Версiя для друку Обговорити в форумi

Найбільший скарб кожного народу – його мова. В ній, як у свічаді, відбивається сама душа народу, його космічний код. Хто втрачає мову, той втрачає все...
Українська мова – одна з найдавніших. Корені її сягають іще санскриту. З прийняттям християнства 988 року в Україну прийшла старослов’янська мова, якою було написано християнські богослужбові книги. І ця мова на довгий час, аж до Григорія Сковороди, стала літературною мовою в Україні. Нею було створено і «Повість временних літ», і «Руську правду», і «Повчання» Володимира Мономаха, і «Слово о полку Ігоревім».
Перший запис пісні українською народною мовою — «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» — було зроблено 1571 року. Формування української літературної мови на основі народної започаткував І. Котляревський поемою «Енеїда» (1798). Остаточно утвердив народну українську мову  як літературну Т. Г. Шевченко.
Наші предки залишили нам у спадок найбільше, найдорожче і найсвятіше багатство – СЛОВО. Оте калинове, джерельне і солов’їне слово, яке протягом століть передавалось від покоління до покоління, від батьків до дітей як вічний оберіг національної культури, історії та духовності.
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється-ожива,
Як їх почує!.. (Т. Г. Шевченко)
І дійсно рідна мова – це той чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші та найніжніші струни людської душі. А краса і милозвучність української мови зачаровують кожного, хто її почує.
Противники української мови, тобто вороги української національної ідеї, часу не гають. Вони усвідомлюють, що боротьба за державність української мови – це боротьба за державність української нації.
Що робить нас, українців, українцями? Національний характер, дух народу, українська ментальність і, звичайно, наша рідна, солов’їна мова. Дбати про престиж рідної мови – святий обов’язок кожного з нас. Чим міцніші позиції посідає мова в суспільстві, тим надійніші перспективи культури народу. Наше з вами завдання – зміцнювати ці позиції, а передусім – не допустити, щоб на нашому поколінні обірвався цей предковічний мовно-культурний зв’язок поколінь українського народу, що йде у майбуття з глибини тисячоліть.
«Хто володіє минулим, той володіє майбутнім», — так говорить народна мудрість. Мова – це берегиня та хранителька історичної пам’яті народу. Позбавити мови – означає позбавити народ минулого, а тим самим і майбутнього. Народ без пам’яті перетворюється в населення, в безнаціональну біомасу, якою легко маніпулювати та управляти. Тому нас і хочуть лишити рідної мови, щоб ми не мали ні минулого, ні майбутнього.
Ось уже більше двох століть ведеться свідома боротьба за мову в Україні. Протягом усіх цих літ, за винятком, можливо, останніх п’яти, мало коли світило лагідне сонечко і йшли благодатні дощі над нашою мовною нивою. Не завжди було на ній багато трудівників, а ті, що були, не завше працювали ревно. Не дивина, що густо поросла вона бур’янами. З’явилися «суржики». Багато російськомовних українців мають її як «холопську», «колхозну», мову «селюків». Тому висока культура мовлення — це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу. Шляхів до мовного вдосконалення безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову.
Ще і сьогодні можна почути, що українська мова не годиться для науки. Доброзичливі східні сусіди (на жаль, знаходяться і у нас такі) говорять про необхідність єдиного інформаційного простору. А це є і єдність мовного простору. У цьому «просторі» українській мові відводиться за всіма ознаками те ж саме місце «наймички». Якщо вже і входити в якийсь «простір», то хай би цей простір був не регіональним, а європейським.
Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання – відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі своїх нащадків, бо може бути пізно.  Діймо. В ім’я нашого народу, в ім’я найвищих ідеалів людства – свободи і справедливості.
Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйся від цієї боротьби!
Пам’ятаймо слова відомого нашого земляка Михайла Драгоманова: українці повинні усвідомити, що кожна людина, яка виїжджає з України, кожна копійка, що витрачена не на досягнення українських цілей, кожне слово, сказане не українською мовою, є марнуванням капіталу українського народу, а за даних обставин кожна втрата є безповоротною.

Євген НЕДИЩУК,
депутат Волинської обласної ради

Прем’єр-міністр РФ, кандидат у президенти країни Володимир Путін вважає, що Росія має на порядок збільшити освітню і культурну присутність у країнах, де частина населення говорить російською або розуміє російську мову. Про це він написав у своїй черговій передвиборній статті з питань міжнародних відносин «Росія і світ, що змінюється», опублікованій у газеті «Московские новости».
«Ми маємо у кілька разів посилити освітню і культурну присутність у світі — і на порядок збільшити її у країнах, де частина населення говорить російською або розуміє російську мову», — заявив В. Путін.
Він наголосив, що Росія успадкувала велику культуру, визнану і на Заході, і на Сході. «Але ми поки що дуже слабо інвестуємо у культурні індустрії, у їхнє просування на глобальному ринку», — вважає він.
На думку прем’єра, для Росії існує можливість використовувати свою культуру як потужний чинник просування на глобальних ринках. «Російськомовний простір — це практично всі країни колишнього СРСР і значна частина Східної Європи. Не імперія, а культурне просування; не гармати, не імпорт політичних режимів, а експорт освіти і культури допоможуть створити сприятливі умови для російських товарів, послуг і ідей», — вважає він.
*    *    *
4 березня відбулися вибори президента Росії. За попередніми даними, президентом РФ обраний Володимир Путін, за якого віддали голоси 63,75% виборців.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 09.03.2012 > Тема "Урок української"