"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2003 > Тема "Душі криниця"
#29 за 18.07.2003
"Окрушина сонця" кримськотатарської поезії
Олександра ШЕВЧУК, cтудентка другого курсу факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка.
Багаті поетичні землі Криму завжди відзначалися оригінальними творчими постатями. У цих людей свій світ, своє світосприйняття. Вони мають особливий талант володіння словом. Їх світ безмежний, а твори безцінні. Історія нараховує чимало кримськотатарських поетів, а їх шедеврів - не одну тисячу. Але через певні соціальні та політичні умови до нас доходить лише незначна кількість тих цінностей. Дякувати Богу, є ще серед нас такі люди, які знають своє минуле і яким не байдуже майбутнє наших дітей. Вони вивчають історію, поезію, люблять рідний край, піклуються про свій народ, і доносять до нас рештки загадкового минулого. До таких людей я хочу віднести відомого кримськотатарського поета і перекладача, заслуженого діяча мистецтв України Юнуса Кандима і українського поета, перекладача, літературознавця Миколу Мірошниченка. Їхнє спільне двомовне видання, яке вийшло нещодавно, - дійсно диво-книга "Кунештен бир парча - Окрушина сонця". Це не просто поетична збірка, а панорама кримськотатарської поезії за вісім століть. В антології "Окрушина сонця" зібрано найкращі зразки поезії. Вперше так масштабно показано літературу, від якої до сьогодні дійшли безцінні окрушини. Пан Юнус Кандим, один із упорядників антології кримськотатарської поезії XIIІ - XX століть, видався досить приємною, легкою в спілкуванні людиною і охоче відповідав на запитання - Нещодавно у Києві була презентація Вашої спільної з М. Мірошниченком антології. Розкажіть, будь ласка, детальніше, яка мета стояла перед вами при створенні книги? - Книга розрахована, в першу чергу, на українського читача. Зараз відбувається інтеграція кримськотатарського народу в українське суспільство, тому ми хотіли показати частинки кримськотатарської поезії за вісім століть, донести їх до свідомості українських читачів. Щоб вони мали уяву про народ, з яким будують нову незалежну Україну. Ідея кримськотатарської антології виникла у вересні 2001 року. Тоді я їхав у Ригу на "3-й Круглий стіл поетів Європи". І я висловив своєму київському другу М. Мірошниченку думку, що давно не давала мені спокою: "Миколо, кримські татари, особливо молодь, володіють українською мовою краще, ніж я. Вони читають в оригіналі Степана Руданського, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка. Але й український читач потребує саме кримськотатарської поезії". Коли я повернувся до Києва, приблизно 12 - 13 вересня, то дізнався від Миколи, що нас двох вже чекають у видавництві. Тобто я зрозумів, що через деякий час Україна побачить панораму кримськотатарської поезії, якої досі ще не було. І почалась плідна напружена праця з перекладачами, редакторами Головної спеціалізованої редакції літератури мовами національних меншин України. Тепер, коли тримаю цю книгу в руках, не побоюсь сказати: "Нам дійсно вдалось зробити це видання таким, яким ми хотіли його бачити. І українському читачеві воно сподобається, я впевнений". - Що об'єднує Вас з паном Миколою? - З ним я познайомився ще в кінці вісімдесятих на Всесоюзній нараді молодих перекладачів та поетів в Баку. Ми всю ніч до ранку говорили про поезію і літературу двох наших народів. Тепер ми з ним більше ніж дру-зі - ми як брати. "Окрушина сонця" - не перше наше спільне видання. І український читач вже знайомий з кримськотатарською поезією та прозою в перекладі М. Мірошниченка та інших перекладачів. А я, в свою чергу, переклав кримськотатарською безсмертні твори Т. Шевченка, Лесі Українки,М. Коцюбинського, В. Сосюри та інших. - Ваша антологія стала помітним явищем в літературі? - Перший схвальний відгук надрукувала газета "Голос України": "Книга справляє враження дуже потужної, майже шокуючої мистецької події - бо рідко буває, щоб читач відкрив для себе не якогось одного поета, а цілий поетичний материк з кількома десятками яскравих імен". Хочу лише до цього додати, що з 48 кримських ханів понад 30 були істориками, поетами, композиторами та письменниками. Їхня творчість і складає золотий фонд кримськотатарського середньовіччя. До речі, про це в своїй передмові влучно написав М. Мірошниченко: "Певно, жодна з європейських монархій не може похвалитися подібним феноменом!" Загалом, відгуки на це видання більш ніж позитивні. Думаю, що академік Гаркавець з Алма-Ати мав рацію, коли сказав: "Ця книга містить три-чотири кандидатських і докторських дисертацій". Для мене - це найвища оцінка. - Чи підтримуєте Ви зв'язки з українськими поетами? - З українськими поетами і вченими у мене досить тісні зв'язки. Особисто знайомий з академіком І. Дзюбою, під керівництвом якого зараз готується багатотомна Енциклопедія Сучасної України, де я є координатором кримськотатарської тематики. Також знайомий з академіком М. Жулинським, головою українських сходознавців, професором Ю. Кочубеєм та іншими. Серед письменників та поетів підтримую дружні стосунки з прекрасним романістом зі Львова Романом Іваничуком, киянами В'ячеславом Медведем, Михайлом Ткачем, Юрієм Завгороднім, Анатолієм Мойсеєнком, Петром Осадчуком, Анатолієм Качаном, Ніною Гнатюк, Петром Коробчуком, з Івано-Франківська - Степаном Пушиком, з Волині - Олександром Рисаком, з Чернівців - Мирча Лютиком та іншими. Їх дуже багато, можна навести цілий список. По можливості я слідкую за творчістю моїх друзів-колег. Серед кримських українських поетів я із задоволенням читаю вірші Данила Кононенка, Галини Хмільовської. Я вважаю дикунством розподіл поетів за національністю: кримськотатарський, український, російський. Поезію не можна втиснути в певні рамки, вона безмежна, як і любов. Поет або є, або його немає. Вірші народжуються в серці і розвиваються відповідно до світосприйняття людини. - Маєте плани на майбутнє? - Плануємо створити однотомник кримськотатарської прози обсягом до 1 000 сторінок або двотомник по 600. Ми вже отримали на це добро з Києва. Я покладаю великі надії на Всеукраїнський інформаційно-культурний центр в м. Сімферополі (генеральний директор Галина Хмільовська), при підтримці якого вийшла не одна моя книга, і на Миколу Мірошниченка. Плани у нас грандіозні.
Юнус ТЕМІРКАЯ
ПОКЛИК СОНЦЯ
Настане ранок. Над землею Червоне сонце зійде вмить - І вогнянистою змією В долині річка заблищить. І над полями, над лугами В зеніт покотиться зоря, І золотистими руками Обніме гори і моря. Птахи пробудяться й натхненно Моїм літам вестимуть лік... Їм сонце шле благословення На день прийдешній і навік. І на землі, і в піднебессі - О, неповторная пора! - Шле сонце свій вогонь чудесний, Усім жадаючи добра!.. О люди! Живучи на світі, Ми пам'ятаймо повсякчас, Що щедрість сонячного світла Живе у кожному із нас.
Іса АБДУРАМАН
ВЧИСЯ
Забудь про сум і про печаль, Ув очі глянь весни! В зелену закохайся даль І в голос тишини. Учися в сонця доброти, Що гріє все навкруг, В птахів учися висоти, Що перехопить дух. Учися в соковитих трав, Як рідний край любить! В троянди вчись, що на вітрах Красою пломенить. Але найбільше вчися в гір: Стіною, як вони, Повстань супроти ворогів - Їм шлях перепини!
Нузет ОМЕР
БАТЬКІВЩИНІ
На світанку я вийшов У тихі поля, Де жита спраглу душу чарують. Батьківщино моя! Рідна мати-земля, Дай я руки твої поцілую! Я на берег прийшов, Море зір звеселя, І прибоєм стріча-салютує! Батьківщино моя! Рідна мати-земля, Дай я руки твої поцілую! Над Ай-Петрі стрімкім, Сонце птахом кружля, Я у гори піду, помандрую. Батьківщино моя! Рідна мати-земля, Дай я руки твої поцілую! Переклад з кримськотатарської Данила КОНОНЕНКА.
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2003 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1076
|