Версiя для друку Обговорити в форумi

Берегині

Те, що активістки «Прозерка» запросили власкора «Кримської світлиці» на свій п’ятирічний ювілей, говорить про високу «щільність» наших контактів і про неабияку результативність трирічної співпраці. Якщо говорити про пресу, то в актовому залі червоноградського Центру творчості були ще журналісти «Новин Прибужжя». Оце, здається, і все. Я навіть почав пишатися, що патріотки західноукраїнського шахтарського краю попри зайнятість таки не забули про «Світличку». Видно, свій свого відчуває здалеку… А ось львівські газетярі чомусь не приїхали, і я вважаю, що даремно. Бо те, що робить «Прозерок», варто посилено пропагувати в масштабах усієї області. Недаремно ж хтось із присутніх на ювілеї назвав прозерчан «найдієвішою організацією шахтарського Червонограда». Подібних
і в Україні небагато.
Треба сказати, що жінки добре продумали організацію вечора. Говорили про найголовніше — про культуру. Про зв’язок поколінь. Чи потрібне нащадкам бабусине гаптування? Вони, рідненькі, стараються, а онуки можуть жодного разу не одягнути вишитої сорочки... То куди ж ми йдемо? Ці думки, певно, турбують більшість зрілих людей, але чомусь тільки дівчата з «Прозерка» зібралися і вирішили діяти. Гостям запропонували цікавий фільм, який детально розповів про роботу організації упродовж п’яти років.
Потім були привітання гостей – як із самого Червонограда, так і з навколишніх шахтарських поселень. Гарно, в поетичній формі, привітала прозерчанок Віра Олеш із Соснівки. Кожній бджілці-берегині з «Прозерка» вона присвятила теплі рядки. Почала, звичайно, з організаторки:
Головує в товаристві
 пані енергійна й мила,
Бурко Юля в епіцентрі —
 всіх до гурту запросила!
Іра Горбач – фіндиректор,
 тут з фінансами — лади.
Їй би у Верховну Раду —
 фінміністром можна йти!
Ніжним мовним соловейком
 в «Прозерку» — Пащук Надія,
Рідна мова в її серці —
 гарна й світла, наче мрія…
Весь вірш не можу навести через брак місця, але повірте, ніхто не був обділений увагою та поетичними рядками Віри Олеш. Треба сказати, що й «прозерчанки» не шкодували теплих слів для усіх тих, хто так чи інакше сприяв їхній роботі. І цікаво, що серед інших вагомих постатей (згадувалася відома львівська письменниця Марія Чумарна, і навіть колишній міністр освіти Іван Вакарчук) було немало осіб, так чи інакше пов’язаних із Кримом та «Кримською світлицею». Згадали вони Богдану Процак із Севастополя та родину Паєвських з Червонограда. Скажете: причому тут Червоноград до Криму? Відповім: саме наймолодший вояк УПА Юрій Паєвський (зустрів у повстанській криївці свої 14 і 15 років!) був першим, хто передплатив «Кримську світлицю» і всіляко популяризував її у шахтарському регіоні. А ще вони сказали слова, від яких потепліло на серці: «Завжди з нетерпінням чекаємо зустрічі з родиною Годяків із Соснівки та з власкором «Кримської світлиці» Сергієм Лащенком…» Ну, з останнім все зрозуміло – ваш покірний слуга, а щодо Василя, Катерини та Наталі Годяків зазначу: саме вони передплачують і активно популяризують «Кримську світлицю» у шахтарській Соснівці.
Вибравши зручний момент, я попросив головну берегиню «Прозерка» Юлію Бурко сказати кілька слів для нашої газети. Ось що вона розповіла:
— На жаль, не можна було показати і розповісти про все, що ми зробили за 5 років. Але я все одно задоволена зустріччю, бо атмосфера була теплою, доброзичливою, і гості були чудові – всі вони наші давні приятелі. Приїхали, не пошкодувавши часу, не злякавшись дороги… Навіть народний депутат Верховної Ради України Володимир В’язівський не забув про наш ювілей! Таких депутатів, як він, є дуже мало. Його не зіпсувала влада, він не спокусився на гроші… Не піариться, як дехто тільки перед виборами, а постійно спонсорує наші акції, зокрема, давав гроші для придбання книжок усім бібліотекам Червонограда. Він дуже доступний, його можна зупинити просто посеред вулиці і розповісти про свої проблеми. Вислухає і допоможе. І ніколи не забуває вітати нас зі святами – або дзвінком, або есемескою…
А закінчити статтю я хотів би словами аспіранта кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв Олександра Опарія, який теж приїхав до шахтарської столиці Львівщини, щоб привітати подвижниць: 
— Я завжди з теплотою згадую години, проведені з «прозерчанками» у цих затишних залах, коли ми ледь не до другої ночі освоювали петриківський розпис… Ось на цій спільній творчості будувалися наші дружні стосунки. Ми з дівчатами цілковиті однодумці і розуміємо: саме таке життя – в тісному контакті з рідною культурою – є по-справжньому вартісним!

Сергій ЛАЩЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема "Українці мої..."