Версiя для друку Обговорити в форумi

Багаті поетичні землі Криму завжди відзначалися оригінальними творчими постатями. У цих людей свій світ, своє світосприйняття. Вони мають особливий талант володіння словом. Їх світ безмежний, а твори безцінні. Історія нараховує чимало кримськотатарських поетів, а їх шедеврів - не одну тисячу. Але через певні соціальні та політичні умови до нас доходить лише незначна кількість тих цінностей.
Дякувати Богу, є ще серед нас такі люди, які знають своє минуле і яким не байдуже майбутнє наших дітей. Вони вивчають історію, поезію, люблять рідний край, піклуються про свій народ, і доносять до нас рештки загадкового минулого.
До таких людей я хочу віднести відомого кримськотатарського поета і перекладача, заслуженого діяча мистецтв України Юнуса Кандима і українського поета, перекладача, літературознавця Миколу Мірошниченка. Їхнє спільне двомовне видання, яке вийшло нещодавно, - дійсно диво-книга "Кунештен бир парча - Окрушина сонця". Це не просто поетична збірка, а панорама кримськотатарської поезії за вісім століть.
В антології "Окрушина сонця" зібрано найкращі зразки поезії. Вперше так масштабно показано літературу, від якої до сьогодні дійшли безцінні окрушини.
Пан Юнус Кандим, один із упорядників антології кримськотатарської поезії XIIІ - XX століть, видався досить приємною, легкою в спілкуванні людиною і охоче відповідав на запитання
- Нещодавно у Києві була презентація Вашої спільної з М. Мірошниченком антології. Розкажіть, будь ласка, детальніше, яка мета стояла перед вами при створенні книги?
- Книга розрахована, в першу чергу, на українського читача. Зараз відбувається інтеграція кримськотатарського народу в українське суспільство, тому ми хотіли показати частинки кримськотатарської поезії за вісім століть, донести їх до свідомості українських читачів. Щоб вони мали уяву про народ, з яким будують нову незалежну Україну.
Ідея кримськотатарської антології виникла у вересні 2001 року. Тоді я їхав у Ригу на  "3-й Круглий стіл поетів Європи". І я висловив своєму київському другу М. Мірошниченку думку, що давно не давала мені спокою: "Миколо, кримські татари, особливо молодь, володіють українською мовою краще, ніж я. Вони читають в оригіналі Степана Руданського, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка. Але й український читач потребує саме кримськотатарської поезії". Коли я повернувся до Києва, приблизно 12 - 13 вересня, то дізнався від Миколи, що нас двох вже чекають у видавництві. Тобто я зрозумів, що через деякий час Україна побачить панораму кримськотатарської поезії, якої досі ще не було. І почалась плідна напружена праця з перекладачами, редакторами Головної спеціалізованої редакції літератури мовами національних меншин України.
Тепер, коли тримаю цю книгу в руках, не побоюсь сказати: "Нам дійсно вдалось зробити це видання таким, яким ми хотіли його бачити. І українському читачеві воно сподобається, я впевнений".
- Що об'єднує Вас з паном Миколою?
- З ним я познайомився ще в кінці вісімдесятих на Всесоюзній нараді молодих перекладачів та поетів в Баку. Ми всю ніч до ранку говорили про поезію і літературу двох наших народів. Тепер ми з ним більше ніж дру-зі - ми як брати.
"Окрушина сонця" - не перше наше спільне видання. І український читач вже знайомий з кримськотатарською поезією та прозою в перекладі М. Мірошниченка та інших перекладачів. А я, в свою чергу, переклав кримськотатарською безсмертні твори Т. Шевченка, Лесі Українки,М. Коцюбинського, В. Сосюри та інших.
- Ваша антологія стала помітним явищем в літературі?
- Перший схвальний відгук надрукувала газета "Голос України": "Книга справляє враження дуже потужної, майже шокуючої мистецької події - бо рідко буває, щоб читач відкрив для себе не якогось одного поета, а цілий поетичний материк з кількома десятками яскравих імен".  Хочу лише до цього додати, що з 48 кримських ханів понад 30 були істориками, поетами, композиторами та письменниками. Їхня творчість і складає золотий фонд кримськотатарського середньовіччя. До речі, про це в своїй передмові влучно написав М. Мірошниченко: "Певно, жодна з європейських монархій не може похвалитися подібним феноменом!"
Загалом, відгуки на це видання більш ніж позитивні. Думаю, що академік Гаркавець з Алма-Ати мав рацію, коли сказав: "Ця книга містить три-чотири кандидатських і докторських дисертацій".  Для мене - це найвища оцінка.
- Чи підтримуєте Ви зв'язки з українськими поетами?
- З українськими поетами і вченими у мене досить тісні зв'язки. Особисто знайомий з академіком І. Дзюбою, під керівництвом якого зараз готується багатотомна Енциклопедія Сучасної України, де я є координатором кримськотатарської тематики. Також знайомий з академіком М. Жулинським, головою українських сходознавців, професором Ю. Кочубеєм та іншими. Серед письменників та поетів підтримую дружні стосунки з прекрасним романістом зі Львова Романом Іваничуком, киянами В'ячеславом Медведем, Михайлом Ткачем, Юрієм Завгороднім, Анатолієм Мойсеєнком, Петром Осадчуком, Анатолієм Качаном, Ніною Гнатюк, Петром Коробчуком, з Івано-Франківська - Степаном Пушиком, з Волині - Олександром Рисаком, з Чернівців - Мирча Лютиком та іншими. Їх дуже багато, можна навести цілий список. По можливості я слідкую за творчістю моїх друзів-колег. Серед кримських українських поетів я із задоволенням читаю вірші Данила Кононенка, Галини Хмільовської.
Я вважаю дикунством розподіл поетів за національністю: кримськотатарський, український, російський. Поезію не можна втиснути в певні рамки, вона безмежна, як і любов. Поет або є, або його немає. Вірші народжуються в серці і розвиваються відповідно до світосприйняття людини.
- Маєте плани  на майбутнє?
- Плануємо створити однотомник кримськотатарської прози обсягом до 1 000 сторінок або двотомник по 600. Ми вже отримали на це добро з Києва.
Я покладаю великі надії на Всеукраїнський інформаційно-культурний центр в м. Сімферополі (генеральний директор Галина Хмільовська), при підтримці якого вийшла не одна моя книга, і на Миколу Мірошниченка. Плани у нас грандіозні.

Юнус ТЕМІРКАЯ

ПОКЛИК СОНЦЯ

Настане ранок.
Над землею
Червоне сонце
зійде вмить -
І вогнянистою змією
В долині річка
заблищить.
І над полями, над лугами
В зеніт покотиться зоря,
І золотистими руками
Обніме гори і моря.
Птахи пробудяться
й натхненно
Моїм літам
вестимуть лік...
Їм сонце шле
благословення
На день прийдешній
і навік.
І на землі, і в піднебессі -
О, неповторная пора! -
Шле сонце свій
вогонь чудесний,
Усім жадаючи добра!..
О люди! Живучи
на світі,
Ми пам'ятаймо
повсякчас,
Що щедрість сонячного
світла
Живе у кожному із нас.

Іса АБДУРАМАН

ВЧИСЯ

Забудь про сум і про печаль,
Ув очі глянь весни!
В зелену закохайся даль
І в голос тишини.
Учися в сонця доброти,
Що гріє все навкруг,
В птахів учися  висоти,
Що перехопить дух.
Учися в соковитих трав,
Як рідний край любить!
В троянди вчись, що на вітрах
Красою пломенить.
Але найбільше вчися в гір:
Стіною, як вони,
Повстань супроти ворогів -
Їм шлях перепини!

Нузет ОМЕР

БАТЬКІВЩИНІ

На світанку я вийшов
У тихі поля,
Де жита спраглу душу чарують.
Батьківщино моя!
Рідна мати-земля,
Дай я руки твої поцілую!
Я на берег прийшов,
Море зір звеселя,
І прибоєм стріча-салютує!
Батьківщино моя!
Рідна мати-земля,
Дай я руки твої поцілую!
Над Ай-Петрі стрімкім,
Сонце птахом кружля,
Я у гори піду, помандрую.
Батьківщино моя!
Рідна мати-земля,
Дай я руки твої поцілую!
Переклад з кримськотатарської Данила КОНОНЕНКА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2003 > Тема "Душі криниця"