Версiя для друку Обговорити в форумi

ЛИСТ В НОМЕР

Як живете, кримські побратими? Як зимувалося? Цьогорічна зима лютувала особливо. Не обійшла вона і Одесу — південну перлину України. Серед сіро-брудних пейзажів то тут, то там видніються бортики так званої «соціальної реклами» — звична річ для будь-якого сучасного міста: «Антиснід», «Антиаборт», нагадування про свята тощо. Вони періодично змінюються, оновлюються, та є в місті і незмінні плакати. А що в цих незмінних можна прочитати? О, ні — не заклики до взаємоповаги і толерантності. Ці терміни у нас відомі хіба що соціологам та викладачам гуманітарних вишів. Ні, в Одесі незмінно і перманентно виховують любов лише до російської словесності. З плакатів на перехожих дивляться Пушкін, Толстой, Гоголь і Чехов. Наводяться їхні безцінні вислови, які вже дaвно стали крилатими і перекладені навіть на латину. Ці вислови присвячені красі, цінності та розмаїттю російської мови. В Одесі, де є лише купка свідомих українців, зате повно хохлів-малоросів та хохлів-українофобів, — тільки таких плакатів і не вистачало, аби підкреслити культурну деградацію... Перша категорія українців — неймовірно розрізнена і пересварена через дрібні незгоди. Друга й третя — аморфна маса, їй цікавіша чужа воля, нехай би вона навіть вимагала зрадити власну матір... Такого роду ксенофобію годі де-інде шукати в світі. Але саме її підтримує мер, який чомусь із зневагою ставиться до української мови. Що є тут причиною: чи походження цього «мудрого правителя», чи, можливо, схиляння перед славнозвісним Валуєвим — на це запитання зміг би відповісти хіба що сам Зігмунд Фрейд.
Мова — це лише вершина українофобського айсберга; час від часу відбуваються нападки на всі символи українства в Одесі. Це постійні закиди в бік чи не єдиного українського видання в місті — «Чорноморських новин», ситуація з відбиранням імені Івана та Юрія Лип у дитячої бібліотеки та однієї з вулиць. Причому, якщо назву вулиці силами місцевої інтелігенції все ж вдалося відвоювати, то бібліотека поки що залишається без імені. А втім, хтозна — може, в цьому і виявляється Боже провидіння? Адже іменами цих видатних українських мислителів можна б назвати і поважнішу установу! Так, нещодавно отримала статус національної бібліотека імені Максима Горького. Сама по собі вона — чудова: тут понад 5 млн. книг, працівники не страждають українофобією — навпаки проводяться заходи до важливих національних дат. От тільки названа вона на честь чужого літературного бога — співця зниклої 20 років тому імперії… Коли завершиться смуга національного мороку і люди зможуть відкинути безглузді назви, варто буде подумати про перейменування цієї бібліотеки.
А повертаючись до сучасних реалій, хотілося б відзначити деякі позитивні моменти. Чомусь, як показує історія, українцям до снаги розвиватися лише в умовах утисків та репресій. Може, саме тому в Одесі нещодавно про себе заявили кілька організацій українського спрямування. Насамперед, відзначився низкою проведених лекцій та кількома масовими акціями Український вільний університет. Його було створено на базі Українського клубу в Одесі. Український клуб не має окреслених громадських та політичних завдань. Проте ця організація спромоглася на відчутний результат. Лекції сучасних інтелектуалів, прочитані в УВУ, викликали неабиякий резонанс, досі не стихають дискусії навколо них. На щастя, промосковським і чорносотенним братчикам не вистачило кебети на щось подібне, хоча ресурсів у них більше, ніж достатньо. Український вільний університет діє у нас вже майже рік, постійно нарощуючи свою впливовість і значущість.
Непогано працює нещодавно відкритий Український культурний центр. На жаль, не в старій частині міста, а поки що подалі від людських очей. Нещодавно розпочав роботу, славний уже сто років тому, а нині наново відроджений Народний університет. Почалася навіть конкуренція між цими організаціями за симпатії одеських українців, що може бути тільки корисним!
Окрім згаданих новостворених культурно-просвітницьких установ у місті з’явився ще й науково-ідеологічний центр ім. Д. Донцова. Це дає підстави сподіватися на певне «просвітлення» в умах одеситів стосовно національної ідеї. Своєрідною «ложкою дьогтю» є хіба що невеликі розбіжності в поглядах, вони породжують розбрат і відволікають від першочергової мети. Але вже час в Одесі з’явитися згуртованій, ініціативній меншості! Це повинні бути «надматеріальні» люди, які не надаватимуть великого значення матеріальним благам. Щоб не блукати більше в духовній пустелі, ми маємо виховати нове покоління, яке буде гідним жити в святій обітованій Україні! Перші паростки нового вже з’явилися в Одесі, і ми маємо їх плекати.

Ігор СТЕРНИЧИЙ
м. Одесса

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема "З потоку життя"