемал так ╕ зробив: одягнув на голову шапку ╕ показав мавпам, а пот╕м зняв ╖╖ з голови ╕ кинув на землю. Мавпи, побачивши це, точн╕с╕нько повторили за ним: одягли шапки на голови, а пот╕м кинули на землю. Кемал дуже зрад╕в, швидко з╕брав ус╕ шапки в м╕шок. Подякувавши старому, продовжив св╕й шлях. Цю коротеньку, але дуже повчальну ╕стор╕ю розпов╕в мен╕ м╕й д╕дусь Абдурешит. Послухавши цю притчу, я зрозум╕в, що людина нав╕ть у найважчу хвилину не повинна розгублюватися, адже з будь-якого скрутного становища можна знайти вих╕д.
Бек╕р АБЛА╢В, учень 7 класу Нижньог╕рсько╖ загальноосв╕тньо╖ школи № 2 в Криму
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 30.03.2012 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10118
|