Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 16.03.2012
ПОВЕРТАЙМОСЯ ДО НАЦ╤ОНАЛЬНИХ ВИТОК╤В!

УКРА╥НОЗНАВЧ╤ ДОСЛ╤ДЖЕННЯ — НАУКОВА БАЗА ДЛЯ ПОДОЛАННЯ НАЦ╤ОНАЛЬНО╥ БАЙДУЖОСТ╤ ТА ПОВЕРНЕННЯ ╤СТОРИЧНО╥ ПАМ’ЯТ╤ ДЕНАЦ╤ОНАЛ╤ЗОВАНОГО УКРА╥НСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ КРИМУ
Нещодавно у Кримському ╕нститут╕ ╕нформац╕йно-пол╕граф╕чних технолог╕й Укра╖нсько╖ академ╕╖ друкарства МОНМС Укра╖ни в╕дбулася республ╕канська науково-практична конференц╕я «╤нформац╕я ╕ сусп╕льство». В робот╕ конференц╕╖ активну участь взяли ╕ члени Кримсько╖ ф╕л╕╖ Наукового товариства ╕м. Шевченка, д╕йсний член НТШ, академ╕к УЕАН Петро Вольвач та Андр╕й Щекун.
На тл╕ деяких допов╕дей, нашпигованих традиц╕йними знафтал╕неними штампами про «извечную русскость Крыма», виголошених так званими ученими-╕сториками, як╕ пройшли вишк╕л в ╕деолог╕чних п╕дворотнях обком╕в парт╕й та райком╕в комсомолу, звучали й ц╕лком тверез╕ голоси щодо об’╓ктивного ╕ неупередженого вивчення та висв╕тлення багатющо╖ й траг╕чно╖ ╕стор╕╖ Криму. На необх╕дност╕ вивчення рол╕ укра╖нського етносу в розвитку економ╕ки, культури та науки Криму наголосив у сво╖й допов╕д╕ д╕йсний член НТШ Петро Вольвач. В╕н, зокрема, зазначив, що у пол╕етн╕чному «вулику» ╕стор╕╖ та культури Криму ╓ щедр╕ «соти», заповнен╕ за багатов╕ковий ╕сторичний пер╕од укра╖нським етносом.
Першочерговим завданням укра╖нознавства як науково╖ дисципл╕ни, в╕дроджено╖ титан╕чними зусиллями академ╕ка Петра Кононенка та керованого ним Нац╕онального науково-досл╕дного ╕нституту укра╖нознавства ╕ всесв╕тньо╖ ╕стор╕╖, у Криму ╓ вивчення, осмислення та об’╓ктивне висв╕тлення рол╕ й м╕сця укра╖нського етносу на кримських теренах, розпочинаючи в╕д сиво╖ давнини й до сьогодення.
Головн╕ тези, виголошен╕ Петром Вольвачем у допов╕д╕ на ц╕й конференц╕╖, пропону╓мо уваз╕ читач╕в.

Довготривала ╕мперсько-шов╕н╕стична колон╕альна пол╕тика царсько╖ Рос╕╖ та ╖╖ спадко╓мця — тотал╕тарного комун╕стичного режиму СРСР витворили досить живучий й донин╕ м╕ф про споконв╕чну «русскость Крыма», П╕вдня та Сходу Укра╖ни. Золотоординськ╕ та угро-ф╕нськ╕ керманич╕ Москов╕╖ (Московського улусу) колон╕зували п╕дступн╕стю та в╕йськовою силою б╕льшу частину територ╕╖ колишньо╖ Ки╖всько╖ Руси-Укра╖ни, вкрали не лише прав╕чн╕ укра╖нськ╕ земл╕, але й самоназву нашо╖ держави, привласнили культуру та духовн╕ надбання укра╖нського народу.
Сьогодн╕ в ╕нформац╕йному простор╕ для широко╖ громадськост╕ ╕сну╓ величезний масив в╕дкритих документальних матер╕ал╕в та ц╕ла низка ╜рунтовних досл╕джень вельми авторитетних автор╕в. Тож ╕гнорування ╖х сучасними ╕сториками, в╕рн╕ше, людьми, як╕ вважають себе такими, ╓ проявом нев╕гластва або св╕дченням ╕деолог╕чно╖ зазомбованост╕. А в╕д цього серйозного захворювання потр╕бно хоч колись позбавитись.
Об’╓ктивна ╕стор╕я — найкращ╕ л╕ки в╕д безпам’яття. На наш погляд, саме ╜рунтовн╕ укра╖нознавч╕ досл╕дження, неупереджений державницький ╕нформац╕йний прост╕р та донесення ╕нформац╕╖ до широко╖ громадськост╕, особливо для п╕дростаючого покол╕ння, спроможн╕ зробити ╕стотний поступ у руйнац╕╖ ╕мперських м╕ф╕в.
Якщо московськ╕ цар╕ ╕стор╕ю Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ розпочинали з╕ сходження на трон бояр — Романових-Кобил, гучно в╕дсвяткувавши у 1913 роц╕ 300-л╕ття царського родового дому, то нин╕шн╕ кремл╕вськ╕ можновладц╕, втративши сов╕сть та залишки здорового глузду, вже розмахнулися пишно в╕дсвяткувати у 2012 роц╕ 1150-л╕ття заснування Рос╕йсько╖ держави. У ц╕й безглузд╕й з ╕сторичного боку справ╕ великий президент нин╕шньо╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ Дмитро Медвед╓в намага╓ться бути схожим на справд╕ великого царя-реформатора Олександра ╤╤. В╕н п╕д оплески цив╕л╕зованого св╕ту у 1861 роц╕ скасував у Рос╕╖ кр╕посне рабство. А в 1862 роц╕ на подив ╕ см╕х вс╕╓╖ ╢вропи помпезно в╕дсвяткував сумн╕вне з науково╖ аргументац╕╖ перше тисячол╕ття Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖.
Не меншим безглуздям та науковою профанац╕╓ю ╓ намагання доводити  «русскость Крыма» з моменту хрещення у Херсонес╕ ки╖вського (укра╖нського) князя Володимира у 988 роц╕. Адже сьогодн╕ нав╕ть не вельми усп╕шному школярев╕ старших клас╕в укра╖нсько╖ школи добре в╕домо, що Московський улус Золото╖ Орди заснований лише у 1277 роц╕ ханом Менгу-Т╕муром. До цього Ки╖вська Русь уже ╕снувала понад 300 рок╕в.
Ма╓мо знати також ╕ про те, що на географ╕чних картах ╢вропи кра╖ни з назвою «Рос╕я» до XVIII стол╕ття не ╕снувало, ╖╖ територ╕ю називали Москов╕╓ю. А Петров╕ ╤, який серед московських самодержц╕в першим почав торувати шлях до ╢вропи, довелося витратити чимало казенних кошт╕в та чимало зусиль, аби внести зм╕ни до ╓вропейських та св╕тових географ╕чних карт.
У протиправний спос╕б, використовуючи державний тиск, погрози, п╕дкупи та величезн╕ хабар╕ Константинополю, було л╕кв╕довано Ки╖вську митропол╕ю ╕ створено Московський патр╕архат. В╕н упродовж к╕лькох стол╕ть був ╕ залишився ╕деолог╕чним п╕дрозд╕лом ╕мпер╕╖. Майже 140 рок╕в Вселенським патр╕архатом Московська параф╕я вважалася не канон╕чною. Тож не визнання Москвою Ки╖вського патр╕архату ╕ вс╕ претенз╕╖ нин╕шньо╖ Рос╕╖ на величезний ╕сторичний пласт Ки╖всько╖ Руси-Укра╖ни не можна розглядати ╕накше як ╕сторичне мародерство, духовне рейдерство та розб╕й. Спод╕ва╓мося, що цив╕л╕зований св╕т та св╕това наукова сп╕льнота, втративши енергетичну залежн╕сть в╕д Москви, колись дадуть належну оц╕нку як ╕мперськ╕й експанс╕╖ Москви, так ╕ ╕сторично-гуман╕тарному та духовному мародерству.
Стосовно ж «русскости Крыма» потр╕бно також остаточно визначитись. Д╕йсно м╕л╕тарна, а не культурна присутн╕сть московських в╕йськ на територ╕╖ тогочасного Кримського ханства розпочина╓ться з дня завоювання Криму, тобто з 1783 року. Як не прикро визнавати, але ╕ втягнуте в орб╕ту московсько╖ експанс╕╖ укра╖нське козацтво в╕д╕грало не останню роль у послабленн╕ Криму та його подальшому завоюванн╕. Недалекоглядна пол╕тика пров╕дник╕в Кримського ханства та укра╖нського козацтва дозволила Москов╕╖ п╕зн╕ше знищити ╕ Козацьку державу, ╕ Кримське ханство.
Чи мали Укра╖на, Крим ╕ м╕сцеве населення, у тому числ╕ укра╖нський люд, якого на той час було немало на територ╕╖ п╕вострова, як╕сь цив╕л╕зац╕йн╕ здобутки в╕д ц╕╓╖ московсько╖ експанс╕╖?
Неупереджен╕ й незашорен╕ ╕мперсько-шов╕н╕стичною маячнею досл╕дники визначають не лише економ╕чну, але ╕ гуман╕тарну катастрофу, яка розпочалася вже у перший р╕к п╕сля завоювання Криму. Тисяч╕ спалених с╕л, медресе, мечетей та храм╕в, голод, занедбан╕ сади й виноградники, вирубан╕ л╕си, зруйноване в╕ками усталене економ╕чне життя на п╕востров╕. Це головн╕ цив╕л╕зац╕йн╕ «здобутки» завойовник╕в. Т╕, хто протид╕яв колон╕заторам, були нещадно знищен╕, а хто не м╕г змиритися з╕ свав╕ллям в╕йськових та царських чиновник╕в — масово покидали р╕дну землю. Завойовники, як╕ прийшли на п╕востр╕в ╕з гаслами захисту християн, невдовз╕ силом╕ць виселили ╕з споконв╕чних м╕сць проживання за меж╕ Криму десятки тисяч християнського люду. У перший р╕к м╕л╕тарно╖ експанс╕╖ Рос╕╖ до Криму п╕востр╕в покинуло к╕лька сотень тисяч кримських татар. Лише за пер╕од та п╕сля Кримсько╖ в╕йни чисельн╕сть кримськотатарського населення у Криму зменшилася на третину. Завершальним ╕ лог╕чним акордом ц╕╓╖ «цив╕л╕зац╕йно╖ м╕с╕╖» завойовник╕в стала масова депортац╕я з Криму всього кримськотатарського народу та  ╕нших народ╕в у 1944 роц╕.
Тож сьогодн╕, говорячи про «русскость Крыма», необх╕дно пам’ятати, у який спос╕б ╕ якими засобами вона досягалася ╕ забезпечувалася. Нам потр╕бно хоч  у третьому десятир╕чч╕ незалежност╕ Укра╖ни розв╕нчати ще один вельми поширений, живучий антиукра╖нський ╕ антидержавницький м╕ф про те, що економ╕чн╕, культурн╕ та духовн╕ зв’язки Укра╖ни з Кримом розпочинаються п╕сля 1954 року, тобто п╕сля передач╕ Кримсько╖ област╕ з╕ складу Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ (РСФСР) до складу Укра╖ни (УРСР).
М╕фолог╕я щодо «русскости Крыма» та непричетност╕ укра╖нського етносу до його ╕стор╕╖, культури, науки та економ╕ки стала досить ходячою п╕сля проголошення незалежност╕ Укра╖ни. Особливо популярною вона була на початку          90-х рок╕в. На ╖╖ хвил╕ виросли не лише окрем╕ од╕озн╕ вуличн╕ пол╕тики ╕ галаслив╕ деструктивн╕ пол╕тичн╕ сили, але й сформувалася досить потужна арм╕я агресивно налаштованого до Укра╖ни м╕сцевого чиновництва у владних структурах. Цей пер╕од у народ╕ й донин╕ називають «м╓шковщиною». Усв╕домлю╓мо, що цей руйн╕вний для укра╖нсько╖ державност╕ сепаратистський синдром виник не спонтанно. Кримський сепаратизм, як це сьогодн╕ вже доведено, п╕д╕гр╕вався, п╕дживлювався ззовн╕. Залишен╕ п╕сля розпаду Союзу кадебешники (феесбешники) та агенти впливу у владних структурах зробили свою чорну справу. Лише виважена позиц╕я двох перших президент╕в, демократичних сил у Верховн╕й Рад╕ та активна позиц╕я укра╖нсько╖ громадськост╕ не дозволили розвитку под╕й у Криму за придн╕стровським та чеченським вар╕антами. Мабуть, ╕ затяжна чеченська в╕йна утримала Кремль в╕д в╕дкритого протистояння з Укра╖ною. Воно досить ч╕тко проявилося п╕д час спровокованого Рос╕╓ю конфл╕кту за остр╕в Тузла у Керченськ╕й протоц╕. Тод╕ деяк╕ гаряч╕ голови з «братского государства» погрожували Укра╖н╕ нав╕ть атомною збро╓ю.
Проте м╕ф про «русскость Крыма» та «неймов╕рн╕ утиски» так званого «русскоязычного населения» у Криму вперто продовжують мусувати ╕ експлуатувати не лише в╕дверто антиукра╖нськ╕ парт╕йки, «Движения», «Фронти» та «Казачьи союзы», але й представники влади, як╕ за лог╕кою та чинною Конституц╕╓ю Укра╖ни, мали б оп╕куватися державницькими ╕нтересами.
Виклика╓ обурення та подив у кожного громадянина Укра╖ни ╕н╕ц╕йована сп╕кером Кримського парламенту В. Константиновим нова антидержавницька, укра╖нофобська кампан╕я щодо вигаданого самим же високим державним чиновником м╕ф╕чного ущемлення права «русского населения автономии». У такий спос╕б кримська влада перед наступними виборами ╕м╕ту╓ бурхливу д╕яльн╕сть та демонстру╓ намагання виконати сво╖ передвиборн╕ об╕цянки. До реч╕, б╕ло-блакитн╕ забули сво╖ прожекти вже на другий день п╕сля вибор╕в. Але сьогодн╕ вже не так просто в╕шати передвиборну локшину на вуха свого електорату. Адже нин╕ для потерпаючого в╕д холоду та злидн╕в кримського виборця та вс╕х нормальних людей р╕зних нац╕ональностей б╕льш важливими ╓ ╕нш╕ житт╓в╕ питання: п╕двищення тариф╕в на газ та комунальн╕ послуги, зростання ц╕н на продукти харчування, промислов╕ та буд╕вельн╕ матер╕али, злочинне розбазарювання кримсько╖ земл╕, жахлива корупц╕я, в╕дсутн╕сть справедливо╖ судово╖ системи, брудн╕ м╕ста та слизьк╕ тротуари.
Кримчани мають знати, що нин╕шня влада так ╕ не висловилась щодо непом╕рно високих ц╕н на рос╕йський газ. Заява кримських урядовц╕в про недружн╓ ставлення пут╕нського режиму до «братнього укра╖нського народу», «этнических соотечественников» та вигаданого «русскоязычного населения Украины и Крыма», мабуть, могла б остудити гаряч╕ кремл╕вськ╕ голови. Можливо, це хоч якось допомогло б у перемовинах «украинского националиста» та «украиноязычного» прем’╓р-м╕н╕стра Укра╖ни Миколи Азарова ╕з «новым собирателем исконно русских земель» Володимиром Пут╕ним.
Вочевидь вже пора вс╕м приб╕чникам пут╕нсько╖ нео╕мперсько╖ ╕деолог╕╖ створення м╕ф╕чного «Русского мира» задуматись над простим запитанням: «Чому колись ворож╕й Н╕меччин╕, яка упродовж ХХ стол╕ття дв╕ч╕ розпалювала кривав╕ в╕йни з нашою кра╖ною, газ прода╓ться значно дешевше, н╕ж «братн╕й Укра╖н╕», кордони яко╖ на 1000 км ближче»? До реч╕, в Укра╖н╕ живуть не лише затят╕ «сепаратисти» та «бандер╕вц╕», а й к╕лька м╕льйон╕в етн╕чних рос╕ян ╕ так зване «русскоязычное население». Саме з використанням останн╕х категор╕й Володимир Пут╕н та державний патр╕арх Рос╕╖ Кирило (Кирилл) ╕ планують творити в Укра╖н╕ «Русский мир». Коли ж мова заходить про економ╕чний зиск, то кремл╕вськ╕ вожд╕ чомусь забувають про м╕льйони «русских» та «русскоязычных соотечественников», долею яких вони так переймаються п╕д час вибор╕в. Пол╕тичним шулерам байдуже, що в╕д непом╕рних ц╕н на рос╕йський газ потерпають не лише укра╖нц╕, його спожива╓ ╕ так зване «русскоязычное население» та етн╕чн╕ рос╕яни. Виника╓ ц╕лком слушне запитання: то з ким же ╕ для кого Москва збира╓ться «создавать «Русский мир» в Украине»? Ц╕лком зрозум╕ло, що пророс╕йськ╕ парт╕╖ та вс╕ляк╕ «Русские та Казачьи союзы», «Объединения соотечественников», нин╕ щедро п╕дгодовуван╕ Кремлем, мовчазно аплодують цьому економ╕чному свав╕ллю та пол╕тичному викручуванню рук Укра╖н╕ та укра╖нському населенню. Зрозум╕ло, що ╖м краще зд╕ймати галас з приводу перейменування вулиць в Галичин╕ та влаштовувати добре проплачуван╕ пол╕тичн╕ акц╕╖ у Львов╕ або за кремл╕вський кошт споруджувати пам’ятники в Укра╖н╕ розпусн╕й Катерин╕ ╤╤. А чому ж мовчать тод╕ м╕льйони «русских» та «русскоязычное население» Укра╖ни? Де ж галаслив╕ кримськ╕ захисники ц╕╓╖ категор╕╖ кримського електорату у Верховн╕й Рад╕ та урядових структурах? Можливо, саме ╖хн╕ голоси, ╖хн╓ звернення до сво╖х ╕деолог╕чних та пол╕тичних наставник╕в хоч якось би вплинуло на ц╕нову непоступлив╕сть Кремля.
Безумовно, перед черговою виборчою кампан╕╓ю п╕аритись та ╕м╕тувати бурхливу д╕яльн╕сть краще на мовному, ╕сторичному та рел╕г╕йному полях. Набагато складн╕ше ╕ в╕дпов╕дальн╕ше розв’язувати болюч╕ економ╕чн╕ та господарськ╕ питання, захищати малий б╕знес та знедолених пенс╕онер╕в.
Чому б у Верховн╕й Рад╕ зам╕сть запол╕тизованого обговорення мовних питань та функц╕онування «русского языка» не створити в╕дпов╕дн╕ ком╕с╕╖ з перев╕рки правочинност╕ п╕двищення комунальних тариф╕в та послуг, злочинного гендлювання землею, порушення правил забудови у приморськ╕й та курортн╕й зонах, корупц╕╓ю у реконструкц╕╖ центральних вулиць у м. С╕мферопол╕ та при буд╕вництв╕ кримських дор╕г, д╕яльност╕ судових та правоохоронних орган╕в? А чому б кримським депутатам не створити ком╕с╕ю з вивчення об╜рунтованост╕ «оптим╕зац╕╖» в автоном╕╖ аграрно╖ науки? Адже п╕сля такого реформування пров╕дн╕ галуз╕ кримсько╖ економ╕ки – сад╕вництво та зрошуване рослинництво позбавилися наукового супроводу. Напередодн╕ свого славетного стор╕ччя л╕кв╕дована не лише Кримська досл╕дна станц╕я сад╕вництва, а й Кримський науковий центр г╕дротехн╕ки ╕ мел╕орац╕╖. Це при тому, що Крим ╓ пров╕дним сад╕вничим рег╕оном Укра╖ни, а на п╕востров╕ зрошу╓ться близько 400 тис. га земл╕. Так що поле для захисту ╕нтерес╕в населення у кримських чиновник╕в безмежне.
Було б краще, якби мовн╕ та ╕сторичн╕ проблеми у сусп╕льств╕ вир╕шували досв╕дчен╕ фах╕вц╕. Буд╕вельного, б╕знесового та спортивного досв╕ду у ц╕й дел╕катн╕й справ╕ явно недостатньо.
М╕фолог╕зац╕я рос╕йсько╖ ╕стор╕╖ в╕дбува╓ться на потребу пол╕тично╖ кон’юнктури та на догоду можновладцям. Тому це питання потребу╓ нового переосмислення та глибокого вивчення. Тож поширений ╕ вельми мусований певними пол╕тичними силами м╕ф про споконв╕чн╕сть «русскости Крыма» потребу╓ значного корегування.
Це ма╓мо зробити для подолання руйн╕вного для Укра╖нсько╖ державност╕ сепаратизму, заради гармон╕зац╕╖ м╕жнац╕ональних вза╓мин, спокою та злагоди у кримському сусп╕льств╕. В╕д ╕мперсько-шов╕н╕стичного дурману ма╓мо рятувати п╕дростаюче покол╕ння, якому випала доля жити у незалежн╕й Укра╖нськ╕й держав╕.
Об’╓ктивна й неупереджена ╕стор╕я сво╓╖ Батьк╕вщини, укра╖нознавство як навчальна дисципл╕на у школах – над╕йн╕ захисники в╕д ╕мперсько-шов╕н╕стично╖ ╕деолог╕╖, ╕нтелектуально╖ обмеженост╕ та нац╕онального чванства. Можливо, п╕д впливом ново╖ ╕нформац╕йно╖ пол╕тики в╕дбудуться ╕стотн╕ зм╕ни в сприйнятт╕ запол╕тизованого ╕сторичного минулого ╕ у так званого «русскоязычного населения». Будемо спод╕ватися, що врешт╕-решт повернеться ╕сторична пам’ять ╕ у зманкурт╕лих хахл╕в-малорос╕в.
В╕дштовхуючись в╕д етнограф╕чних та л╕тературних матер╕ал╕в, як╕ досить тонко ф╕ксують м╕жетн╕чн╕ та культурн╕ зв’язки, можна стверджувати, що в укра╖нському епос╕ Крим, кримськ╕ татари, турки, кримц╕, кара╖ми простежуються ще в╕д час╕в Козаччини. У той час як Москов╕я, московський люд згадуються лише у рос╕йському народному епос╕ з XVIII стол╕ття. Цей напрям потребу╓ серйозних досл╕дник╕в.
Не менш важливо, з урахуванням нових ╕сторичних реал╕й, поглянути на вза╓мини укра╖нського та кримськотатарського народ╕в, акцентуючи увагу не на протистояннях та вза╓мопоборюванн╕, а на культурницьк╕й, господарськ╕й та в╕йськов╕й сп╕впрац╕.

Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ НТШ,
д╕йсний член НТШ, академ╕к УЕАН, заслужений д╕яч
науки ╕ техн╕ки АР Крим, лауреат прем╕╖ ╕м. Дмитра Нитченка

(Зак╕нчення в наступному номер╕)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10044

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков