"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема "Урок української"
#11 за 16.03.2012
«╢ДНАЙМОСЯ, ЛЮБА РОДИНО, ЩОБ НЕ ЗНАЛА Б╤ДИ УКРА╥НА»
Обн╕м╕ться ж, брати мо╖!
9 березня св╕т в╕дзначав 198 рок╕в з дня народження укра╖нського поета, художника та громадського д╕яча Тараса Григоровича Шевченка. У Севастопол╕ того дня традиц╕йно до пам’ятника Тарасов╕ несли кв╕ти: спочатку — влада, п╕зн╕ше — громада. Влада, на р╕вн╕ заступник╕в обох ╖╖ г╕лок, а також в╕йськових моряк╕в ВМС ЗС Укра╖ни, провела ритуал свята досить швидко й без сл╕в. Громада навпаки затрималася б╕ля пам’ятника, аби зв╕рити сво╓ життя з Тарасовими запов╕тами, поскаржитися на труднощ╕ сьогодення, пошукати винних за таке життя, як навколо себе, так ╕ в соб╕. Не об╕йшлося й без з’ясування стосунк╕в: ми, укра╖нц╕, – вкрай емоц╕йн╕ й без краю — ╕ндив╕дуал╕сти. Громаду 9 березня б╕ля пам’ятника представляли: Конгрес укра╖нц╕в Севастополя, Союз укра╖нок та м╕сцевий осередок парт╕╖ «Собор». П╕сля того, як оф╕ц╕йний ритуал вшанування пам’ят╕ Тараса Шевченка зак╕нчився й машини з представниками кер╕вництва м╕ста роз’╖халися, укра╖нська громада спонтанно провела короткий м╕тинг. Висловилися вс╕, хто мав такий нам╕р. Засновник сайту «Укра╖нське життя в Севастопол╕» Микола Владз╕м╕рський зауважив, що, на його думку, таке мовчазне покладання кв╕т╕в це – деградац╕я ритуалу вшанування пам’ят╕: — Громада мусить це усв╕домити й зробити якийсь висновок. Чотири роки посп╕ль в╕дбува╓ться безсл╕вне покладання кв╕т╕в б╕ля пам’ятника Тарасов╕ Шевченку. Так було й у День Незалежност╕, й у День Соборност╕. Якщо ми – громада, то треба шукати якийсь вих╕д. Або проводити заходи у р╕зний з владою час, або вимагати в╕д влади проводити нормальн╕ м╕тинги. Ран╕ше ж так було. Ця деградац╕я почалася ще при Ющенков╕ й продовжу╓ться нин╕. Хочу ще висловити док╕р вам, пане Мороз. Маючи ╕нформац╕ю, ви замовчу╓те ╖╖, й н╕куди дал╕ не розповсюджу╓те. Ви замовчу╓те також ус╕ акц╕╖, як╕ проводить Конгрес укра╖нц╕в. Це – неправильно. Прошу сприйняти критику нормально. У в╕дпов╕дь на док╕р голова Конгресу укра╖нц╕в Севастополя Богдан Мороз оприлюднив ╕нформац╕ю про Постанову Каб╕нету М╕н╕стр╕в щодо вшанування 200-р╕ччя з дня народження Шевченка та ╕н╕ц╕ативу орган╕зац╕╖ в╕дзначити цю знаменну дату по╖здкою севастопольсько╖ делегац╕╖ до Санкт-Петербурга. — Я доношу цю ╕нформац╕ю до вас заздалег╕дь, щоб за два роки, зважаючи на чвари м╕ж нами, ми змогли скласти цю делегац╕ю. ╥хати треба за власний кошт. На св╕товому Конгрес╕ укра╖нц╕в я говорив з к╕лькома людьми з Санкт-Петербурга, як╕ готов╕ нашу делегац╕ю прийняти. Я також хот╕в би в╕дзначити, що Укра╖на у р╕зн╕ часи була р╕зною. Шевченко також сварив ╕ перес╕чних укра╖нц╕в, ╕ ╖хн╕х пров╕дник╕в, ╕ саму Укра╖ну. Згадаймо його слова, звернен╕ до Богдана Хмельницького: Якби-то ти, Богдане п’яний, Тепер на Переяслав глянув! Та на Замчище подививсь! Упився б! здорово упивсь!.. ...Або б в калюж╕ утопивсь,.. ...Ам╕нь тоб╕, великий муже! Великий, славний! та не дуже… Якби ти на св╕т не родивсь... Але ╓ у Шевченка й ╕нш╕ слова, коли в╕н ставить на п’╓дестал ╕ того ж таки Богдана Хмельницького, ╕ укра╖нське козацтво та його гетьман╕в, ╕ показу╓ силу духу укра╖нського народу. У р╕зн╕ пер╕оди життя Шевченко також був р╕зним ╕ в╕дпов╕дно зм╕нювалася його творч╕сть. Все колись зазна╓ зм╕н. ╤ цей наш др╕б’язковий розбрат – полова. А зерно в тому, що ми – укра╖нц╕, й у нас були так╕ ген╕╖, як Тарас Шевченко. Слава тоб╕, Великий Тарасе! Слава Укра╖н╕! Героям слава! З промовою до громади звернувся л╕дер м╕сцевого осередку парт╕╖ «Собор» В╕ктор Бурда: — Ми, укра╖нц╕, стражда╓мо у сво╖й держав╕, бо не можемо дати соб╕ ради. В Укра╖н╕ нас — б╕льш╕сть, а у владних структурах — мало, бо ми вс╕ хвор╕╓мо на вожд╕зм ╕ агрес╕ю. А мали би любити одне одного, як запов╕дав нам Тарас. Якщо хтось не так щось робить, можна толерантно впливати на ситуац╕ю, а чинити розбрат не варто. Минулого тижня м╕сцеве телебачення провело опитування: що для севастопольц╕в важлив╕ше — п╕двищення добробуту чи рос╕йська мова як друга державна? Результати, скажу вам, вражаюч╕. П╕двищення добробуту, як виявилося, прагнуть лише 30% респондент╕в. Решта – за рос╕йську мову як другу державну. Оце — нац╕онал╕зм! Оце — одностайн╕сть! Я схиляюсь перед рос╕янами! Спочатку рос╕йська мова, а вже пот╕м добробут. А ми — спочатку про корито, а вже пот╕м про все ╕нше. Чотири м╕сяц╕ посп╕ль ми намага╓мося об’╓днати укра╖нство Севастополя. Готували «круглий ст╕л», збирали громадськ╕ орган╕зац╕╖ ╕ пол╕тичн╕ парт╕╖, в╕дпрацьовували процес об’╓днання, щоб хоч так╕ заходи, як сьогодн╕шн╕й, проводити разом. Здавалося, досягли згоди, проте за тиждень до «круглого столу» громадська орган╕зац╕я «Просв╕та» й м╕сцевий осередок парт╕╖ «Батьк╕вщина» саботували зах╕д. Що можна вд╕яти? Ми зняли прим╕щення п╕д оф╕с у готел╕ «Укра╖на». Щом╕сячна плата за нього склада╓ близько 2000 гривень. Я думав, що укра╖нська громада буде брати участь в його утриманн╕, робити як╕сь внески, але спод╕вання виявились марними. Попри Тарасов╕ настанови процес об’╓днання м╕сцевого укра╖нства проходить кволо й неефективно. Того дня Тарас почув чимало докор╕в укра╖нц╕в один до одного, проте вс╕ з╕йшлися на думц╕, що треба об’╓днуватися. ╤нша частина укра╖нсько╖ громади Севастополя – члени «Просв╕ти», актив╕сти м╕сцевих осередк╕в парт╕й «Свобода», «Наша Укра╖на» та «Батьк╕вщина», в╕дзначали 198-у р╕чницю з дня народження Т. Шевченка окремо, 10 березня, у день смерт╕ поета. М╕тинг пройшов орган╕зовано й толерантно. Укра╖нський народний хор Севастополя, керований В╕ктором Ковальчуком, сп╕вав п╕сн╕ на слова поета. До реч╕, такого потужного репертуару укра╖нських п╕сень не ма╓ жоден творчий колектив м╕ста. Молодь читала в╕рш╕. В╕дб╕р ╖х, схоже, проводився спонтанно. Дехто обрав щось близьке й сп╕взвучне йому особисто, дехто зупинився на ф╕лософських роздумах поета, в╕чних ╕ зрозум╕лих за будь-яких час╕в ╕ формац╕й: ...Не завидуй багатому, багатий не зна╓ Н╕ приязн╕, н╕ любов╕ — в╕н все те найма╓... ...Не завидуй же н╕кому, дивись кругом себе, Нема раю на вс╕й земл╕, та нема й на неб╕... — промовляла юна д╕вчина, бо серцем в╕дчула заримовану поетом в╕чну правду життя. – Тут, б╕ля пам’ятника, — сказав один з актив╕ст╕в «Батьк╕вщини» Анатол╕й Сивак, — ми хочемо поставити соб╕ запитання: що робити, коли з кожним днем укра╖нського в Укра╖н╕ ста╓ все менше? А в╕дпов╕дь закладена у Тарасовому посланн╕ «╤ мертвим, ╕ живим, ╕ ненародженим…»: Обн╕м╕ться ж, брати мо╖, Молю вас, благаю... П╕сля проведення м╕тингу до п╕дн╕жжя пам’ятника громада поклала кв╕ти. Окремо ╕ в╕д влади, ╕ в╕д б╕льшо╖ частини укра╖нсько╖ громади Севастополя вшановував пам’ять Тараса Шевченка м╕сцевий осередок парт╕╖ «Фронт Зм╕н», проте все м╕сцеве укра╖нство, без винятку, з╕йшлося на думц╕, що настав час об’╓днуватися. Може, таке й станеться, що наш бронзовий красень-пам’ятник Тарасов╕ те ╓днання колись таки побачить.
Л╕д╕я СТЕПКО м. Севастополь (Фото автора)
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10048
|