"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема "Душі криниця"
#12 за 23.03.2012
ВЕСЬ СВ╤Т В╤ДКРИВА╢ТЬСЯ ЧЕРЕЗ МУЗИКУ!
Контрабас – ╕нструмент р╕дк╕сний на сцен╕ ╕ в струнн╕й груп╕, однак саме з ним в╕дбулося становлення, як музиканта, автора понад 150 оркестровок для симфон╕чного ╕ камерного оркестр╕в, струнного квартету Василя Васильовича ШИНКАРЕНКА, сол╕ста симфон╕чного оркестру Кримсько╖ ф╕лармон╕╖, викладача С╕мферопольсько╖ ф╕л╕╖ Донецько╖ музично╖ академ╕╖, завуча Партен╕тсько╖ дитячо╖ музично╖ школи.
— Чим вас так привабив контрабас? – запитала я музиканта. — Коли мама ще за радянських час╕в взяла мене малого за руку ╕ в╕двела у найближчу до нашого дому музичну школу, вона дуже хот╕ла, щоб я грав на фортеп╕ано. Ми жили тод╕ в центр╕ естонсько╖ столиц╕ – Талл╕нна, тому що тато був в╕йськовим ╕ с╕м’я часто пере╖жджала з м╕ста у м╕сто. Однак м╕сць на спец╕ал╕зац╕ю «фортеп╕ано» в н╕й не було ╕ нам запропонували ╕нший ╕нструмент — скрипку. Так розпочалося мо╓ входження в св╕т музики. Контрабасом зац╕кавився п╕зн╕ше, в Кривор╕зькому музичному училищ╕, де навчав гр╕ на цьому р╕дк╕сному ╕ водночас прекрасному музичному ╕нструмент╕ випускник Московсько╖ консерватор╕╖ В╕ктор Кур╕денко. Продовжив його освоювати ╕ вдосконалювати виконавську техн╕ку у винятково сприятливих для цього умовах у пер╕од навчання в Московськ╕й консерватор╕╖ та Московському музично-педагог╕чному ╕нститут╕ ╕м. Гнес╕них. Студенти мали можлив╕сть бачити ╕ слухати високопрофес╕йну гру найкращих симфон╕чних оркестр╕в та видатних музикант╕в кра╖ни. Це було фантастичним доп╕нгом для п╕дживлення потреб молодого музиканта. Я, немов губка, всотував ╕нформац╕ю, що вирувала навколо мене. — Ви брали участь у профес╕йних музичних конкурсах? — У мо╓му житт╕ ╖х було два. У першому, республ╕канському, який в╕дбувся навесн╕ 1976 року в Ки╓в╕, я здобув перше м╕сце. У 1980 роц╕ студентом консерватор╕╖ взяв участь у другому – Всесоюзному. Випробування контрабасово╖ ном╕нац╕╖ тод╕ проходили у Львов╕ ╕ були винятково╖ складност╕. В кожному з трьох конкурсних тур╕в потр╕бно було виконувати велику к╕льк╕сть твор╕в св╕тово╖ мистецько╖ спадщини. У напружен╕й конкурентн╕й боротьб╕ я пос╕в трет╓ м╕сце ╕ отримав диплом лауреата. Однак найсправедлив╕шою оц╕нкою музиканта вважаю реакц╕ю слухач╕в. Коли переповнений концертний зал вибуха╓ гучними оплесками на останн╕х нотах твору або навпаки емоц╕йне diminuendo (затихаючи) розчиня╓ться в тиш╕ ╕ вона неск╕нченно продовжу╓ться в думках людей: «Грай ще, ще...» – це ╕ ╓ вищою нагородою за виконавську майстерн╕сть. — Ви гра╓те напам’ять кожен музичний тв╕р? — Сольн╕ твори кожен музикант гра╓ напам’ять, а ансамблев╕ част╕ше виконуються з нотного аркуша. Нот не так уже й багато, як зда╓ться, — всього с╕м. ╤ емоц╕йна вар╕ативн╕сть цих семи нот викону╓ться в гармон╕йн╕й посл╕довност╕ певно╖ музично╖ форми. Ще у Й. Баха запитували: «Як вам вда╓ться так в╕ртуозно виконувати напам’ять велику к╕льк╕сть музичних твор╕в?» А в╕н в╕дпов╕дав: «У цьому нема╓ н╕чого складного. Я вчасно беру потр╕бн╕ ноти». У мо╓му репертуар╕ ╓ багато таких твор╕в, до яких мен╕ хот╕лося б повертатися знову ╕ знову. Серед них – контрабасов╕ концерти К. Д╕ттерсдорфа ╕ Д. Боттез╕н╕, вар╕ац╕╖ на тему «Прекрасна мельничиха» Дж. Па╕з╕елло, концерт ╕ п’╓си мало╖ форми С. Кусевицького та ╕нш╕. — З ким ╕з знаменитостей ви грали? — Мен╕ пощастило мати творч╕ стосунки з багатьма видатними музикантами. Першим авторитетом у св╕т╕ музики для мене, студента, був кер╕вник камерного оркестру Московсько╖ консерватор╕╖ професор Георг╕й Тор╕ан. З╕ спец╕ал╕зац╕╖ «симфон╕чне диригування» я навчався у видатного диригента Фуата Мансурова. Та найголовн╕шою людиною для мене був викладач класу контрабаса професор Володимир Хоменко. З нашим студентським симфон╕чним оркестром тод╕ виступали скрипал╕ Давид Ойстрах ╕ Леон╕д Коган. Грав у Москв╕ також у концертах з п╕ан╕стом Святославом Р╕хтером ╕ трубачем Тимоф╕╓м Докшицером. У М╕жнародному конкурс╕ камерних оркестр╕в у 1979 роц╕ у В╕дн╕ ми виконували п╕д кер╕вництвом н╕мецького диригента Герберта фон Карояна «Рекв╕╓м» В. Моцарта. У 1980 роц╕ в Ризькому Домському собор╕ я виступав в одному концерт╕ з в╕домою рос╕йською сп╕вачкою ╤риною Архиповою. — Ви виступали ╕ працювали за кордоном – в ╢гипт╕, П╕вденн╕й Коре╖, Н╕дерландах... Яка кра╖на найб╕льше запам’яталася? — Мен╕ легше сказати, де я ще не був, — така обширна моя концертна географ╕я. А з ╕ншого боку – це ╕стор╕я мого життя, сп╕лкування з багатьма в╕домими особистостями, п╕знання культури ╕ звича╖в ╕нших народ╕в. Найдовше – с╕м рок╕в — перебував у ╢гипт╕, де працював концертмейстером групи контрабас╕в симфон╕чного оркестру Нац╕онально╖ опери ╕ викладачем класу контрабаса Ка╖рсько╖ консерватор╕╖. Св╕й методичний доробок виклав у прац╕ «М╕й метод», який був надрукований у ╢гипт╕ ╕ став популярним пос╕бником для студент╕в, як╕ навчаються гр╕ на контрабас╕. — Якою мовою ви там сп╕лкувалися? — Спочатку англ╕йською, якою в╕льно волод╕ю, а з часом опанував ╕ розмовну арабську мову. — У Ка╖р╕ ви видали ще одну книгу – зб╕рку транскрипц╕й для контрабаса «Медитац╕я». Що це за робота? — Контрабас як ╕нструмент, що викону╓ соло, перебува╓ ще в стад╕╖ становлення. Спец╕ально для нього створено дуже мало твор╕в. Щоб молод╕ музиканти вивчали творч╕сть видатних композитор╕в р╕зних час╕в ╕ народ╕в, я зд╕йснив транскрипц╕ю деяких кращих твор╕в св╕тового музичного мистецтва для цього чудового ╕нструмента, який нин╕ пос╕да╓ г╕дне м╕сце в оркестров╕й та камерн╕й практиц╕. За кордоном великий попит на квал╕ф╕кованих профес╕йних музикант╕в. Для них створюються ╕ винятков╕ умови для прац╕, виступ╕в. Зокрема, творче сп╕лкування в╕дбулося в мене з Мстиславом Ростроповичем, який при╖жджав у ╢гипет ╕ як в╕олончел╕ст, ╕ як диригент. — А нин╕шня робота вдалин╕ в╕д столичних музичних центр╕в не вплива╓ на вашу затребуван╕сть як музиканта? — Н╕. Кожного року я дв╕ч╕ ви╖жджаю за кордон для ведення пост╕йно д╕ючого майстер-класу в столиц╕ П╕вденно╖ Коре╖ – Сеул╕ та м╕ст╕ Бусан, де також видано мо╖ транскрипц╕╖ для контрабаса. У склад╕ р╕зних оркестр╕в Укра╖ни зд╕йснив гастрольн╕ по╖здки в Голланд╕ю, ╤тал╕ю, ╤спан╕ю, Португал╕ю, Франц╕ю, Н╕меччину, Грец╕ю, Л╕ван, Об’╓днан╕ Арабськ╕ Ем╕рати, Япон╕ю та Китай. Працюючи в Партен╕тськ╕й дитяч╕й музичн╕й школ╕, створив дитячий камерний оркестр, який за репертуаром, що викону╓ться, давно перер╕с р╕вень дитячого. В робот╕ з ним знадобилися навички з диригування та оркестровки, отриман╕ в роки навчання у консерватор╕╖. У зв’язку з в╕дсутн╕стю нотного матер╕алу, вс╕ партитури для оркестру розробляю сам. За п’ятнадцять рок╕в до репертуару колективу вв╕йшло понад 150 твор╕в, а його високий виконавський р╕вень п╕дтверджено на багатьох м╕жнародних конкурсах як в Укра╖н╕, так ╕ за кордоном у Польщ╕, Чех╕╖, Н╕меччин╕, В╕рмен╕╖. Розробляю нотн╕ тексти ще для одного музичного колективу школи – квартету викладач╕в з трьох скрипок ╕ контрабаса. Таким складом ми кожного л╕та виступа╓мо з концертами у санатор╕ях ╕ будинках в╕дпочинку п╕вострова. — Кого б ви назвали з╕рками ╕нструментально╖ музики в Криму? — Великий пер╕од творчого зростання кримсько╖ музично╖ культури уособлю╓ диригент, народний артист Укра╖ни Олекс╕й Гуляницький, який п╕дняв Кримський симфон╕чний оркестр до р╕вня лауреата Всесоюзного конкурсу. Високий профес╕йний р╕вень багато рок╕в утриму╓ п╕ан╕ст, заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни Олександр Яцков. Горд╕стю кримчан ╓ г╕тарист-в╕ртуоз, народний артист Укра╖ни Енвер ╤змайлов, який не просто гра╓ на цьому музичному ╕нструмент╕, а розмовля╓ з слухачем у техн╕ц╕ тепп╕нга, сп╕ва╓, малю╓ картини буття. — У чому секрет популярност╕ сучасного музиканта? Що не прийнятне для вас на сцен╕? — Критер╕й усп╕ху музиканта в ус╕ часи був один – високий р╕вень профес╕йно╖ майстерност╕. Сцена – це ц╕лий св╕т з╕ сво╖ми законами, традиц╕ями, уподобаннями. Вона, як живий орган╕зм, може прийняти артиста, розкрити йому вс╕ демонстрац╕йно-постановочн╕ та акустичн╕ можливост╕ чи навпаки створити велику перешкоду для виступу. Друга складова частина концерту – глядач. Академ╕чний слухач музики сприйма╓ все, що йому пропонують, а емоц╕йн╕й публ╕ц╕ потр╕бен ╕нший репертуар. ╤гнорування ж ╖╖ уподобань може обернутися для виконавця в╕двертим неприйняттям. До концерту треба готуватися дуже скрупульозно, не в╕дкидаючи нав╕ть найменших др╕бниць. Класичному музиканту дуже важливо завойовувати молодих слухач╕в, л╕куючи не лише ╖хн╕ душ╕, а й вуха в╕д руйн╕вного впливу дискотек на духовн╕сть. — Що ви сам╕ ще хочете з╕грати ╕ включити в св╕й репертуар? — У р╕зних народ╕в дуже багато ц╕каво╖ музики. ╥хн╕ кращ╕ культурн╕ надбання нин╕ стали доступними для наших музикант╕в, у тому числ╕ ╕ творч╕сть колишн╕х сп╕вв╕тчизник╕в, укра╖нц╕в св╕тово╖ д╕аспори. Як приклад можна назвати музичну спадщину укра╖нського композитора д╕аспори Сполучених Штат╕в Америки Василя Безкоровайного. Скарбниця його прекрасних твор╕в поверта╓ться в Укра╖ну завдяки д╕яльност╕ С╕мферопольського м╕ського науково-творчого товариства його ╕мен╕, яке очолю╓ заслужений прац╕вник культури Укра╖ни Богдан Безкоровайний. Багато з них у мо╖й транскрипц╕╖ вже вв╕йшли в репертуар талановитих молодих виконавц╕в, яким я передаю сво╖ творч╕ методи ╕ досв╕д гри. Серед них — кримчани Андр╕й Отчик, випускник Ки╖всько╖ музично╖ академ╕╖, який працю╓ в Президентському симфон╕чному оркестр╕, та Олекс╕й Некля╓в, який цього року зак╕нчу╓ навчання в ц╕й же академ╕╖ ╕ працю╓ в Державному ф╕лармон╕чному симфон╕чному оркестр╕. — Ви музикант ╕ викладач. А чи сп╕ва╓те? — Б╕льше двадцяти рок╕в працюю у в╕льний в╕д виконавсько╖ ╕ педагог╕чно╖ д╕яльност╕ за фахом кер╕вником хору Алуштинсько╖ православно╖ церкви Вс╕х кримських святих, де отримую духовну наснагу, яка допомага╓ мен╕ в житт╕ та робот╕. — Що нин╕ головне для вас у житт╕? — Перш за все потр╕бно максимально допомогти мо╖м д╕тям, як╕ за с╕мейною традиц╕╓ю навчаються музиц╕. Син Олександр – скрипаль, зак╕нчив минулого року С╕мферопольське музичне училище ╕м. П. Чайковського, навча╓ться в Ки╖вськ╕й музичн╕й академ╕╖ в клас╕ народно╖ артистки Укра╖ни Ольги Р╕вняк. Дочка Анастас╕я навча╓ться в музичн╕й школ╕ по класу флейти ╕ скрипки, де виклада╓ ╖╖ мама ╕ моя дружина Мар╕я Шинкаренко. Ма╓мо над╕ю, що наш багатий фаховий спадок буде кому г╕дно продовжити. Музика назавжди вв╕йшла в серце, в╕дкрила Василю Шинкаренку весь св╕т, стала способом його п╕знання. Навчившись усьому в житт╕, в╕н вчить ╕нших, демонстру╓ глибину людського духу на сцен╕ та в сво╓му оточенн╕. Його ╕нструментальн╕ мелод╕╖ надихають, спонукають до роздум╕в, захоплюють грою оркестру, в якому в╕н – номер один.
Валентина НАСТ╤НА
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10081
|